Рішення № 44621203, 02.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 236/208/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мірошниченко О.В.

Провадження № 22-ц/778/3501/15 Суддя-доповідач: Кримська О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючий Кримська О.М.,

Судді Подліянова Г.С.,

Дашковська А.В.,

При секретарі Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 02 квітня 2015 року у справі за позовом Кредитної спілки «Схід» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року КС «Схід» звернулася до суду із вказаним позовом, який обґрунтовували тим, що 29.01.2013 року між КС «Схід» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №003-13, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 9 500 грн. та зобов'язалася до 29 числа кожного місяця сплачувати проценти з розрахунку 0,16% від залишку основної суми за кожен день користування кредитом, частинами повертати основну суму кредиту згідно з графіком, а повністю повернути кредит до 29.01.2015 року.

Крім того, 29.01.2013 року між КС «Схід» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно №003-13/1 та 003-13/2, згідно з якими останні взяли на себе обов'язок солідарно відповідати за борговими зобов'язаннями ОСОБА_3.

До квітня 2013 року платежі вносилися позичальницею відповідно до графіку, а починаючи з травня 2013 року відповідачка ОСОБА_3 порушувала умови договору, внаслідок чого станом на 27.01.2015 року утворилася заборгованість в розмірі 24 305,89 грн., яка складається: 8 973,41 грн. - основної суми кредиту; 4 529, 86 грн. - процентної заборгованості; 10 802,62 грн. - штрафних санкцій, яку позивач просив суд стягнути солідарно з позичальника та поручителів, а також вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 02 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь КС «Схід» заборгованість за кредитним договором №013-13 від 29.01.2013 року, станом на 27 січня 2015 року у сумі 24 305,89 грн., в тому числі: 8 973,41 грн. -сума основного боргу; 4 529, 86 грн. - плата за користування кредитом; 10 802,62 грн. - штрафні санкції за договором.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КС «Схід» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 81 грн. 20 коп..

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Схід» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 81 грн. 20 коп..

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь КС «Схід» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 81 грн. 20 коп..

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні з відповідачів штрафних санкцій за договором у розмірі 10 802,62 грн..

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року №27/0/38-14 про визначення територіальної підсудності справ, підсудність даної справи визначено апеляційному суду Запорізької області.

Особи, що беруть участь у справі повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) (а.с.89-90)

Від апелянта ОСОБА_3 та відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.91-94).

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та надання фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки» кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об'єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом.

Статутом КС «Схід» передбачено право кредитної спілки надавати кредити своїм членам на умовах їх зворотності, платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі (а.с.10-17).

Встановлено, що 29 січня 2013 року між кредитною спілкою та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №003-13, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 9 500 грн. і зобов'язалася у строк до 29 січня 2015 року повернути суму кредиту й сплатити 0,16% від залишку заборгованості по основній сумі кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.6).

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язалася щомісячно повертати основну суму кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів за кредитом.

Кредитний договір забезпечений договором поруки №003-13/1 від 29 січня 2013 року, укладеним між КС «Схід» та ОСОБА_4, та договором поруки від №003-13/2 від 29 січня 2013 року, укладеним між КС «Схід» та ОСОБА_5, згідно з якими поручителі взяли солідарну з позичальником відповідальність за зобов'язаннями кредитора перед КС «Схід» (а.с.7,8).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч. 2 ст. 1050 ЦК, ч. 2 ст.1054 ЦК України, відповідно до яких якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За змістом статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки поручителі зобов'язались відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3, що випливають із кредитного договору №003-13 від 29 січня 2013 року Пунктом 5.1. договорів поруки №003-13/1 та №003-13/2 визначено, що поручителі знайомі з умовами кредитного договору №003-13 від 29 січня 2013 року між кредитором та боржником. ( а.с.7, 8)

Судом встановлено і не оспорюється сторонами по справі те, що Кредитна спілка у повному обсязі виконала свої зобов'язання за договором та надала позичальнику - ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 9500 грн., а позичальник свої зобов'язання з погашення кредиту виконувала не належним чином, з травня 2013 року припинила погашення кредиту, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 27 січня 2015 року: сума основного боргу - 8 973,41 грн.; плата за користування кредитом у сумі 4 529, 86 грн. та штрафні санкції за договором - 10 802,62 грн., що підтверджено розрахунком позивача та не спростовано відповідачами у спосіб, визначений ЦПК України.

Судова колегія приходить до висновку, що оскільки невиконання позичальником своїх зобов'язань перед Кредитною спілкою за кредитним договором і розмір заборгованості в загальній сумі 24 305,89 грн. підтверджений здобутими у справі доказами та не спростований позичальником та поручителями, то на підставі ст.. ст.. 1048, 1049, 553,554 ЦК України відповідачі повинні сплатити позивачу суму заборгованості.

Із позовної заяви КС «Схід» вбачається, що кредитна спілка просила стягнути з відповідачів суму заборгованості солідарно.

Згідно до вимог ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

Враховуючи, що поручителі у даній справі не надавали спільної поруки перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання забезпечувалось кількома поручителями, які надали поруки за різними самостійними договорами поруки, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч.3 ст. 554 ЦК України відсутні.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року ( справа № 6-35цс15).

Суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи, характер правовідносин між сторонами і надав належну оцінку доказам, разом із тим у порушення вимог ст.. ст.. 251, 216 ЦПК України помилково дійшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі та не зазначив про те, в якій частині рішення стосується кожного з відповідачів у зв'язку з чим рішення місцевого суду підлягає зміні.

Основним доводом апеляційної скарги є порушення позивачем, на думку апелянта, строків позовної давності щодо звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості з відповідачів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст.. 257 ЦК України).

Отже, твердження апелянта про те, що Кредитна спілка пропустила строк звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості, є безпідставним, оскільки позичальник з травня 2013 року припинила сплату платежів на погашення основної суми боргу, а Кредитна спілка звернулась до суду із позовом у січні 2015 року, тобто у межах загального строку позовної давності ( а.с.3).

Посилання апелянта на те, що позивачем не вірно визначено розмір штрафних санкцій ( пені) є неспроможними виходячи з наступного.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Із вищенаведених норм, у їх сукупності, можна дійти висновку що позовною давністю відповідно до ст.256 ЦК України є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тоді як строком, в межах якого нараховуються штрафні санкції, є період у часі, протягом якого триває відповідне правопорушення, за яке можуть бути нараховані штрафні санкції, встановлені договором або законом.

За порушення цивільно-правових зобов'язань штрафні санкції будуть нараховуватись за проміжок часу тривалістю в один календарний рік.

Отже, аналіз норм ст.256 та ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №003-13 від 29.01.2013 року та позовної заяви КС «Схід» вбачається, що спілкою нараховані штрафні санкції за останні 80 днів до дня звернення із позовними вимогами відповідно до п.4.2 кредитного договору (а.с.3, 5).

Інших доводів, які б свідчили про порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 315, 316 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 02 квітня 2015 року у цій справі змінити.

Позовні вимоги Кредитної спілки «Схід» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «Схід» ( код ЄДРПОУ 25607298) поточний рахунок 26503210 у відділенні Публічного акціонерного товариства «ПУМБ» в м. Краматорську Донецької області, МФО 334851, заборгованість за кредитним договором №013-13 від 29.01.2013 року, станом на 27 січня 2015 року у загальній сумі 24 305,89 грн., яка складається: 8 973,41 грн. -сума основного боргу; 4 529, 86 грн. - плата за користування кредитом; 10 802,62 грн. - штрафні санкції за договором, солідарно з кожним із поручителів окремо:

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: