Ухвала суду № 44630599, 27.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 5854 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Коренюк А.М.

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.

при секретарі Бугай О.О.

за участю осіб: позивача ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС-СЕРВІС» про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС-СЕРВІС», поданою представником ТеренчукомАндрієм Петровичем

на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 04 березня 2015 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 04.03.2015 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АДОНІС-СЕРВІС» на користь ОСОБА_4, ОСОБА_2 138 800 грн. 00 коп. матеріальних збитків, 1 388 грн. 00 коп. судового збору, а всього стягнуто 140 188 грн. 00 коп. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Теренчук А.П., діючи в інтересах ТОВ «Адоніс-Сервіс», подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Посилається на незаконність ухваленого судом рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що з мотивувальної частити рішення суду вбачається, що сторони перебували у договірних/зобов'язальних правовідносинах, з чим він категорично не погоджується. Позивачами не було надано жодного доказу, а саме платіжного доручення, квитанції, жетону, які б могли свідчити про те, що транспортний засіб мотоцикл BMW R1200 RT д.н.з.НОМЕР_3 в день «зникнення» перебував на зберіганні у Відповідача, а також і про той факт, що саме Відповідач ніс відповідальність за його збереження на момент «зникнення».

Рішенням суду встановлено, що факт «зникнення» транспортного засобу підтверджується тим, що згідно пояснень ОСОБА_4 15.03.2014 року о 18 годині 40 хвилин останній виявив відсутність транспортного засобу на місці зберігання, і за його заявою Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, що взагалі не є можливим, оскільки нормами КПК України взагалі не передбачено такої процесуальної дії, а матеріали справи ( а.с. 60, 61 ) містять копії матеріалів кримінального провадження № 12014100020001815, а саме витяг з ЄРДР та протокол допиту потерпілого, позивача по справі, які на думку Відповідача не можуть бути підтвердженням факту зникнення, а тим паче зникнення з вини Відповідача.

При вирішенні даних правовідносин між сторонами, суд посилається на положення ст. 950 ЦК України, згідно якої, зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Однак всупереч вказаної норми закону, судом не було встановлено яку саме річ, коли та ким, було передано на зберігання зберігачеві ( Відповідачу), коли вказаний строк закінчився, та чим підтверджується даний факт. Також в рішенні суду не вказано за яких обставин сталося зникнення транспортного засобу, а також невказано які саме дії вказують на умисел або грубу необережність Відповідача пов'язані зі «зникненням» транспортного засобу.

Судом також не було встановлено за яких обставин ОСОБА_4 встановив відсутність транспортного засобу, оскільки згідно Розділу 7 Договору, до «зниклого» транспортного засобу мали доступ ОСОБА_2 та особа на ім'я ОСОБА_6, який не був допитаний судом в якості свідка в судовому засіданні, хоча фактично мав право доступу до мотоциклу ВМW R 1200RТ д.н.з. НОМЕР_3 на території його місцезнаходження.

Апелянт категорично не погоджується з розміром задоволених позовних вимог, що становить 138 800 грн., оскільки оцінка транспортного засобу була зроблена суб'єктом оціночної діяльності без огляду транспортного засобу, без урахування його технічного стану, наявності або відсутності механічних пошкоджень, пробігу та інших факторів які б могли вплинути на розмір оцінки вартості ТЗ. Заява ОСОБА_4 на проведення оцінки транспортного засобу не містить дати її подання, що свідчить про фальсифікацію оцінки оцінювачем ОСОБА_7 Також Позивачами не було надано жодних доказів вартості придбання транспортного засобу. Згідно копії витягу з матеріалів кримінального провадження, позивачем була заявлена сума завданого збитку в розмірі 220 000, 00 грн., що фактично суперечить реальній вартості оцінки ТЗ та вводить в оману органи слідства.

Також судом не було порушено питання про наявність або відсутність договору страхування «зниклого» ТЗ ВМW R 1200 RТ д.н.з. НОМЕР_3, а при наявності такого, чи звертався власник ТЗ з заявою про відшкодування страхового відшкодування, що має суттєве значення для справи.

Згідно журналу судового засідання від 18.11.2014 року, клопотання представника позивача ОСОБА_8 про виклик свідків було задоволено, допитати в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_2, всупереч чому, справа була вирішена без допиту свідків без урахування думки представника Відповідача, що грубо порушує його права, оскільки як вказує представник позивача дані особи мають інформацію, яка є суттєвою для повного та об'єктивного розгляду справи.

В суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_2 та представник позивачів ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Представник відповідача ТОВ «Адоніс-Сервіс» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідна розписка. Причини неявки свого представника в судове засідання Товариство суду не повідомило. За таких обставин, колегія суддів розцінила їх як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторони по справі перебували у договірних відносинах.

Так, 06.10.2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «АДОНІС-СЕРВІС» був укладений Договір №45 про надання послуг по зберіганню транспортного засобу на автостоянці за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, підземний паркінг, за умовами якого ТОВ «АДОНІС-СЕРВІС» зобов'язалось забезпечити зберігання транспортного засобу - мотоциклу марки «ВМV R 120RТ», д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4, ОСОБА_2, як подружжю, на праві спільної сумісної власності.

ТОВ «АДОНІС-СЕРВІС» за родом своєї діяльності надає послуги зі зберігання транспортних засобів.

Як зазначає позивач ОСОБА_4, 15.03.2014 року о 18 год. 40 хв. він виявив відсутність мотоциклу марки «ВМV R 120RТ», д.н.з. НОМЕР_3 на місці зберігання - підземному паркінгу по вул. Княжий Затон, будинок № 9 в м. Києві. За його заявою Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.289 КК України (а.с.60, 61).

Станом на 29.10.2014 року місце перебування мотоциклу встановлено не було.

Позивачем проведено оцінку вартості зазначеного транспортного засобу, яка станом на 10 квітня 2014 року становить 138 800 грн. 00 коп.

Як пояснила суду позивач ОСОБА_2, їй не було видано перепустку на територію автостоянки, але відповідно до п.п. 2.1.2 Договору №45 від 06.10.2013 року ТОВ «АДОНІС-СЕРВІС» зобов'язано було видати їй перепустку встановленого на автостоянці зразку після укладання цього договору.

Так, відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст.977 ЦК України договір зберігання автотранспортних засобів є публічним, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до вимог ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (п.1 ч.1 ст. 951 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора ) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Отже, договір про надання послуг (зокрема, зберігання) є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Відповідач несе відповідальність за зберігання транспортних засобів замовника, відповідно до Договору про надання послуг по зберіганню транспортних засобів на стоянці № 45 від 06.10.2013р. за адресою Княжий затон, 9.

Замовником послуг зберігання є ОСОБА_2, яка є дружиною ОСОБА_4 Обидва є позивачами по даній справі, оскільки зникле майно належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, як вони самі заявляють.

Договір зберігання укладений одним з подружжя, відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України вважається укладеним в інтересах сім'ї. За таких умов ОСОБА_4 є належної користувачем послуг зберігання по договору.

Процесуальні питання, які ставить Відповідач в апеляційній скарзі, він мав право поставити в суді першої інстанції. Сторони не обмежені в правах заявляти клопотання та ставити питання. Однак цього відповідачем зроблено не було. Та обставина, що суд не допитав свідків не свідчить про порушення прав відповідача, оскільки клопотання про допит свідків заявляв представник позивачів.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія квитанції серії АШАА № 141817 до договору № 45 щодо паркування за березень 2014р., тобто місяць в якому сталося викрадення мотоциклу, відповідно до якої позивачем сплачена вартість послуг зберігання транспортних засобів у розмірі 750 грн.

Як зазначає позивач, особою, яку (на думку відповідача) повинен був допитати суд, є ОСОБА_6, який є рідним батьком ОСОБА_2 Він є літнім чоловіком і не користується спортивним мотоциклом.

Так, відповідного клопотання від відповідача не надходило в суді першої інстанції.

В договорі № 45 від 06.10.2013 року ОСОБА_6 дійсно зазначений як особа, яка має доступ до транспортних засобів (автостоянки), але в договорі зазначено два транспортних засобу - «БМВ НОМЕР_3», «Опель Астра НОМЕР_6», вартість зберігання яких складала 750 грн. за місяць (а.с.4-5). Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 63) на автостоянці (крім зазначеного мотоциклу) зберігався автомобіль «Тойота RAV 4», д.н.з. НОМЕР_5, яким користувалась позивачка.

Таким чином, правомірність знаходження мотоциклу на збереженні у Відповідача підтверджується Договором № 45, в якому мотоцикл ВМW НОМЕР_3, вказаний як один з транспортних засобів, а крім того квитанцією про оплату послуг зберігання транспортних засобів у розмірі 750 грн. за березень 2014 року.

По факту викрадення транспортного засобу в даний час триває кримінальне розслідування, яке ведеться Дарницьким РВ МВС України.

Оцінка втраченої речі двічі проводилася на замовлення Позивача, другий раз у зв'язку з значним знеціненням курсу національної валюти України в 2014р.

При цьому доказом проведення оцінки як в першому так і другому випадку були заяви, договори про оцінку, акти про виконання оцінки, звіти про оцінку. При цьому в самій заяві вказувалось, про необхідність проведення оцінки без особистого огляду транспортного засобу. У випадку наявності сумнів або заперечень щодо оцінки, Відповідач мав право заявити відповідне клопотання про виклик експерта в судове засідання щодо дачі пояснень, про призначення по справі відповідної експертизи, однак цього Відповідачем зроблено не було. Таким чином, відповідачем не спростований розмір збитків заподіяний позивачам крадіжкою їхнього мотоциклу.

Сума збитку 200 000 грн., яку первісно повідомив ОСОБА_4 в заяві про кримінальній злочин, була його суб'єктивною оцінкою. В подальшому вона була скоригована оцінювачем до розміру 138 800 грн., виходячи з ринкової вартості мотоциклу, а тому ця обставина не свідчить про ухвалення по справі незаконного рішення.

Доказів того, що позивачі (у зв'язку зі зникненням мотоциклу) мають можливість отримати страхове відшкодування, або отримали страхове відшкодування відповідач суду не надав.

Отже, твердження апелянта про незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС-СЕРВІС», подану представником Теренчуком АндріємПетровичем відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 04 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: