Постанова № 44631348, 18.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року 810/3590/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія" до Київської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення витрат,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.04.2014 №125000003/2014/110079/1, картки відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.04.2014 №125130000/2014/00099, зобов'язання здійснити розмитнення товару ТОВ "Шинна Компанія" за ціною, що вказана в митній декларації від 31.03.2014, та стягнення з Київської митниці Міндоходів витрат, понесених позивачем в розмірі 19648,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, у відповідності до приписів ст. 53 Митного кодексу України визначив митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, орган доходів і зборів безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), і незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

Позивачем зазначено, що при митному оформленні товару до митної декларації додано всі необхідні документи, що обґрунтовують обраний товариством метод визначення митної вартості, а отже вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою і безпідставною.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час митного оформлення задекларованого товару ТОВ "Шинна Компанія" не надано всіх необхідних документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару, а в наданих документах містились розбіжності та неточності, які унеможливили застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту). З урахуванням проведеної процедури консультації між товариством та Київською митницею Міндоходів митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування відсутні.

До початку розгляду справи по суті від представника позивача надійшло до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вимоги зазначеної статті, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та фірмою "MD ALLIANCE LLP", Великобританія (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 29.03.2013 №YS-CT 12-2013 на поставку товару - шини та диски для грузових автомобілів.

31 березня 2014 року ТОВ "Шинна Компанія" через уповноважену особу декларанта ТОВ "Пакта-Легітіма" з метою проведення митного оформлення товару "частини, призначені для вантажних автомобілів - колеса ходові сталеві, не укомплектовані шинами, в комплекті з ніпелем, литі: - колісні диски (WHEEL DISC) 8.25*22.5 GEWIS, міжболтова відсталь 10х335, центральний отвір DIA281 - 56 шт. - колісні диски (WHEEL DISC) 9.00*22.5 GEWIS, між болтова відсталь 10х335, центральний отвір DIA281 - 224 шт. - колісні диски (WHEEL DISC) 11.75х22.5 et -120 GEWIS, між болтова відсталь 10х335, центральний отвір DIA281 - 72 шт. - колісні диски (WHEEL DISC) 11.75х22.5 et -0 GEWIS, між болтова відсталь 10х335, центральний отвір DIA281 - 168 шт., всього: 520 шт., виробник: SHENZHEN SHENTOU CHAIN MANAGEMENT CO.LTD.; торгівельна марка: GEWIS; країна виробництва: CN), до митного поста "Святошин" Київської митниці Міндоходів була подана митна декларація №125130000/2014/405207 з товаросупровідними документами, переліченими в гр. 44 ВМД, а саме: платіжне доручення - б/н від 29.11.2013; платіжне доручення - б/н від 17.03.2014; платіжне доручення - б/н від 31.03.2014; рахунок третьої особи від 09.01.2014 №INV-YSAN-1307-3; прайс-лист - б/н від 01.02.2014; контракт із третьою особою від 01.03.2013; видаткова накладна від 18.03.2014 №3136; видаткова накладна від 03.03.2014 №2493; видаткова накладна від 24.03.2014 №3477; видаткова накладна від 24.03.2014 №3494; експортна накладна від 04.01.2014; платіжне доручення 3-ої особи від 19.03.2014; платіжне доручення 3-ої особи від 26.12.2013; платіжне доручення 3-ої особи від 02.12.2013; проформа інвойс 3-ої особи від 22.11.2013; інформація з мережі Інтернет; висновок від 17.02.2014 №Ц-063; висновок ТПП від 08.04.2014 №Ц-150; контракт від 29.03.2013 №YS-CT 12-2013; додаток до контракту від 01.09.2013 №1; додаток до контракту від 30.12.2013 №2.

Згідно з даними митної декларації задекларована митна вартість товару становила 361794,51 гривень.

31 березня 2014 року інспектор органу доходів і зборів, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів, для обґрунтування обраного методу визначення митної вартості, а саме: висновків експертної організації з посиланням на ресурси в країні експортері, відповідні бухгалтерські документи (видаткові накладні), митну декларацію країни відправлення, платіжні доручення за попередні поставки товару, довідкову цінову інформацію в країні експортері.

Приводом для витребування від декларанта додаткових документів стала та обставина, що під час митного оформлення інспектором митного органу виявлено окремі невідповідності та неточності в товаросупровідних документах та наявну інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів щодо вартості подібних товарів, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення.

Як зазначив відповідач, 31.03.2014 представника декларанта (позивача) ознайомлено з переліком документів, який підлягав наданню митному органу. Представник декларанта підписувати документ, яким засвідчувався факт такого ознайомлення відмовилась, про що свідчать вчинений запис посадової особи митного органу на зворотному боці митної декларації.

09 квітня 2014 року за результатами аналізу отриманих від позивача документів та проведених консультацій Київською митницею Міндоходів прийнято рішення №125000003/2014/110079/1 від 09.04.2014 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товарів в розмірі 101038,56 доларів США.

Як вбачається з рішення, орган доходів і зборів зазначив, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується тому, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв’язку з невиконанням вимог ст. 59-60 МКУ; інші методи згідно зі статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв’язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Метод № 6 - митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг: МД від 26.02.2014 року № 100260001/2014/134700 та МД від 14.03.2014 року № 110080000/2014/106174.

Крім того, в даному рішенні зазначено факт проведення консультації митного органу з декларантом відповідно до ст. 57 МКУ та роз’яснено декларанту вимоги, виконання яких дасть можливість визначити митну вартість товару митним органом.

З даним рішенням декларант був ознайомлений і отримав його.

09 квітня 2014 року митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130000/2014/00099, згідно з якою позивачу відмовлено в митному оформленні товару за вантажною митною декларацією №125130000/2014/405207 від 31.03.2014.

В подальшому, ТОВ "Шинна Компанія" листом від 14.04.2014 №94 надано митному органу додаткові документи, зокрема, платіжні доручення, рахунок третьої особи, прайс-лист, видаткові накладні, експортні накладні, платіжні доручення, проформа інвойс, інформація з мережі інтернет, висновок торгово-промислової палати, контракт №YS-CT 12-2013 від 29.03.13 з додатками №1 від 01.09.2013, №2 від 30.12.2013, №3 від 29.03.2014.

Київська митниця Міндоходів листом від 18.04.2014 №06.1-47/2/12-2816 повідомила позивача про отримання та опрацювання додаткових документів та зазначила про окремі невідповідності та недоліки, які в них містяться.

В подальшому, Міністерство доходів і зборів України листом від 04.06.2014 №9977/6/99-99-24-02-04-15 за результатами розгляду скарги ТОВ "Шинна Компанія" від 28.04.2014 повідомило про відсутність підстав про скасування рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 09.04.2014 №125000003/2014/110079/1.

Позивачем оскаржено вказані рішення у судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, скасовано рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 09.04.2014 №125000003/2014/110079/1, картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.04.2014 №125130000/2014/00099 та зобов'язано Київську митницю Міндоходів здійснити розмитнення товару ТОВ "Шинна Компанія" за ціною, що вказана в митній декларації від 31.03.2014. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

За наслідками касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 скасовано, справу направлено до суду першої інстанцій на новий розгляд.

Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційний інстанції звернув увагу на те, що судами не встановлено обставин повідомлення позивача про необхідність надання додаткових документів на вимогу митного органу та не надано оцінки його доводам, що він не отримував такого повідомлення ні в письмовому вигляді відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, ні в електронній формі відповідно до п. 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що встановлення вказаних обставин впливає на правильність вирішення спору, оскільки дозволяє з’ясувати питання чи міг декларант надати додаткові документи на вимогу митного органу у строк, встановлений ч. 3 ст. 53 МК України та чи проведено митним органом консультації з декларантом відповідно до вимог ч. 4 ст. 57 МК України, застосовуючи другорядний метод визначення вартості товару, що в свою чергу впливає на законність оскаржуваних рішень відповідача.

Так, суд касаційної інстанції вказав, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції при розгляді справи.

При новому розгляді справи судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 частини 3 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як було встановлено, сумнів у митного органу виник тому, що визначений контрактом порядок розрахунків за товар не відповідав платіжним документам, наданих декларантом. Тому, такі платіжні документи не могли слугувати підтвердженням здійснення позивачем передоплати за товар. Іншою додатковою підставою виникнення у митного органу сумнівів щодо заявленої митної вартості товару стала інформація з цінової бази ЄАІС Міндоходів про вартість товарів, що раніше ввозились на митну територію України.

При цьому, як зазначив відповідача, інспектор органу доходів і зборів, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість товару повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів для обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. 31 березня 2014 року представника декларанта ознайомлено з переліком документів, які підлягали наданню митному органу. Представник декларанта підписувати документ, яким засвідчувався факт такого ознайомлення відмовилася, про що свідчать вчинений запис посадової особи митного органу на зворотному боці митної декларації.

Однак, позивачем зазначений факт заперечується, оскільки про необхідність надання додаткових документів він дізнався з рішення про коригування митної вартості товару №125000003/2014/110079/1 від 09 квітня 2014 року.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо не повідомлення його про необхідність надання додаткових документів на вимогу митного органу, суд враховує наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу.

Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В графі 33 оскаржуваних рішень зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів окрім резервного.

Зазначення даної обставини в оскаржуваних рішеннях не є достатнім доказом проведення консультації, у разі заперечення цього факту позивачем, так як консультація проводиться до прийняття рішення. Проте, позивачем зазначений факт заперечується.

В той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження вжиття ним заходів з метою дотримання процедури консультацій.

Також, відповідачем не надано суду відповідних доказів, що позивач отримував повідомлення про необхідність надання додаткових документів чи в письмовому вигляді відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, чи в електронній формі відповідно до п. 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що ніякої іншої інформації, крім прийнятого рішення про коригування митної вартості до позивача не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої мети щодо визначення основи вартості. Також позивач не засвідчував жодним чином запис у рішенні про коригування митної вартості про проведення консультацій, що також підтверджується матеріалами справи.

При цьому, в графі 33 рішення не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів.

Митний орган в оскаржуваному рішенні зазначає про проведення процедури консультацій з Декларантом (позивачем). Проте зазначення про проведення консультацій в оскаржуваному рішенні не є достатнім та належним доказом того, що такі консультації дійсно проводились.

При цьому, позивач категорично заперечив факт проведення процедури консультацій. Натомість відповідачем дані твердження спростовано не було.

Зазначене свідчить, що відповідач не дотримався передбаченого статтею 266 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Повноваження щодо процедури консультації мають виникати виключно з підстав, визначених у частині п’ятій статті 55 Митного кодексу України (за бажанням декларанта) та у частині четвертій статті 57 Митного кодексу України (під час застосування другорядних методів). Перелік таких підстав є вичерпним.

Згідно з частинами п’ятою та шостою статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Проведення консультації відносно вибору методу визначення митної вартості товару лише на підставі інформації, яка наявна у митного органу, є порушенням вимог вищевказаної норми Митного кодексу України.

Крім того, в порушення графи 33 "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, відповідачем не вказано результати проведеної консультації.

Також, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що позивач 27 лютого 2014 року, тобто за 32 дні до моменту розмитнення товару, про який йдеться в даній справі, здійснив митне оформлення аналогічного товару за такою ж ціною та за контрактом від 29 березня 2013 № YS-CT 12-2013 на підставі таких же документів, що й надавались позивачем 31 березня 2014 року. При цьому, здійснюючи митні процедури, у митного органу до позивача не виникло зауважень.

З наведеного слідує, що митним органом при прийнятті оскаржуваних рішень порушено принципи, передбачені ст. 8 Митного кодексу України, зокрема принципу єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, тому ці рішення підлягають скасуванню, а розмитнення товару ТОВ "Шинна Компанія" повинно бути здійснено за ціною, що вказана в митній декларації від 31.03.2014.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем в сумі 19648, 44 грн., колегія суддів звертає увагу на наступне.

За статтею 27 Митного кодексу України від 13.03.2012, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов’язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до положень п.п. 12, 47 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі – БК України), органи державної влади є бюджетними установами; вони повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету та є неприбутковими; бюджетна установа (до якої відноситься Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області) є розпорядником бюджетних коштів, воно уповноважене на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, з ціллю якого в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Таким чином, визнання протиправними дій та рішень митного органу, внаслідок прийняття яких позивач поніс витрати на сплату послуг митного терміналу, з вивантаження/навантаження вантажу та простій автотранспорту, є підставою для задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджету заподіяної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в своїй позовній заяві не зазначив відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області, а тому суд вважає за необхідне в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Київської митниці Міндоходів витрат, понесених позивачем в сумі 19648,4 грн. відмовити, оскільки Київська митниця Міндоходів в даному випадку є неналежним відповідачем.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 70-72, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 09.04.2014 №125000003/2014/110079/1.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.04.2014 №125130000/2014/00099.

Зобов’язати Київську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару ТОВ “Шинна Компанія” за ціною, що вказана в митній декларації від 31.03.2014 №125130000/2014/405207.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.