Постанова № 44631222, 04.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року о 10 год. 38 хв.Справа № 808/2316/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - Чмута С.В.,

відповідача - Стародумової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гармонія»

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гармонія» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.04.2015 №10 щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу;

- зобов'язати відповідача погодити застосування податкового компромісу до податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 10.04.2015 №0000102200, прийнятим Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно прийнято рішення від 17.04.2015 №10 щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу за податковим повідомленням - рішенням від 10.04.2015 №0000102200, оскільки відповідач дійшов хибних висновків про те, що заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість виникло у жовтні 2014 року, тобто поза межами строків застосування податкового компромісу. Зазначає, що суму податку на додану вартість за податковою накладною №76 від 20.02.2014 в розмірі 8700,00 грн. було включено до складу податкового кредиту у податкової звітності за березень 2014 року, тому саме в цьому податковому періоді відбулось завищення податкового кредиту і відповідно заниження суми податку, який підлягав сплаті до бюджету, а не у періоді, в якому податок на додану вартість фактично сплачено до бюджету - жовтень 2014. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення про непогодження застосування процедури податкового компромісу, у зв'язку з тим, що заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість виникло у жовтні 2014 року, тобто після 01.04.2014, у зв'язку з чим податковий компроміс не може бути застосований. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 23.03.2015 по 27.03.2015 співробітниками ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Пірол СКФ» (код ЄДРПОУ 38881578) за період з 01.09.2013 по 01.03.2015, за результатами якої складено акт №161/08-31-22/06949739 від 03.04.2015.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7830,00 грн., в тому числі по податковим періодам: за 2014 рік на 7830,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 8700,00 грн. у тому числі по періодах: жовтень 2014 в розмірі 8700,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0000112200 від 10.04.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 11745,00 грн., в т.ч. за основним платежем 7830,00 грн. та 3915,00 грн. за штрафними санкціями;

- №0000102200 від 10.04.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13050,00 грн., в т.ч. за основним платежем 8700,00 грн. та 4350,00 грн. за штрафними санкціями.

14 квітня 2015 позивач звернувся до ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя з заявою №15-0144 про застосування податкового компромісу на податкове повідомлення - рішення №0000112200 від 10.04.2015 та з заявою №15-0143 про застосування податкового компромісу на податкове повідомлення - рішення №0000102200 від 10.04.2015.

Рішенням №9 від 17.04.2015 ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя погодило застосування податкового компромісу за заявою №15-0144 про застосування податкового компромісу на податкове повідомлення - рішення №0000112200 від 10.04.2015.

Рішенням №10 від 17.04.2015 ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя відмовлено позивачу у застосуванні процедури податкового компромісу за заявою №15-0143 на податкове повідомлення - рішення №0000102200 від 10.04.2015.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу, звернуся з позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу, став висновок контролюючого органу про неможливість застосування податкового компромісу у зв'язку з тим, що заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість виникло у жовтні 2014 року, тобто поза межами строку застосування податкового компромісу.

Разом з тим, суд не може погодитись з такою позицією контролюючого органу, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що підрозділом 9-2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу.

Так, відповідно до п.1 підрозділу 9-2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 2 підрозділу 9-2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно п.7 підрозділу 9-2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п.11 підрозділу 9-2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

З акту перевірки судом встановлено, що завищення позивачем податкового кредиту відбулось внаслідок безпідставного віднесення ТОВ ВКФ «Гармонія» до складу податкового кредиту за березень 2014 року суми податку на додану вартість в розмірі 8700,00 грн., за податковою накладною №76 від 20.02.2014, яка була отримана позивачем від ТОВ «Пірол СКФ» (сторінка 19 акту перевірки).

Крім того, з наданої до матеріалів справи представником позивача податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, судом встановлено, що різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду мала позитивне значення - 1353,00 грн. (рядок 18 податкової декларації).

Також з пояснень представника позивача встановлено та відповідачем не заперечено, що у зв'язку з наявністю залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду (рядок 21 декларації) податок на додану вартість, який підлягає перерахуванню до бюджету, у березні 2014 року не перераховувався. Так само за вказаних обставин податок на додану вартість позивачем не нараховувався за період з квітня по вересень 2014 року. Сума податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету, була визначена позивачем у жовтні 2014 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За таких обставин, в результаті включення до складу податкового кредиту податкової накладної №76 від 20.02.2014 на суму податку на додану вартість 8700,00 грн. у березні 2014 року завищення податкового кредиту і відповідно заниження суми податку, яка підлягала сплаті до бюджету, відбулося саме у березні 2014 року, а не у періоді за який податок на додану вартість було фактично сплачено до бюджету, тобто жовтень 2014.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що порушення п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, яке стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000102200 від 10.04.2015, відбулось саме у березні 2014 року, а не у жовтні 2014, як помилково вважалось відповідачем, а тому на переконання суду до вказаного податкового зобов'язання може бути застосовано податковий компроміс в порядку передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність відстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 17.04.2015 №10 щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача погодити застосування податкового компромісу до податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 10.04.2015 №0000102200, прийнятим Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, то суд вважає таку вимогу передчасною, до набрання законної сили рішенням про визнання протиправним рішення щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу, а відтак дана вимога задоволенню не підлягає.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем правомірність прийнятого рішення не доведена.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що прийняте рішення є необґрунтованим, прийнятим без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а також прийнятим при помилковому розумінні відповідачем норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гармонія» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 17.04.2015 №10 щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гармонія» судовий збір в розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко