Ухвала суду № 44630762, 04.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 753/14811/14 Головуючий у 1 - й інстанції: Сирбул О.Ф.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/7779/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Махлай Л.Д.

- Мазурик О.Ф.

при секретарі - Пилипчук В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9 ОСОБА_12 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2015 року про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та в їх вихованні та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання способу участі у вихованні онуків, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2015 року представнику ОСОБА_9 ОСОБА_12 у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_7ОСОБА_12 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду 1-ї інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що підставою для її звернення до суду з заявою про відстрочку виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 січня 2014 року стала та обставина, що на відповідно до висновків психолога від 13.02.2014 року та 23.04.2015 року необхідно обмежити спілкування дітей з бабою та дідом до досягнення 10 річного віку кожною дитиною, оскільки у малолітніх дітей після спілкування з бабусею ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_6 виникає пригнічений стан та нервовість. Проте, суд 1-ї інстанції не врахував даного висновку психолога та не надав йому належної правової оцінки, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали. Також, судом 1-ї інстанції не враховано ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 було народжено малолітнього сина ОСОБА_8, який, згідно довідки поліклініки знаходиться на грудному вигодовуванні та потребує такого годування матір'ю кожні 2-3 години до досягнення 1 року 6 місяців, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Дана обставина свідчить про те, що ОСОБА_7 фізично не зможе у себе вдома вісім годин поспіль з 11.00 год. - 19.00 год. (як встановлено рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 січня 2014 року) бути присутньою під час відвідування бабусею ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_6 онучок. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд 1-ї інстанції не врахував дані обставини справи та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення її зави про відстрочку виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 січня 2014 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_9 ОСОБА_12 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили ухвалу суду 1-ї інстанції залишити без змін.

Представник Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину своєї неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_9, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та в їх вихованні та позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання способу участі у вихованні онуків задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в спілкуванні та участі у вихованні онуків ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Визначено місце та час спілкування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зі своїми онуками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 в присутності матері дітей ОСОБА_7 в першу та третю неділю місяця з 11год.00хв. до 19год.00хв.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11.03.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року залишено без змін.

08 серпня 2014 року ОСОБА_7 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року до досягнення ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 10 річного віку.

В обґрунтування заяви зазначала, що у висновках психолога від 13.02.2014 року та 23.04.2015 року зазначено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 постійно відвідують психолога, оскільки після спілкування з бабусею ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_6 у них виникає пригнічений стан та нервовість, а тому їм рекомендовано обмежити спілкування дітей з бабусею та дідусем до досягненнями дітьми 10 річного віку. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 року вона народила сина ОСОБА_8, який, згідно довідки поліклініки знаходиться на грудному вигодовуванні та потребує такого годування матір'ю кожні 2-3 години до досягнення 1 року 6 місяців, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року, у зв'язку з чим вона не має фізичної можливості, відповідно до рішення суду, вісім годин поспіль бути присутньою під час відвідувань бабусею ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_6 онучок. Між нею та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 склалися досить неприязні стосунки і їх спілкування з онуками може негативно вплинути на неї та призвести до нервового стану, що є неприпустимим, оскільки може відобразитись на малолітньому синові.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_7 про відстрочку виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року до досягнення ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 10 річного віку, суд 1-ї інстанції керувався ст.373 ЦПК України та виходив з того, що заява ОСОБА_7 є необґрунтованою і підстав для її задоволення немає.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи, дослідженим доказам та вимогам закону.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами Іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26 грудня 2003 року, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вказані ОСОБА_7 в заяві про відстрочку виконання рішення суду обставини, в розумінні ст.373 ЦПК України, не є винятковими та такими, що дають підстави для відстрочення виконання рішення суду, оскільки сама по собі наявність у заявниці малолітнього сина від другого шлюбу та висновки психолога не свідчать про те, що у неї відсутня можливість виконувати рішення суду.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України обов'язок доведення обставин, що утруднюють виконання рішення, покладається саме на заявника, як на заінтересовану особу.

ОСОБА_7 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у неї відсутні можливість виконати рішення суду для задоволення вимог стягувачів.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_7 про відстрочку виконання рішення суду Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та в їх вихованні та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання способу участі у вихованні онуків.

Доводи апеляційної скарги про те, що відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду, суд 1-ї інстанції не врахував висновки психолога від 13.02.2014 року і від 23.04.2015 року та не надав їм належної правової оцінки, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст.60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Згідно положень ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції дав правову оцінку висновкам психологам та зазначив, що вони не є винятковими підставами, що ускладнюють виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що підставою для відстрочки виконання рішення суду є також та обставина, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 народила сина ОСОБА_8, який знаходиться на грудному вигодовуванні та потребує такого годування матір'ю кожні 2-3 години до досягнення 1 року 6 місяців, а тому до ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 фізично не зможе виконувати рішення суду, правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують, оскільки факт народження дитини не є обставиною, що утруднює виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) в розумінні ст.373 ЦПК України.

Твердження апелянта про те, що суд 1-ї інстанції фактично не вдавався до оцінки доказів наявних у даній справі та не здійснював аналізу фактичних обставин справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд 1-ї інстанції дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін та дав їм належну оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_9 ОСОБА_12 відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7ОСОБА_12 відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: