Рішення № 44624516, 27.05.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/6853/12

Провадження № 2/522/2003/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Нікітіної С.Й.,

При секретарі - Віноградовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Одеси справу за цивільним позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» у особі Одеського центрального відділення банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Український інноваційний банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеської філії банку 66657,78 доларів США боргу за кредитним договором №8 від 27.02.2007 року та стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеської філії банку судових витрат в сумі 1730,00 гривень.

Цей позов неодноразово уточнювався (а.с. 24-25, 39-40, 50-51, 56-57), у зв'язку з чим сума боргу збільшилась до 88761,36 доларів США та заочним рішенням від 18.11.2010 року стягнута з відповідача у повному обсязі.

Згідно ухвали від 10.02.2012 року це рішення було скасоване за заявою ОСОБА_1, а провадження по справі поновлено. Після цього позивач двічі уточнював позовні вимоги в частині розміру заборгованості (а.с. 83-84, 117-118) у зв'язку з неявкою в судові засідання відповідача та її представника, які зверталися до суду з проханням відкласти розгляд справи, посилаючись на поважні причини на протязі трьох років.

Остаточні позовні вимоги складаються з загальної суми боргу в розмірі 90729,12 доларів США та 201278,45 гривень, які «Укрінбанк» просить стягнути з ОСОБА_1, посилаючись на наступні обставини.

27.02.2007 року між АТ «Укрінбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8 про надання кредиту на споживчі цілі. Сума кредиту за даним договором становила 59400,00 доларів США.

Кредит надавався під забезпечення іпотекою трикімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить позичальнику на праві приватної власності.

Відповідно до п.3.6 Кредитного договору, відсотки за користування кредитом сплачуються позивальником в період з 1-го по 10-те число кожного наступного місяця. Згідно п.3.3 Кредитного договору позичальнику нараховується щомісячна комісія на фактичну суму заборгованості за кредитом, яка сплачується у гривні по курсу НБУ.

ОСОБА_1 в порушення зазначених пунктів договору з січня 2009 року перестала сплачувати банку відсотки та комісію за користування кредитом, в зв'язку з чим і виникла заборгованість, яку банк просить стягнути з відповідача.

ОСОБА_2, як представник по довіреності ОСОБА_1, позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач в особі ПАТ «Український інноваційний банк», його Одеської філії та особисто представника Кузнєцової Л.В. - не є належними позивачами по справі та не мають право на вимоги по стягненню заборгованості по кредитному договору, який відповідач підписувала, але гроші не одержувала.

При цьому він не заперечував, що звертаючись до суду на протязі трьох років після скасування заочного рішення з проханням про відкладення розгляду справи, він жодного разу не ставив питання про скасування договорів кредиту та іпотеки, про визнання їх недійсності з будь-яких підстав. А навпаки, у 2008 році ОСОБА_1 переуклала договір страхування майна по цьому кредитному договору і до кінця 2008 року сплачувала вісі передбачені кредитним договором платежі. В лютому ж 2015 року ОСОБА_2, від імені ОСОБА_1, звернувся до керівництва ПАТ «Укрінбанк» з проханням розглянути питання про врегулювання мирним шляхом ситуації із заборгованістю по даному кредитному договору без судових спорів.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінал кредитного договору №8 від 27.02.2007 року, укладеного між сторонами та проаналізувавши всі надані сторонами докази, приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

При цьому суд вважає встановленим наступне.

27.02.2007 року між АТ «Укрінбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8 про надання кредиту на споживчі цілі. Сума кредиту за даним договором становила 59400,00 доларів США.

Кредит надавався під забезпечення іпотекою трикімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить позичальнику на праві приватної власності.

Відповідно до п.3.6 Кредитного договору, відсотки за користування кредитом сплачуються позивальником в період з 1-го по 10-те число кожного наступного місяця. Згідно п.3.3 Кредитного договору позичальнику нараховується щомісячна комісія на фактичну суму заборгованості за кредитом, яка сплачується у гривні по курсу НБУ.

ОСОБА_1 в порушення зазначених пунктів договору з січня 2009 року перестала сплачувати банку відсотки та комісію за користування кредитом.

Загальна сума боргу за договором №8 від 27.02.2007 року складає 90729,12 доларів США, що по курсу НБУ на день ухвалення рішення складає 1943689 (один мільйон дев'ятсот сорок три тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 94 коп.: з них - 59400,00 доларів США сума заборгованості за кредитом; 31329,12 доларів США сума несплачених (прострочених) процентів за користування кредитом та 190919,75 гривень, з яких: 98325,82 гривні - сума несплаченої (простроченої) комісії за обслуговування кредиту; 10358,70 гривень - сума пені за несвоєчасно сплачені проценти, яку суд вважає обгрунтованою лише за останній рік, замість вказаної у позові банком суми 20717,40 гривень за останні два роки; 82235,23 гривні - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

При цьому суд враховує, що представником відповідача ОСОБА_2 при розгляді по суті позову банку були використані всі засоби для затягування справи та ухилення від відповідальності його довірителя по грошовим зобов'язанням по кредитному договору, які не відповідають чинному законодавству і не можуть бути прийняті судом до уваги.

Так, посилання на те, що ПАТ «Укрінбанк» не є належним позивачем і займається шахрайством, звертаючись до ОСОБА_1 щодо повернення боргу по кредитному договору, який укладався відповідачем з АТ «Укрінбанк» в особі директора Одеської філії, повністю надумані і спростовуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 206-216) та змінами до статуту ПАТ «Укрінбанк» (а.с. 217-220) прийнятими та погодженими з НБУ 24.05.2013 року, з яких вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» є правонаступником зі всіма правами і обов'язками Акціонерного товариства «Український інноваційний банк».

Одеська філія АТ «Укрінбанк» перейменована в Одеське центральне відділення ПАТ «Укрінбанк» без прав юридичної особи, що підтверджує мокра печатка на документах банку та пояснення представника позивача.

Крім того, дані на останній довіреності на її ім'я, як представника банку з Одеського відділення - Кузнєцової Л.В. повністю співпадають з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і завірені печаткою ПАТ «Укрінбанк».

З огляду на це, суд повністю погодився з позицією представника позивача Кузнєцової Л.В. про стягнення заборгованості не на користь Одеської філії, а на користь ПАТ «Укрінбанк», що відповідає змінам до статуту.

Останні уточнення позовних вимог банку датовані березнем 2013 року, тому логічно, що вони були завірені печаткою Одеської філії.

З означених підстав суд відмовив ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, про що в матеріалах справи є ухвала та повернув заяву про закриття провадження по справі, яку представник відповідача намагався подати з аналогічних підстав, що і заява про залишення позову без розгляду, пояснюючи, що при відмові на першу заяву, він не змінюючи підстав подає другу. Цей факт, як вважає суд, свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами та про наміри будь-яким шляхом затягнути справу та ухилитися від сплати боргу та опосередковано підтверджує той факт, що об'єктивних доказів своїх заперечень позивач не має.

Більше того, той факт, що ОСОБА_1 до кінця 2008 року здійснювала передбачені договором виплати, ніколи не оспорювала сам договір та звернулась у 2015 році через свого представника ОСОБА_2 до банку про врегулювання мирним шляхом питання погашення боргу (а.с. 205), свідчить про те, що фактично відповідач визнає свій борг.

Отримання ОСОБА_1 коштів по кредитному договору у сумі 59400,00 доларів США підтверджується поданими у судове засідання належно завіреними копіями квитанцій про отримання ОСОБА_1 цієї суми двома платежами 45000,00 доларів США та 14400,00 доларів США (а.с. 200) та меморіальними ордерами на ті ж суми (а.с. 201-202). Згідно ж оглянутої в судовому засіданні міжбанківської інструкції оригінали цих документів зберігаються на протязі 5 років, а тому не були подані у судове засідання.

Однак, у 2009 році до подачі позовної заяви позивачем були направлені два листа і дві претензії на ім'я ОСОБА_1 з розрахунком її заборгованості та проханням погасити борг, які вона отримувала, про що свідчать поштові повідомлення та особистий підпис відповідача на претензії від 16.03.2009 року (а.с. 16-20).

Однак, на той період вона не оспорювала свій борг і не ставила питання про неодержання грошей та перевірки цього оригіналами квитанцій.

Також обставина визнання відповідачем та її представником боргу у лютому 2015 року підтвердив у судовому засіданні представник «Укрінбанку» Єфіменко В.К., який особисто спілкувався з ОСОБА_2 з цього приводу і якому той особисто написав лист-заяву про врегулювання спору про борг мирним шляхом, не оспорюючи при цьому повноважень Голови правління ПАТ «Укрінбанк» і адресуючи останньому особисто лист-заяву (а.с. 205).

Всі ці обставини свідчать про обґрунтованість, доведеність позовних вимог банку в частині суми боргу за виключенням суми пені за несвоєчасно сплачені проценти, яку суд зменшує на половину, а тому задовольняє позов частково. Також, підлягають задоволенню у повному обсязі вимоги про стягнення судових витрат.

Всі безпідставні заяви представника відповідача про порушення його прав ненаданям матеріалів справи для ознайомлення, копій аудіо запису процесу спростовуються матеріалами справи та самими аудіо записами судових засідань, не відповідають дійсності та чинному процесуальному законодавству і розцінюються судом як зловживання своїми процесуальними правами, направленими на ухилення від виконання зобов'язань по кредитному договору та затягування розгляду справи по суті, що не повинно було вплинути на ухвалення законного та справедливого рішення.

Керуючись ст.ст. 16, 629, 1049, 1050, 1054 ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» у особі Одеського центрального відділення банку - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (код 05839888) 1943689 (один мільйон дев'ятсот сорок три тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 94 коп. як еквівалент 90729,12 доларів США по курсу НБУ та 190919 (сто дев'яносто тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) гривень 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (код 05839888) судові витрати в розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня виготовлення його вмотивованої частини.

Суддя:

27.05.2015