Постанова № 44630980, 12.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р. Справа № 804/5147/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаковської О.В. при секретаріПостолові Т.О. за участю: представника позивача відповідача ОСОБА_3 Марінеско А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до державного виконавця Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції - Марінеско А.В. про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2015 ОСОБА_5 (ОСОБА_5, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Марінеско А.В. (далі - Державний виконавець АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ Марінеско А.В., відповідач), в якому просить суд:

-визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Амур- Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Марінеско Андрія Вікторовича, щодо винесення в межах виконавчого провадження ВП №39399404 постанови від 19.03.2015 про стягнення з позивача - ОСОБА_5, виконавчого збору у розмірі 196 733,79 грн.;

-визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Амур- Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Марінеско Андрія Вікторовича ВП № 39399404 від 19.03.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 196 733,79 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що законних підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП 39399412 від 19.03.2015 у відповідача не було, тому дії відповідача вважає неправомірними, а оскаржувану постанову, - протиправною.

Ухвалою суду від 10.04.2015 у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 10.04.2015 відкрито провадження по справі №804/5147/15 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання з'явився, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в провадженні Амур- Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції з 16.08.2013 перебувало зведене виконавче провадження №44185480 з примусового виконання листа №6/75/2031/2013 виданого 22.05.2013 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 1967337,99 грн. та виконавчого листа № 6/755/2031/2013 виданого 22.05.2013 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрат в розмірі 229,40 грн.

Судом також встановлено, що на адресу відділу 18.03.2015 надійшла письмова заява стягувача, відповідно до змісту якої, вимоги виконавчого документа виконані боржником фактично та в повному обсязі.

На підставі зазначеного, державним виконавцем 20.03.2015 в порядку п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» винесену постанову про закінчення виконавчого провадження № 39399404.

Також, вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2015, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій були виокремленні та відкриті виконавчі провадження з примусового виконання зазначених постанов.

Позивач з вказаною постановою про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 196 733,79 грн. не погодився, вважає її протиправною, а дії відповідача щодо її винесення, - неправомірними.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1, 2 статті 25 вказаного Закону України державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 31 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому документі місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2 (копія виконавчого документа міститься в матеріалах справи).

З матеріалів справи також вбачається, що державним виконавцем з метою доведення до відома постанови про відкриття виконавчого провадження, направлено постанову за вих. №27161 за адресами: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, що підтверджується супровідним листом, реєстром відправленої кореспонденції та листом, що повернувся за закінченням терміну зберігання (в матеріалах справи).

Відповідно до п.3.20. Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом № 512/5 Міністерства юстиції України від 02.04.2012 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження.

Посилання позивача на п.4.1 Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 за № 74/5, щодо не отримання постанови про відкриття виконавчого провадження до уваги не беруться, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження, а саме 19.08.2013, зазначена інструкція втратила чинність.

Проте, суд звертає увагу на те, що Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом № 512/5 Міністерства юстиції України від 02.04.2012, не ставить в обов'язок державному виконавцю пересвідчуватись в отриманні постанов боржником.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа № 6/75/2031/2013 виданого 22.05.2013 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 1967337,99 грн. та виконавчого листа №6/755/2031/2013 виданого 22.05.2013 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрат в розмірі 229,40 грн. державним виконавцем дотримано процедури щодо направлення документів виконавчого провадження.

Також слід звернути увагу на те, що оскільки державним виконавцем в рамках проведених виконавчих дій не було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору після закінчення строку наданого для самостійного виконання, за результатами перевірки законності виконавчого провадження, начальником Амур - Нижньодніпровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Шевченком С.І. винесена постанова від 19.03.2015, відповідно до якої, з метою забезпечення законності при виконанні судових рішень та процедури виконавчого провадження, зобов'язано державного виконавця винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, (копія постанови міститься в матеріалах справи).

Матеріали справи свідчать про те, що вказана постанова сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що державним виконавцем здійснено всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та про наслідки невиконання судового рішення в самостійному порядку, а постанова старшого державного виконавця Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Марінеско Андрія Вікторовича ВП № 39399404 від 19.03.2015 про стягнення з позивача - ОСОБА_5, виконавчого збору у розмірі 196 733,79 грн. відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69-72, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Марінеско А.В. - державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 травня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 18.05.2015 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді О.В. Маковська О.В. Маковська В.В. Кухар