Ухвала суду № 44634388, 20.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2015 рокусправа № 804/2185/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №804/2185/14 за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради до про Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування вимог, - ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо відображення по бухгалтерському обліку підприємства кредиторської заборгованості перед міським бюджетом у сумі 2156396,60 грн. та перерахування до міського бюджету недоотриманої ним частини прибутку за 2012 рік на реєстраційний рахунок 31411535700002, код платежу 21080500 «Інші надходження», одержувач ГУДКСУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37988155, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо відшкодування суми завданих збитків в сумі 1338864,86 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо стягнення з ПАТ «МТС Україна» недоотриманої підприємством орендної плати в сумі 6245,38 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, недоотриманої міським бюджетом орендної плати в сумі 5204,48 грн. шляхом перерахування коштів до міського бюджету м. Дніпропетровська на реєстраційний рахунок 31411535700002, код платежу 21080500 «Інші надходження», одержувач ГУДКСУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37988155, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, у тому числі через проведення претензійно-позовної роботи;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо стягнення зайво виплаченої заробітної плати в загальній сумі 39021,17 грн.

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо відшкодування зайво сплаченого єдиного соціального внеску на загальну суму 14383,14 грн.

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо забезпечення в подальшому дотримання вимог чинного законодавства в частині обмеження витрат на консалтингові та аудиторські послуги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/2185/14.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зокрема, зазначив, що вимоги відповідача не ґрунтуються на приписах законодавства України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №804/2185/14 адміністративний позов задоволено. (суддя - Рищенко А.Ю.)

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що донарахування відповідачем частини прибутку у сумі 2 156396,60 грн. є безпідставними, оскільки прибуток відсутній. Позивач мав право здійснювати списання безнадійної дебіторської заборгованості в період, що перевірявся.

Відповідач - Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №804/2185/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зокрема, зазначив, що оскаржувані пункти вимог від 15 січня 2014 року №04-06-05-15/3-5 є законними та обґрунтованими.

08 травня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№21720/15 надійшли письмові заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких останній зазначає, що в його діях відсутні порушення чинного законодавства, а доводи відповідача є необґрунтованими. Позивач просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №804/2185/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради за період з з 01.03.2011р. по завершений звітний період 2013 року, результати якої зафіксовано в акті ревізії від 06.12.2013 року № 06-21/09.

Висновками дано акту встановлено:

- позивачем занижено результати фінансово-господарської діяльності за 2012 рік та через невідображення в повному обсязі у складі доходів підприємства отриманої з державного бюджету субвенції на покриття заборгованості із різниці в тарифах КП «Дніпроводоканал» в порушення п.20 Рішення сесії Дніпропетровської міської ради VІ скликання від 28.12.2011р. №3/19 «Про міський бюджет на 2012 рік», не нараховано та не перераховано до міського бюджету частину чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після оподаткування, у розмірі 15% від його суми, що призвело до недоотримання загальним фондом міського бюджету відрахувань у сумі 2 156 396,40 грн. та матеріальної шкоди (збитків) міському бюджету на вказану суму. У зв'язку з зазначеним ДФІ в Дніпропетровській області вимагає від КП «Дніпроводоканал» відобразити по бухгалтерському обліку підприємства кредиторську заборгованість перед міським бюджетом у сумі 2156396,60 грн. та перерахувати до міського бюджету зазначену суму (пункт 2 вимоги).

- списання з обліку та наявності в обліку дебіторської заборгованості за суб'єктами господарювання, що діють та припинили свою діяльність, термін позовної давності якої минув, та по якій в межах терміну позовної давності не проводилась претензійно-позовна робота щодо стягнення суми заборгованості, що призвело до втрати активів та нанесення йому матеріальної шкоди на загальну суму 1 338 864,86 грн. (пункт 3 вимоги).

- недоотримання орендної плати міським бюджетом на суму 5 204,48 грн. та КП «Дніпроводоканал» на суму 6 245,38 грн., в порушення Порядку передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, а також Типовому договору, затвердженого рішеннями Дніпропетровської міської ради від 21.03.07р. №41/11 та від 29.02.12р. №8/21 (пункт 9 вимоги).

- зайво виплачена сума заробітної плати в загальній сумі 40697,96 грн., що утворилася внаслідок проведення незаконних витрат з оплати праці, що виникло через проведення виплат соціального характеру (за проїзд) на загальну суму 17 010,80 грн. у завищеному розмірі та працівникам, посади яких не мають роз'їзного характеру праці, надбавок за виконання робіт, які входять до посадових обов'язків працівників, на загальну суму 12 872,83 грн., доплат за розширення зони обслуговування на загальну суму 7 358,07 грн. водіям автотранспортного цеху, які за специфікою своєї роботи не можуть працювати на двох транспортних засобах одночасно, премій колишньому керівнику підприємства в сумі 865,66 грн. всупереч умовам контракту за наявності простроченої заборгованості по заробітній платі та окремим працівникам підприємства протягом строку дії дисциплінарного стягнення на загальну суму 811,13 грн., а також відпускних та лікарняних у загальній сумі 1779,47 грн., розрахованих на незаконно проведені виплати (пункт 5 вимоги). У зв'язку із вищезазначеним висновком Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області також зробила висновки щодо неправомірного зайво сплаченого єдиного соціального внеску на загальну суму 15 018,14 грн. (пункт 6 вимоги).

- у 2011 та 2012 роках здійснено витрати на консалтингові та аудиторські послуги у більших розмірах, ніж затверджено фінансовими планами підприємства на відповідні роки на загальну суму 398 265,90 грн. (пункт 14 вимоги).

З урахуванням висновків акту ревізії, Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області був сформований Лист-вимога від 15.01.2014р. №04-06-05-15/305 щодо усунення порушень, виявлених в ході ревізії, усього у шістнадцяти пунктах.

Позивачем оскаржено у судовому порядку пункти 2, 3, 5, 6, 9, 14 вказаного Листа-вимоги.

Відносно пункту 2 вимог необхідно зазначити наступне.

Згідно п. 18 П(С)БО-1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі - П(С)БО-1), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 фінансова звітність формується з дотриманням принципів бухгалтерського обліку. Принцип бухгалтерського обліку - правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Одним з основоположних принципів формування фінансової звітності є принцип нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення.

Із наданих КП «Дніпроводоканал» документів вбачається (баланс підприємства та звіт про фінансові результати за 2011-2012 року), що КП «Дніпроводоканал» при формуванні доходів від надання послуг водопостачання та водовідведення населенню повністю відображало у фінансовій звітності нараховані доходи, відповідно до затверджених тарифів та повністю відображало понесені витрати для надання цих послуг.

Судом встановлено, що у зв'язку з невідповідністю затверджених тарифів та економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, підприємство, щорічно, несло збитки при наданні послуг водопостачання та водовідведення населенню.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.21 зазначеного закону виконавець (суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору) має право:

1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством;

2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону);

3) брати участь у конкурсах на набуття права виконувати житлово-комунальні послуги на певній території відповідно до цього Закону;

4) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

5) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт;

6) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг;

7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

8) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.

Частиною 1 ст.22 вищезазначеного закону передбачені права виробника:

1) розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги першої та другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону);

2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону);

3) укладати договори з органами місцевого самоврядування на виробництво та створення житлово-комунальних послуг;

4) вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг від виконавців;

5) брати участь у конкурсах на набуття права виробництва житлово-комунальних послуг на певній території;

6) видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до відповідних централізованих інженерних мереж у встановленому законодавством порядку;

7) отримувати інформацію про місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та інші галузеві програми для відповідних територій;

8) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно із ч.4, 5 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Згідно п.14 П(С)БО-15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 (далі - П(С)БО №15 ), якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує ймовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

Судом встановлено, що позивачем отримано в 2012р. кошти на погашення заборгованості з різниці в тарифах, в розмірі частки фактично понесених витрат за надані послуги водопостачання та водовідведення населенню, що не покривались тарифами за 2009-2012рр., що саме і передбачено Постановою КМУ № 517 від 11 червня 2012 року «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».

Згідно вимог пп. 16-19 П(С)БО № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.

Отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі зарахованої амортизації цих об'єктів.

Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків),яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.

Таким чином, оскільки методика відображення в бухгалтерському обліку субвенцій (дотацій) на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є затвердженою, тому порядок бухгалтерського обліку коштів цільового фінансування (дотацій) повинен вестися з урахуванням вимог пп. 16-19 П(С)БО № 15 «Дохід».

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду перщої інстанції стосовно того, що КП «Дніпроводоканал» повністю виконало зазначені вимоги, та відобразило в обліку дебіторську заборгованість та дохід, який було розподілено на періоди, в залежності фактично понесених витрат для надання послуг водопостачання та водовідведення населенню, та здійснило проведення: Дт рах.482 «Кошти бюджету та державні цільові фонди» на суму 120 938 500, 79 грн. та Кт рах. 71915 «дохід з бюджету на погашення заборгованості з тарифу в сумі 32879468,54 грн. та Кт рах. «Нерозподілений прибуток» в сумі 87959032,25 грн.

Згідно п.4 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» виправлення інших змін при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Судом встановлено, що фактично понесені витрати за надані послуги водопостачання і водовідведення населенню підприємством було відображено в момент їх виникнення (2009-2011рр.), отже і дотація, отримана для погашення заборгованості з різниці в тарифах за послуги водопостачання та водовідведення для населення за 2009-2011 роки, є доходом цих періодів, в якому було понесено витрати, для надання цих послуг, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Державною фінансовою інспекцією у Дніпропетровській області, згідно даних бухгалтерського обліку за 2011р., встановлено, шо підприємство мало збитки в сумі 71 971 000,00 грн., що також було підтверджено в ході перевірки матеріалів справи, і тому на нього не можуть розповсюджуватись вимоги про сплату до бюджету 15 % частини прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після оподаткування.

За таких обставин, донарахування Державною фінансовою інспекцією частини прибутку у сумі 2156396,60 грн. є безпідставними, оскільки прибуток відсутній, а вимога щодо відображення по бухгалтерському обліку підприємства кредиторської заборгованості перед міським бюджетом у сумі 2156396,60 грн. та перерахування до міського бюджету недоотриманої ним частини прибутку за 2012 рік на реєстраційний рахунок 31411535700002, код платежу 21080500 «Інші надходження», одержувач ГУДКСУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37988155, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, є протиправною.

Відносно пункту 3 вимог необхідно зазначити наступне.

Як вбачається із наданих додатків до Протоколів засідання комісії по інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення списання сумнівних боргів, по визначеним контрагентам позивача перебіг строків позовної давності, передбаченої ст. 257 Цивільного кодексу України, скінчився, оскільки правовідносини щодо надання послуг із водопостачання та водовідведення виникали, зокрема, у 2002-2008 роках.

Відповідно до вимог чинного законодавства, КП «Дніпроводоканал» має право проводити списання безнадійної заборгованості контрагентів за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення на визначених законодавством підставах, що і було зроблено у спірних правовідносинах.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимога про відшкодування суми завданих збитків в сумі 1338864,86 грн. є протиправною.

Відносно пункту 5 вимог необхідно зазначити наступне.

Позивачем зазначено, що працівники фактично виконували встановленні завдання у робочий час та переїжджали до інших підрозділів протягом звітних періодів, про що є відповідні робочі матеріали, які підтверджують факт виробничої необхідності виплати цим працівникам за проїзд, підставою для встановлення, нарахування виплати соціального характеру (за проїзд) є накази директора підприємства, погодження профспілкового комітету, службові листи начальників структурних підрозділів, обґрунтування керівників підрозділів необхідності встановлення виплат та їх розмірів окремим працівникам. Дані твердження відповідачем не спростовано.

Таким чином доплата за проїзд виплачувалась згідно вимог чинного законодавства і на законних підставах.

Також, як вбачається із матеріалів справи, встановлення, нарахування та виплата надбавки за виконання особливо важливих робіт на певний термін операторам хлораторних установок ВНС «Правий берег» щодо розвантаження та навантаження хлорних балонів здійснювалася з 2009 року на підставі того, що виникла виробнича необхідність у виконанні цих невідкладених робіт, які не були обумовлені робочими інструкціями робітників.

Позивачем зазначено, що при розгляді обов'язкових вимог ДФІ в Дніпропетровській області від 15.01.2014р. №04-06-05-15/305, КП «Дніпроводоканал» частково визнано порушення, у зв'язку із чим буде здійснено часткове відшкодування зайво сплачених коштів, а саме: які виникли внаслідок незаконних витрат з оплати праці - премій колишньому керівнику підприємства в сумі 865,66 грн. всупереч умовам контракту за наявності простроченої заборгованості по заробітній платі та окремим працівникам підприємства протягом строку дії дисциплінарного стягнення на загальну суму 811,13 грн., на загальну суму 1676,79 грн.

З огляду на зазначене, вимога щодо стягнення зайво виплаченої заробітної плати, з урахуванням часткового визнання позивачем пункту вимоги в сумі 1676,79 грн., в решті частини суми - 39021,17 грн. є протиправною.

Відносно пункту 6 вимог необхідно зазначити наступне.

Зайво сплачені внески до державних цільових фондів, на думку відповідача, виникли внаслідок зайво виплаченої заробітної плати: що утворилася внаслідок проведення незаконних витрат з оплати праці, що виникло через проведення виплат соціального характеру (за проїзд) на загальну суму 17 010,80 грн. у завищеному розмірі та працівникам, посади яких не мають роз'їзного характеру праці, надбавок за виконання робіт, які входять до посадових обов'язків працівників, на загальну суму 12 872,83 грн., доплат за розширення зони обслуговування на загальну суму 7358,07 грн. водіям автотранспортного цеху, які за специфікою своєї роботи не можуть працювати на двох транспортних засобах одночасно, премій колишньому керівнику підприємства в сумі 865,66 грн. всупереч умовам контракту за наявності простроченої заборгованості по заробітній платі та окремим працівникам підприємства протягом строку дії дисциплінарного стягнення на загальну суму 811,13 грн., а також відпускних та лікарняних у загальній сумі 1779,47 грн., розрахованих на незаконно проведені виплати, що були наведені у пункті 5 Листа-вимоги.

Отже з урахуванням вище встановлених фактів, тверджень та висновків, на підставі часткового визнання позивачем пункту 5 вимоги на суму 1676,79 грн. та зобов'язання здійснення часткового відшкодування зайво сплачених коштів, а саме, які виникли внаслідок незаконних витрат з оплати праці - премій колишньому керівнику підприємства в сумі 865,66 грн. всупереч умовам контракту за наявності простроченої заборгованості по заробітній платі та окремим працівникам підприємства протягом строку дії дисциплінарного стягнення на загальну суму 811,13 грн., сума зайво сплаченого єдиного соціального внеску, що також визнана позивачем, (37,87%) складає 635,00 грн.

Таким чином, вимога щодо відшкодування зайво сплаченого єдиного соціального внеску на суму 14383,14 грн. є протиправною.

Відносно пункту 9 вимог необхідно зазначити наступне.

Відповідно до Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №128 від 01.06.2009р., укладеного на підставі Рішення міської ради від 27.03.2007р. №41/11, сторонами договору оренди є Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради - Орендодавець, та ТОВ «Український мобільний зв'язок» - Орендар. Предмет договору - приймання в строкове платне користування комунальне нерухоме майно частина приміщень водонапірної вежі та частина зовнішньої поверхні водонапірної вежі за адресою м. Дніпропетровськ, вул..Давидова, 2Б.

Відповідно до Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №314 від 21.06.2013р. укладеного на підставі Рішення міської ради від 27.03.2007р. №41/11, сторонами договору оренди є Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради - Орендодавець, та ПАТ «МТС - Україна» - Орендар. Предмет договору - приймання в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення та частину зовнішньої поверхні резервуара водонапірної вежі за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Металургів, 2а.

КП «Дніпроводоканал» в зазначених правовідносинах є балансоутримувачем нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.

Відповідно до п.2.3 наданих договорів, передача об'єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на момент передачі майна в оренду, на підставі акта приймання-передачі об'єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем.

Відповідно до п.9.6 наданих договорів, контроль за часткою орендної плати, що надходить балансоутримувачу, наявністю, станом, фактичним і цільовим використанням переданого в оренду майна, згідно з цим договором, здійснює балансоутримувач цього майна.

Таким чином, КП «Дніпроводоканал» як балансоутримувач, лише погоджує передачу нерухомого майна в оренду шляхом підписання акта прийому-передачі об'єкта оренди, та здійснює контроль за встановленою Орендодавцем часткою орендної плати, що надходить на його рахунок.

Порядок передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, та Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна здійснюється на підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 21.03.07р. №41/11.

З метою удосконалення відносин, пов'язаних з орендою нерухомого майна, нормативного регулювання та удосконалення Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, застосування орендних ставок за використання комунального нерухомого майна, враховуючи методологічні засади, визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 29.02.12р. №8/21 затверджено Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна.

Відповідно до п. 3.1 наданих договорів оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженою міською радою.

Пунктом 3.7. договорів передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Колегія суддів звертає увагу на те, що КП «Дніпроводоканал» не є стороною договору оренди комунального нерухомого майна, а є лише балансоутримувачем у даних правовідносинах.

Таким чином, питання безпосереднього укладення договорів оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, розрахунок розміру орендної плати, застосування орендних ставок, а також перегляд розміру орендної плати тощо, відноситься до компетенції Дніпропетровської міської ради в особі Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради.

На підставі викладеного, в діях КП «Дніпроводоканал» відсутні порушення вимог чинного законодавства в частині заниження орендної ставки при розрахунку орендної плати за використання нерухомого майна, а вимога щодо стягнення з ПАТ «МТС Україна» недоотриманої підприємством орендної плати в сумі 6245,38 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, недоотриманої міським бюджетом орендної плати в сумі 5204,48 грн. шляхом перерахування коштів до міського бюджету м. Дніпропетровська на реєстраційний рахунок 31411535700002, код платежу 21080500 «Інші надходження», одержувач ГУДКСУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37988155, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, у тому числі через проведення претензійно-позовної роботи є протиправною.

Відносно пункту 14 вимог необхідно зазначити наступне.

Суд звертає увагу на те, що необхідність в додаткових послугах аудиторів була обумовлена введенням в дію Податкового кодексу України, змінами в бухгалтерському та податковому обліку, проведенням планової перевірки податковою інспекцією, необхідністю проведення змін в обліку по підприємству в цілому.

Виконання аудиторських послуг за договорами було здійснено в повному обсязі, порушень щодо правомірності укладання договорі на надання даних послуг, реальності здійснення діяльності ТОВ АФ «БДО Баланс-Аудит» із надання аудиторських послуг або порушення порядку оплати послуг за договорами Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області не було встановлено.

Також суд зазначає, що матеріального збитку підприємству нанесено не було, що Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області спростовано не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимога щодо забезпечення в подальшому дотримання вимог чинного законодавства в частині обмеження витрат на консалтингові та аудиторські послуги, з огляду на встановлену судом необхідність отримання аудиторських послуг, є протиправною.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 20 травня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №804/2185/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 25 травня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна