Ухвала суду № 44634411, 02.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2015 року

справа № 2а-0870/177/11 (СН/808/24/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Малиш Н.І. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015р. у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

КП «Водоканал» звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015р. позов задоволено частково.

Суд постановив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 31 грудня 2010 року №0001510805/1 та №0001520805/1.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Додатково пояснив, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015року додатково підтверджено обставини, встановлені в акту перевірки від 26.11.2010 №501/08-05/03327121.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарг заперечував.

Прокурор не з'явився, судовий виклик отримав 15.05.2015.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки від 26.11.2010 №501/08-05/03327121, та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010: №0001510805/1, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1032951 грн.; №0001540805/1, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 59988 грн. 33 коп.; №0001520805/1, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 11749 грн. 50 коп.

Актом перевірки було встановлено порушення пп. 5.2.1, 5.2.10, п. 5.2 , пп. 5.5.1 п. 5.5., п. 5.9 ст. 5, п. 11.2.3 ст. 11, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7.3 ст. 7 , абз. 1 пп. 9.11.3, п. 9.11 ст. 9, п. 16.2 пп. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Судом першої інстанції також було встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ПП «Молин» на підставі договірного листа за №5059/09 від 04.09.2009; з ТОВ НВКФ «Тех-Ін-Про» на підставі договору постачання від 04.06.2008 №354/08; з ТОВ «Промекоінтер» без укладання договору згідно договірного листа №5690 від 14.07.2008; з ТОВ ТФ «Борістен» на підставі договору №5082/09 від 10.09.2009; з ТОВ «ЗНТК» на підставі договірного листа №6480 від 16.06.2009; з ТОВ «ТСЦ ЮГ» без укладання договору на підставі договірного листа № 6479 від 16.06.2009.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, дійшов до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинам з зазначеними підприємствами, оскільки відповідачем по справі не надано суду жодних доказів, які свідчили б про визнання укладених угод недійсними у судовому порядку, перевіряючим у повному обсязі було надано первинні документи по взаємовідносинам з зазначеними підприємствами, щодо оформлення яких перевіряючими не надано жодного зауваження, угоди були виконані в повному обсязі та мали реальний характер.

Колегія суддів з зазначеним погоджується.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Наданими як до перевірки так і до матеріалів справи первинними документами підтверджено, що витрати позивача були здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами.

Крім того, судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам на підтвердження реального виконання угод з ПП «Молин», ТОВ НВКФ «Тех-Ін-Про», ТОВ «Промекоінтер», ТОВ ТФ «Борістен», ТОВ «ЗНТК» та ТОВ «ТСЦ ЮГ», та встановлено, що висновки перевіряючих в цій частині ґрунтуються виключно на доводах, встановлених іншими перевірками.

Доводи апеляційної скарги є помилковими, оскільки формування суб'єктом господарювання валових витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Щодо наданої ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015р., то колегія суддів не вважає що вказаним судовим рішенням доведено відсутність реального виконання позивачем господарських операцій, оскільки окремі господарські операції не були предметом дослідження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя при вирішенні питання про звільнення окремих осіб від кримінальної відповідальності.

Щодо порушення підпункту 5.5.1 пункту 5.5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то колегія суддів також погоджується з висновкам суду першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, за висновками податкового органу, вказане порушення полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями за кредитною угодою від 21.05.1999 (програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення в м. Запоріжжі), укладеною з Європейським банком реконструкції та розвитку у періоді, на який не припадала дата виплати процентів (5 серпня та лютого), передбачена п. (г) розділу 2.02 «Інші фінансові умови позики» кредитної угоди. Віднесення до складу валових витрат суми нарахованих процентів за кредитною угодою у терміни, не передбачені цією угодою, призвело до завищення валових витрат в сумі 388691 грн.

Відповідно до підпункту 5.5.1. пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 11.2.3. пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті – також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Таким чином, витрати, пов’язані або з виплатою або з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за кредитами) протягом звітного періоду, у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку, відносяться до складу валових витрат.

При цьому включення витрат, пов’язаних з процентами за кредитом, до складу валових витрат у періоді, коли вони нараховані, відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем пп. 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як встановлено з матеріалів справи, зобов’язання у позивача перед ТОВ «Трест «Запоріжбуд», в тому числі в сумі 3501000 грн., виникли у зв’язку із внесенням рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.04.2007 у справі №7/92/07 змін до контракту від 06.02.2003 №43/03 на виконання робіт.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 про стягнення з КП «Водоканал» на користь ТОВ «Трест «Запоріжбуд» заборгованості, КП «Водоканал» відповідно до платіжних доручень від 20.05.2009 №4293, від 03.06.2009 №397к, від 06.07.2009 №6398, від 16.10.2009 №9450, від 16.10.2009 №1007, від 04.11.2009 №1051, від 04.12.2009 №1129к, від 05.01.2010 №7, від 04.02.2010 №896 сплатив 3501000грн.

Заборгованість, що виникла у зв’язку зі збільшенням зобов’язань позивача за рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.04.2007 у справі №7/92/07, у податковому обліку позивача не враховувалась, зокрема валові витрати на таку суму позивачем не формувалися.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України Закону України №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту «б» підпункту 12.1.5. пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку – покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості має на меті привести у відповідність сформовані платником податку (покупцем) валові витрати та валові доходи у випадку, коли у такого покупця виникає така заборгованість, для визначення об’єкту оподаткування – прибутку, який відповідно до пункту 3.1 Закону України №334/94-ВР визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону України №334/94-ВР на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону України №334/94-ВР; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону України №334/94-ВР.

Тому, у разі, коли валові витрати на дату фактичного отримання платником податку результатів робіт платником податку (покупцем) не формувались, то при виникненні в нього непогашеної заборгованості (її частини), визнаної судом, у такого платника податку не виникає обов’язку збільшити валові доходи на суму такої непогашеної заборгованості (її частини), за правилом підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України №334/94-ВР. У протилежному випадку збільшення валових доходів на суму, яка раніше не була віднесена до валових витрат, призведе до безпідставного завищення об’єкту оподаткування платника податку (покупця) внаслідок заниження валових витрат.

Таким чином, у позивача не виникло обов’язку збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, визначної судом, у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день від дня прийняття рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 у справі № 14/94/09, оскільки рішенням суду від 14.04.2009 підприємству була надана розстрочка на погашення заборгованості строком на 10 місяців.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0001510805/1 та №0001520805/1 підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015р. у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник