Рішення № 44626205, 04.06.2015, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/385/15-ц

провадження № 2/588/189/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Маслова В.В., за участю секретаря - Кучмій Д.В., позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2 представника відповідача - Скриньки Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Публічного Акціонерного Товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», треті особи: Державне підприємство «Краснопільський лісгосп», ОСОБА_6 про стягнення суми страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ

16 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулась в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з позовом до Публічного Акціонерного Товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі - НАСК «Оранта») про стягнення суми страхового відшкодування посилаючись на те, що 02 серпня 2013 року близько 16 год. на польовій дорозі поблизу с. Набережне Гребениківської сільської ради Тростянецького району Сумської області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відбулось зіткнення автомобіля УРАЛ 432001 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, власником якого являється ДП "Краснопільський лісгосп" та мопеда під керуванням її чоловіка ОСОБА_7, внаслідок чого останній загинув.

20 жовтня 2014 року вироком Тростянецького районного суду ОСОБА_6 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На момент ДТП автомобіль Урал-432001, який перебував під керуванням ОСОБА_6 був застрахований власником, ДП «Краснопільське лісове господарство», у НАСК «Оранта», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2788959 від 13 червня 2013 року, страхова сума за яким становила: 100000 грн. за шкоду заподіяну життю і здоров'ю та 50000 грн. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, франшиза - 510,00 грн.

Після смерті ОСОБА_7 залишилось двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивачка зазначає, що внаслідок загибелі її чоловіка їй та її дітям було завдано матеріальну і моральну шкоду, діти мають право на утримання до досягнення повноліття. Проте при зверненні до НАСК «Оранта» їй було відмовлено у страховій виплаті. У зв'язку з цим, позивачка остаточно уточнивши свої позовні вимоги у заяві від 25 травня 2015 року (а.с. ) просила суд стягнути із НАСК «Оранта» страхове відшкодування: як утриманцям загиблого в сумі 45879 грн. 60 коп., матеріальну шкоду яка полягає у витратах на поховання чоловіка в сумі 34745,24 грн. та моральну шкоду в сумі 13764 грн.

Позивачка та її представник в судове засідання з'явились, позов підтримали посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вході судового розгляду справи позов визнав частково. Зокрема погодився з позовними вимогами про стягнення коштів неповнолітнім утриманцям загиблого з урахуванням ступеня вини водія ОСОБА_6 в розмірі 33% та вини водія ОСОБА_7 в розмірі 67%, що за розрахунком НАСК «Оранта» складає: на користь ОСОБА_4 - 3028,07 грн.; на користь ОСОБА_5 - 12112, 31 грн. В частині моральної шкоди представник відповідача погодився із позовними вимогами про стягнення на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 1514,04 грн. кожному. Також, представник відповідача визнав заявлені вимоги в частині відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника на суму 12760 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог представник відповідача просив відмовити, посилаючись на те, що витрати на похованням вже були відшкодовані обвинуваченим ОСОБА_6 в сумі 3000 грн. Крім того, заявлені вимоги про відшкодування витрат на поминальні обіди в сумі 19207,74 грн., не підлягає задоволенню, оскільки вказані витрати не є витратами на поховання, а тому не підлягають відшкодуванню страховою компанією.

Представник ДП "Краснопільський лісгосп" в судове засіданні не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

З матеріалів справи судом встановлено, що 02 серпня 2013 року близько 16 год. на польовій дорозі поблизу с. Набережне Гребениківської сільської ради Тростянецького району Сумської області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відбулось зіткнення автомобіля УРАЛ 432001 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, власником якого являється ДП "Краснопільський лісгосп" та мопеда під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого останній загинув.

Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05 серпня 2013 року та копією вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 20 жовтня 2014 року, за яким ОСОБА_6 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. (а.с.6, )

На момент ДТП автомобіль Урал - 432001, який перебував під керуванням ОСОБА_6 був застрахований власником, ДП «Краснопільське лісове господарство», у НАСК «Оранта», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2788959 від 13 червня 2013 року, страхова сума за яким становить: 100000 грн. за шкоду заподіяну життю і здоров'ю потерпілого; 50000 грн. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб; франшиза складає - 510,00 грн.(а.с.33)

Розглядаючи вимоги позивачки щодо стягнення з НАСК «Оранта» суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Зокрема, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача суми витрат в розмірі 19207,74 грн., які вона понесла на організацію поминального обіду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22.1. ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 27.4. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Отже, страховик відшкодовує лише ті матеріальні збитки, які понесла особа у зв'язку з похованням до поміщення труни у могилу. Витрати понесені особою після поміщення труни у могилу страховиком відшкодуванню не підлягають.

Разом із тим, підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки про стягнення на свою користь, в інтересах дітей, як утриманцям, шкоду заподіяну смертю потерпілого з огляду на наступне.

Відповідно до п. 27.2. ст. 27 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

За змістом ч. 1. ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Зокрема у разі смерті потерпілого шкода відшкодовується його дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно до ч. 2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, розмір якої визначається Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік та з урахуванням заявлених позивачем вимог.

Судом встановлено, та сторонами визнається, що на момент загибелі у ДТП ОСОБА_7 ніде не працював.

Натомість його дружина працювала та не перебувала на його утриманні, що підтверджується довідкою №127 від 21 травня 2015 року. (а.с. )

Після смерті ОСОБА_7 залишилось двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 19 серпня 1997 року та серії НОМЕР_4 від 15 листопада 2003 року.(а.с.30-31)

Таким чином, ОСОБА_4 має право на відшкодування шкоди завданої внаслідок смерті батька в розмірі 9175,98 грн. ( 1147 (мін.з/п) грн. / 3 осіб = 382,33 грн.(на 1 одну особу на 1 місяць); 382,33 грн. * 24 міс. = 9175,98 грн. (до досягнення 18 років).

ОСОБА_5 має право на відшкодування шкоди завданої внаслідок смерті батька в розмірі 36703,68 грн. (1147 (мін.з/п) грн. / 3 осіб = 382,33 грн.(на 1 одну особу на 1 місяць); 382,33 грн. * 96 міс. = 36703,99 грн. (до досягнення 18 років).

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача, що розмір таких виплат має визначатись з урахуванням ступеню вини кожного з водіїв у настанні ДТП, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідні роз'яснення містяться і в п. 7 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4.

Крім того, відповідно до ст. 27.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Також, з огляду на вищезазначені положення законодавства, підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення з відповідача витрат на поховання чоловіка в сумі 2777,50 грн. витрачені на оплату домовини та інших ритуальних послуг та в сумі 12760 грн. витрачені на оплату пам'ятника, оскільки вказані витрати підтверджуються письмовими доказами, а саме квитанціями до прибуткового касового ордеру та довідками приватного підприємця. (а.с.17,19 )

Задовольняючи вказані вимоги суд не бере до уваги посилання представника відповідача про те, що водієм ОСОБА_6 позивачці вже було відшкодовано 3000 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання чоловіка, через відсутність належних цьому доказів.

Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачкою вимог про стягнення на її корись заподіяної їй та її дітям моральної шкоди внаслідок смерті чоловіка.

Разом із тим, вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки розмір такого відшкодування слід визначити з урахуванням ступеню вини кожного з водіїв у ДТП.

Так, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як вбачається з роз'ярень викладених у п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.

Як вбачається з вироку Тростянецького районного суду від 20.10.2014 року, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулася 02 серпня 2013 року о 16 год. на польовій вузькій дорозі з обмеженим обзором Гребениківка - Мозгова, сталася внаслідок обопільної вини обох учасників руху водія автомобіля УРАЛ 432001 р/р НОМЕР_1 ОСОБА_6, та водія мопед «Альфа» ОСОБА_7

Крім того, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 11 листопада 2013 року № 169 встановлено невідповідність в діях водія мопеда ОСОБА_7 вимогам пунктів 10.2 та 31.1 ПДР України, що знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, а також те, що водій мопеда мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Урал. (а.с. )

При цьому в діях відповідача ОСОБА_6 встановлена невідповідність лише одному пункту 12.3 Правил дорожнього руху, а саме, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Крім того, порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_7 є первісними по відношенню до порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_6, і саме внаслідок неправомірних дій (порушення ПДР України) ОСОБА_7 виникла аварійно-небезпечна ситуація на дорозі.

З огляду на положення п. 1.4 Правил дорожнього руху, згідно якого кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, ОСОБА_6 правомірно розраховував на виконання вимог ПДР України ОСОБА_7

З урахуванням зазначеного, відповідальність водіїв необхідно розподілити наступним чином - вина водія ОСОБА_7 становить 67%, вина водія ОСОБА_6 - 33%.

Таким чином, враховуючи обставини справи, глибину душевних страждань позивачки та її дітей, те, що оцінена нею моральна шкода становить 13764, з урахуванням порушення ПДР України самим потерпілим ОСОБА_7 та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди - 4542,12 грн. тобто по 1514,04 кожному (13764 * 33% = 4542,12)

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з частини задоволених позовних вимог з НАСК «Оранта» належить стягнути 660 грн. 92 коп. на відшкодування судового збору на користь держави (вимоги позивача за вимогою майнового характеру задоволено на 76%, за вимогою про стягнення моральної шкоди на 35 %, відповідно 806,25 *76% = 612,75 та 137,64*35=48,174).

Керуючись ст.10, 11, 13, 60, 61, 63, 174, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Публічного Акціонерного Товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», треті особи: Державне підприємство «Краснопільський лісгосп», ОСОБА_6 про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Публічного Акціонерного Товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» 15537,5 грн. в рахунок матеріальної шкоди та 1514,04 в рахунок моральної шкоди.

Стягнути із Публічного Акціонерного Товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь малолітнього ОСОБА_5 у особі його матері ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1514,04 грн. та у відшкодування матеріальної шкоди 36703,99 грн.

Стягнути із Публічного Акціонерного Товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь неповнолітньої ОСОБА_4 у особі її матері ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1514,04 грн. та у відшкодування матеріальної шкоди 9175,98 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із Публічного Акціонерного Товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь держави 660 грн. 92 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 діб з дня його проголошення.

Суддя В.В. Маслов