Рішення № 44623254, 05.06.2015, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/787/15

Справа: 484/1421/15-ц

Рішення

Іменем України

(заочне)

26.05.2015 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого - судді Максютенко О.А.

при секретарі - Завірюха В.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

встановив:

15 квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 боргу в сумі 703467 грн. 28 коп. та судових витрат в сумі 3670 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що він 01 травня 2014 року передав відповідачу по трьом розпискам 10 тис. дол.. США, 6800 Євро. терміном до 01 січня 2015 року, про що ОСОБА_2 написав власноручно три розписки. Однак у зазначений термін відповідач свої зобов'язання не виконав , грошові кошти не повернув.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просила позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з»явився, про слухання справи повідомлений належним чином, заперечень щодо позову не надав.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1049 ч.1 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначні родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передні йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 01 травня 2014 року позивач та відповідач уклали три договори позики, за умовами яких позивач передав відповідачеві гроші в сумі 10 тис. дол.. США, 13 тис. 500 дол. США та 6800 євро а відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути гроші до 1 січня 2015 року. Ці договори позики були оформлені у письмовому виді розписками, що відповідає вимогам ст.1047 ЦК України та що підтверджується оригіналами цих розписок, залучених до матеріалів справи.

Як встановлено судом, свої зобов'язання перед позивачем по поверненню суми боргу відповідач дотепер не виконав, що підтверджується поясненнями позивача, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення

предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 , прийнятої за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 ст.355 ЦПК України.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

У разі укладення договору позики на позичальника покладається зобов'язання повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, при цьому позичальнику надається право оспорити договір позики у зв'язку з тим, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця, як зазначено у частині першій статті 1049 ЦК України та частині першій статті 1051 ЦК України.

За правилом статті 1051 ЦК України при оспорюванні позичальником договору позики з підстави, що грошові кошти не були ним одержані від позикодавця, якщо договір позики укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були отримані позичальником.

Отже, позов слід задовольнити курс української гривні до долара США станом на 15.04.2015 року відповідно до даних НБУ складає 2292.6551 грн. за 100 доларів США. Укрс української гривні до Євро станом на 15.04.2015 року відповідно до даних НБУ складає 2421.9608 грн. за 100 евро. Таким чином сума боргу, що підлягає стягненню складає 703467 грн. 28 коп.

Крім того, відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в сумі 3670 грн.

керуючись ст.ст.10,60,212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 703467 грн. 28 коп. суму боргу відповідно до трьох розписок від 01 травня 2014 року та 3670 грн. судового збору, а всього стягненню підлягає 707137 грн. 28 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення всіма учасниками процесу.

СУДДЯ: