Ухвала суду № 44629198, 04.06.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22ц/791/1522/15 Головуючий в суді І інстанції:

Номер справи 647/748/15-ц Миргород В.С.

Категорія: 27 Доповідач: Бездрабко В.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2015 року червня місяця 04 дня колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Бездрабко В.О.

Суддів: Борка А.Л.

Приходько Л.А.

при секретарі: Сидоренко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 07 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення банківського вкладу,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про стягнення вкладу, посилаючись на те, що 07.11.2012р. між ним та банком укладений договір №SAMDN01000730370839 про банківський строковий вклад (депозит). Починаючи з 2014 року, позивач неодноразово звертався до банку з вимогою про повернення коштів, проте, вклад до теперішнього часу не повернутий.

Позивач просив суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" виплатити - депозитний внесок за договором № SAMDN01000730370839 від 07.11.2012р. у сумі 25000 грн.; 17% річних від простроченої суми внеску в розмірі 4133,56грн. станом на 29.03.2015р.; індекс інфляції в сумі 7897,81 грн., стягнути з ПАТ КБ „ПриватБанк" в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн., майнову шкоду у розмірі 97660грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Бериславського районного суду Херсонської області від 07 квітня 2015 року відкрито провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про підсудність спору.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 07.11.2012р. між ОСОБА_3 та донецьким відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір №SAMDN01000730370839 про банківський строковий вклад (депозит).

Згідно талону обліку прибуття до міграційного пункту м.Херсона з Донецької області №128 від 04.10.2014року та довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України від 29.10.2014 року встановлено, що місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.5 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

Доводи апеляційної скарги про те, що правовідносини, які виникають з договорів банківського вкладу не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» колегія суддів визнає неприйнятними.

Так, в Аналіз судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.) від 01.02.2013 року Верховний Суд України зазначив, що сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни споживчий кредит, фінансова установа, фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають, у тому числі, з договорів банківського вкладу підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів».

Зокрема, згідно з преамбулою ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Частина 1 ст. 633 ЦК України дає визначення поняттю публічний договір: публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.

Тобто, виходячи з наведеного, відносини, які склалися з договору банківського вкладу підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому позивач має право вибору на подачу позову за місцем свого проживання.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала судді про відкриття провадження у справі постановлено з додержанням вимог закону, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 07 квітня 2015року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий :

Судді :

: