Постанова № 44630929, 05.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 р. Справа № 804/4846/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаковської О.В. при секретаріПостолові Т.О. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Борисенко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2015 ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУМВС України у Дніпропетровській області), в якому просить:

- визнати неправомірними дії ГУМВС України у Дніпропетровській області, пов'язані з відмовою зарахування у строк військової служби навчання в Криворізькому ліцеї з посиленою військово - фізичною підготовкою (далі - Криворізький ліцей з посиленою військово - фізичною підготовкою, Ліцей);

- зобов'язати ГУМВС України у Дніпропетровській області встановити початком військової служби ОСОБА_5 день зарахування до Криворізького ліцею з посиленою військово - фізичною підготовкою - 01 вересня 1994 року;

- зобов'язати ГУМВС України у Дніпропетровській області зарахувати строк навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово - фізичною підготовкою у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби, внести зміни в усі відповідні документи, провести перерахунок вислуги років вважаючи початком військової служби день зарахування до Криворізького ліцею з посиленою військово - фізичною підготовкою;

- зобов'язати ГУМВС України у Дніпропетровській області провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі.

Ухвалою суду від 08.04.2015 відкрито провадження у справі №804/4846/15 та призначено останню до розгляду у судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон №2232-XII) початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаному у приписі, виданому військовим комісаріатом. В даному випадку позивач вважає, що цей термін починається з 01.09.1994, оскільки відповідно до Наказу начальника Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою №48 від 20.08.1994, ОСОБА_5 було зараховано на перший курс вказаного навчального закладу.

Термін навчання позивача з 01.09.1994 по 19.06.1997.

На звернення позивача з заявою до начальника ГУМВС України у Дніпропетровській області про встановлення йому початком військової служби день зарахування до Криворізького ліцею з посиленою військово - фізичною підготовкою, а саме: з 01.09.1994, зарахувати строк навчання позивача у вказаному ліцеї у загальний строк військової безперервної служби та провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі, позивач отримав відповідь, якою йому відмовлено у зазначених вимогах, що підтверджується листом в.о. начальника ГУМВС України у Дніпропетровській області від 02.03.2015 (в матеріалах справи).

Позивач вважає дії відповідача, пов'язані з відмовою зарахування у строк військової служби навчання у Криворізькому ліцеї, неправомірними.

Представник позивача з'явився до судового засідання, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що стаття 24 Закону № 2232-ХІІ вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Відповідач звернув увагу суду на те, що Криворізький ліцей з посиленою військово - фізичною підготовкою не має статусу військового навчального закладу, оскільки був середнім загальноосвітнім навчально-виховним закладом, а тому навчання позивача в даному Ліцеї не є проходженням військової служби.

Крім того, відповідач наголосив на тому, що на момент вступу до Ліцею, ОСОБА_5 мав вік 15 років, військову присягу не складав, статусу військовослужбовця строкової служби відповідно до вимог діючого на той час законодавства не мав, а також після закінчення навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ОСОБА_5 отримав атестат про середню освіту, а не диплом про закінчення військово-учбового закладу з відповідною спеціалізацією.

Також представник відповідача зазначив, що в діях ГУМВС України в Дніпропетровській області немає порушень чинного законодавства, оскільки відсутні правові підстави для зарахування ОСОБА_5 до вислуги років періоду навчання в Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою в з 01.09.1994 по 19.06.1997, а тому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши всі документи і матеріали, чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.09.1994 по 19.06.1997 позивач проходив навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово - фізичною підготовкою, що підтверджується довідкою №456 від 18.12.2014, виданою начальником вказаного учбового закладу, наказом начальника Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою №48 від 20.08.1994 про зарахування ОСОБА_5 на перший курс навчального закладу та наказом начальника Головного управління військової освіти Міністерства оборони України №52 від 28.05.1997 про направлення позивача до Одеського інституту сухопутних військ (вказані документи містяться в матеріалах справи).

Згідно зі статтею 24 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII визначено виключний перелік видів військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.

За змістом згаданої статті, необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку, передбаченого статтями 15 та 20 цього Закону.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 Закону № 2232-XII.

Водночас, положеннями статей 8 та 12 зазначеного Закону для громадян, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, передбачено проходження підготовки у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

Відповідно до матеріалів справи, позивач проходив навчання з 01.09.1994 по 19.06.1997 у Криворізькому ліцеї з посиленою військо-фізичною підготовкою, який був створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №75 від 02.02.1993, як складова частина єдиної системи військової освіти на базі Криворізької спеціальної школи-інтернату з посиленою військово-фізкультурною підготовкою з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів та підпорядковувався Міністерству оборони України.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що Ліцей, в якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону № 2232-XII, тому строк його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 вказаного Закону.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.04.2013 (справа №21-107а13).

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статті 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до статті 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, враховуючи докази, які містяться в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з позивача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 травня 2015 року

Суддя О.В. Маковська