Вирок № 44617322, 04.06.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/3447/15-к

Номер провадження №1-кп/243/298/2015

В И Р О К

Іменем України

«04» червня 2015 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Чемодурової Н.О.

при секретарі Жмарьові П.Б.

за участю:

прокурора Єгорова В.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого Чередниченко Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Словянськ, Донецької області, українця, громадянина України, приватного підприємця, з середньою технічною освітою, не одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2015 року приблизно о 16 год. 00 хв. ОСОБА_3 знаходився біля гаражу, що розташований поблизу будинку АДРЕСА_2, де на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, між ним та потерпілим ОСОБА_1 який також знаходився біля вищезазначеного гаражу виник конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_3, маючи умисел на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1, завдав останньому два удари правою ногою в область живота, один удар правою ногою в спину, що завдали потерпілому фізичного болю, після чого, реалізуючи свій протиправний умисел направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 наніс один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя ОСОБА_1, а саме в ліве око.

В результаті умисних противоправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження: садно верхнього віка та субконьюктивний крововилив лівого ока, садно спинки носа, струс головного мозку, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я строком понад шість днів але не більше 21 -го дня.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 не визнав свою провину у висунутому обвинуваченні та суду пояснив, тривалий час між ним та потерпілим існують неприязні відносини, вони є сусідами та мешкають на одній сходовій клітині. 02 березня 2015 року, після 15 години, вони з батьком прибирали в своєму гаражі, який розміщений у дворі їх будинку. До їх гаражу підійшов ОСОБА_1, який знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння, ледь тримався на ногах. На його переніссі було садно. ОСОБА_1 сам наблизився до нього з погрозами, що спотворить. Після цього ОСОБА_1 замахнувся, удар прийшовся у лівий лікоть обвинуваченого. Від другого удару ОСОБА_3 вдалось ухилитись, а ОСОБА_1 при цьому втратив рівновагу та впав на землю. Намагаючись підвестись ОСОБА_1 ще два рази впав на землю, а потім пішов та сів на лавку.

З заявою про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності він не звертався, оскільки йому не відомо, що це можна було зробити.

Вважає, що потерпілий та його донька його оговорюють, оскільки заздрять йому, як благородній та порядній людині, крім того вони заздрять, що в нього гараж набагато кращій, ніж в них.

Свою провину у висунутому обвинуваченні не визнає, оскільки вважає, що всі тілесні пошкодження потерпілий спричинив собі своїми діями. Виходячи з цього, не визнає заявлені у справі цивільні позови.

Не зважаючи на повне не визнання своєї вини обвинуваченим, висновок суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтується на наступних доказах, досліджених в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 зазначив, що з листопада 2014 року в нього погіршились відносини з родиною ОСОБА_3, які є його сусідами, в них виникали різного роду непорозуміння. Так, 28 листопада 2014 року, коли він йшов додому його перестрів ОСОБА_3, на руках в нього були одягнені боксерські рукавички. ОСОБА_3 почав стрибати перед ним, як боксер, після чого наніс ногою удар в ногу. 29 листопада 2014 року він усно повідомив про напад дільничного, на що останній роз'яснив йому порядок звернення до правоохоронних органів з письмовою заявою.

02 березня 2015 року, приблизно о 16 годині, він йшов додому, проходячи через гаражі, які розміщені у дворі їх будинку. Біля свого гаражу стояв ОСОБА_3, який після короткої розмови, стоячи обличчям до нього, наніс йому удар ногою у живіт, від якого він впав на спину, ударився головою та втратив свідомість, приблизно на 10-15 секунд. Після того, як він зміг підвестися на ноги, ОСОБА_3, знаходячись збоку від нього, знов наніс йому удар ногою у живіт, від якого він вже впав на живіт. Підводячись, він відчув удар ногою в спину та знову впав на живіт. Підвівшись в черговий раз, він відчув сильний удар в обличчя, в область ока.

Протягом всього побиття поруч з ними знаходилась незнайома дівчина, яка просила ОСОБА_3 зупинитись. Не бачив, щоб в гаражі був ще хтось, окрім ОСОБА_3.

В період з 05 по 14 березня він перебував на стаціонарному лікуванні. До цього часу при русі очей бачить блискавки. Просить суд стягнути з обвинуваченого витрати на свою лікування в сумі 1036 грн. 70 коп., та спричинену моральну шкоду у сумі 50 000 грн., а також витрати на правову допомогу.

Просив покарати обвинуваченого строго.

Показання потерпілого відносно локалізації та механізму отримання ним від дій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень 02 березня 2015 року знаходять своє підтвердження у висновку судового експерта ОСОБА_5 №138 від 20 березня 2015 року, відповідно до якого на підставі судово-медичного огляду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, вивчення поданих медичних документів експерт прийшов до наступного. Виявлені у ОСОБА_1 при судово-медичному огляді та зверненні за медичною допомогою садно верхньої повіки і субконьюктивний крововилив лівого ока, садно спинки носа, струс головного мозку утворилися від ударної дії тупих предметів, можливо в зазначений термін і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я , які вимагають для свого загоєння термін понад 6-ти, але не більше 21-го дня (а.к.п 66-67).

Доводи сторони захисту, що даний висновок судово-медичної експертизи не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки діагноз струс головного мозку в потерпілого нічим об'єктивно не підтверджений, а тому і не міг був взятий до уваги експертом при визначенні ступеня тяжкості спричинених тілесних пошкоджень, не заслуговують на увагу суд, з огляду на наступне.

Так, зі змісту описової частини висновку експерта №138 від 20 березня 2015 року вбачається, що експертом досліджувалась медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_1, згідно записів якої останньому в наслідок отриманої 02 березня 2015 року закритої щелепно-мозкової травми був встановлений діагноз струс головного мозку.

Допитаний в залі суду судовий експерт ОСОБА_5 показав, що при визначенні ступеня тяжкості тілесних пошкоджень, спричинених ОСОБА_1, діагноз струс головного мозку він вважав документально підтвердженим та установленим, сприймав його як факт, і не перевіряв його наявність та симптоматику.

Допитана в залі суду лікар-невропатолог ОСОБА_6 показала, що стаж її роботи складає 41 рік. В період з 05 по 14 березні 2015 року в неї на лікуванні, в стаціонарному відділенні вузлової лікарні м. Слов'янськ, знаходився ОСОБА_1 Діагноз струс головного мозку був встановлений ОСОБА_1 почергово трьома лікарями, жоден з яких не висловлював ніяких сумнівів щодо правильності встановленого діагнозу. При встановленні такого діагнозу лікарями брались до уваги, як суб'єктивні дані, якими є скарги самого хворого, зокрема, ОСОБА_1 скаржився, що втрачав свідомість під час нанесення йому ударів, тривалий час відчуває шум в голові. Також враховувались об'єктивні дані такі, як дезорієнтація - хворий блукав по лікарні, не міг знайти свою палату, хиткість при ходьбі, головокружіння, тремтіння очних яблук, блідість шкіряних покровів, при задовільних аналізах крові, коливання пульсу та тиску, тремтіння рук в пробах - поза Ромберга, загострення хронічних хвороб. Також здійснювалось спостереження за хворим. Лише сукупність всіх цих даних дала можливість стверджувати наявність у хворого струсу головного мозку. У випадку ОСОБА_1 симулювання струсу головного мозку було неможливим. Вся виявлена у ОСОБА_1 симптоматика не могла бути наслідком його хронічної хвороби серця.

З огляду на наведені пояснення лікаря-невропатолога суд приймає до уваги, як належний доказ наведений висновок судової експертизи №138 від 20 березня 2015 року, під час складання якого експертом була врахована наявність у потерпілого струсу головного мозку.

Суд не може прийняти до уваги, як належний доказ, протокол проведення слідчого експерименту від 16 березня 2015 року, складеного за участі потерпілого ОСОБА_1, оскільки викладені при його складанні останнім обставини скоєння ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суперечать встановленим обставинам. Так зі змісту протоколу вбачається, що обвинуваченим було нанесено потерпілому два удари ногою в область живота та один удар кулаком правої руки в область обличчя. Сам потерпілий наведену неповноту його показань у протоколі в судовому засіданні пояснити не зміг. Дослідженням в судовому засіданні протоколу допиту потерпілого від 13 березня 2015 року було встановлено, що на стадії досудового розгляду потерпілим була надані пояснення, аналогічні даним в залі суду. Крім того, додана до протоколу фототаблиця також містить ряд недоліків, а саме: фото №2 та та№4, фото №3 та №5 є однаковими, хоча і містять різні коментарі (а.к.п. 68-71).

Допитаний в залі ОСОБА_7, який на теперішній час є інженером зв'язку Слов'янського МВ, яким, як слідчим, була складена фототаблиця до протоколу проведення слідчого експерименту від 16 березня 2015 року, показав наступне. Даний протокол був складений 16 березня 2015 року слідчим ОСОБА_13., який одразу після складання протоколу звільнився з міліції. Прийнявши справу до свого провадження, він на власний розсуд склав фототаблицю до протоколу, виходячи з його змісту. Дійсно фото в протоколі є однаковими, оскільки він виходив з наявного в його розпорядженні матеріалу.

За результатами дослідження даного протоколу проведення слідчого експерименту та даних висновку судової експертизи №138 від 20 березня 2015 року експерт у своєму висновку №190 від 26 березня 2015 року прийшов до наступного: можливо виникнення тілесних ушкоджень, винайдених у ОСОБА_1 за обставин, на які вказує він під час проведення слідчого експерименту (а.к.п. 72).

Допитаний в залі суду судовий експерт ОСОБА_5 показав, що не зважаючи на неповноту показань потерпілого у протоколі проведення слідчого експерименту від 16 березня 2015 року, а саме - відсутність в ньому відомостей про падіння потерпілого на землю втретє від удару в спину, це жодним чином не могло вплинути на зміст його висновку. Так при дачі висновку №190 від 26 березня 2015 року він лише враховував документально підтверджені тілесні пошкодження у потерпілого, зазначені у його висновку від 13 березня 2015 року, такі як струс головного мозку та травму ока. У своєму висновку №190 він мав на увазі, що дані тілесні пошкодження могли утворитись одночасно від удару тупого предмету, яким міг бути кулак, в обличчя, як на то вказував потерпілий, та не могли утворитись при падінні потерпілого з висоти власного росту. Падіння потерпілого на спину чи живіт не спричинило утворення тілесних ушкоджень, а тому не враховувалось у висновку від 13 березня 2015 року та не могло вплинути на зміст висновку від 26 березня 2015 року.

З огляду на наведені пояснення експерта ОСОБА_5 суд вважає за можливе взяти до уваги складений ним висновок експертизи №190 від 26 березня 2015 року, при складанні якого експертом досліджувався протокол проведення слідчого експерименту від 16 березня 2015 року, який з наведених вище підстав не приймається судом до уваги.

Допитана в залі суду свідок ОСОБА_8 показала, що ОСОБА_1 є її батьком. 02 березня 2015 року приблизно о 14 годині вона прийшла до батьків в гості. Приблизно о 16 годині 15 хвилин вона вийшла у двір та побачила свого батька у дивному вигляді. Він зняв шапку та півпальто і стояв у брудних штанях, які намагався відчистити. Вона підійшла до нього, і побачила, що ліве очне яблуко червоне, шкіра на спинці носа зліва була зідрана, під носом була кров. Батько повідомив, що його тільки що побив ОСОБА_3 Вона одразу підійшла до ОСОБА_3 і він повідомив, що побив її батька оскільки він не помив йому двері, які забруднив. Окрім ОСОБА_3 нікого в гаражі більше не бачила. Вона відвела батька додому, він одразу ліг у ліжко, був знесилений, не міг стояти, скаржився на болі в животі та спині Давши батьку ліки від тиску, вони вдвох з матір'ю пішли подали заяву до міліції, а наступного дня батько вже подав заяву сам.

Свідок ОСОБА_9 в залі суду показала, що обвинуваченого та потерпілого вона знає візуально, як мешканців одного з нею мікрорайону. На початку березня 2015 року, приблизно о 16 год. 30 хв., вона поверталась з дитячого садка з дитиною. Підходячи до будинку вона почула крики та побачила обвинуваченого поруч з дідусем, на якого він замахувався руками і ногами. В її присутності, приблизно три хвилини, ОСОБА_3 жорстоко бив ОСОБА_1, на її зауваження та прохання зупинитись не реагував, гучно висловлювався брудною лайкою. Поруч з нею була її маленька дитини, яка дуже злякалась всього, що відбувалось, після цих подій дитина відвідувала психолога, а тому вона мала піти не дочекавшись закінчення бійки. В її присутності ОСОБА_10 наніс потерпілому два удари в тулуб, один з яких - в область спини, а інший - в область грудей (ребер). Також бачила удар кулаком в область обличчя та як обвинувачений постійно хватав потерпілого за пальто, а той намагався звільнитись. Оскільки її дитина тоді дуже плакала, вона постійно відволікалась на неї, а тому бачила, що в потерпілого з'явилось кроваве садно на оці, але як воно виникло вона не побачила. Також бачила, що у потерпілого були брудні штани, а тому вважає, що він падав обличчям вперед, але не бачила цього. Від потерпілого чула запах спиртного, але поводився він адекватно, був тверезим. Не бачила поруч з ОСОБА_10 в гаражі нікого.

Свідок ОСОБА_11 в залі суду показав, що з сусідом ОСОБА_1 в нього дуже погані, неприязні відносини. 02 березня 2015 року він разом з сином прибирався у гаражі. Він бачив, як до сина підійшов ОСОБА_1 з раною на переніссі, але не став виходити з гаражу, та спостерігав за всім, що відбувається через щілину у воротах. ОСОБА_1 був неадекватний, не міг встояти на ногах, та падав три рази на землю. Син до ОСОБА_1 взагалі жодного разу не наблизився, та не торкався його. Особисто він не допомагав ОСОБА_1 підвестись та не виходив з гаражу, оскільки йому байдуже, що з ним відбувається. Після цього до їх гаражу підійшла донька ОСОБА_1, яка лаяла його сина. Але він і далі був у гаражі і не виходив. Вважає, що ОСОБА_1 оговорює його сина, щоб заробити грошей, але з такою пропозицією ОСОБА_1 до них не звертався.

У суду відсутні підстави сумніватися в достовірності фактів і обставин, викладених свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по суті справи, оскільки їх свідчення послідовні, не містять в собі протиріч, узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами у справі, а тому суд визнає їх достовірними та приймає до уваги. Пояснення свідка ОСОБА_11 суд не приймає до уваги, оскільки вони не узгоджуються, як з поясненнями самого потерпілого, так і інших свідків. Крім того, в силу родинних відносин, даний свідок є особою прямо зацікавленою у результатах розгляду кримінального провадження.

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_3, дані ним, як на стадії досудового розслідування, так і в судовому засіданні, в тій частині, що він не скоював інкримінованого йому злочину, а також в тій частині, що потерпілий, а також свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 його оговорюють, у зв'язку зі сформованими між ним та потерпілим неприязними відносинами, в сукупності з іншими, зібраними по справі доказами, суд знаходить ці свідчення підсудного надуманими, даними з метою піти від кримінальної відповідальності, розцінює їх, як спосіб захисту обвинуваченого, оскільки ці його твердження суперечать об'єктивній дійсності і зібраним по справі доказам.

У той же час, свідчення потерпілого ОСОБА_1 суд знаходить правдивими, відповідаючими об'єктивній дійсності, приймає їх до уваги, оскільки, на думку суду, у потерпілого немає причин для обмови обвинуваченого, потерпілий не зацікавлений ??в результатах розгляду кримінального провадження. Сам же обвинувачений ОСОБА_3 не навів в судовому засіданні будь-яких переконливих доводів, які свідчать про те, що потерпілий його оговорює, що у нього є причини для його обмови. Крім того, свідчення потерпілого узгоджуються з прийнятими судом до уваги показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, допитаних у судовому засіданні, а також з іншими, зібраними по справі докази і, на думку суду, повністю спростовують свідчення підсудного, дані ним в судовому засіданні стосовно того, що тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні при інших обставини.

Сукупність наведених і оцінених доказів, які суд прийняв до уваги, переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_3, спричинив потерпілому умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.

При визначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до злочинів невеликої тяжкості; дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3: раніше не судимий (а.к.п. 64); за місцем мешкання характеризується посередньо (а.к.п. 65, 95); на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває (а.к.п. 63).

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченому, орган досудового розслідування та суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Приймаючи рішення про вид і міру покарання, яке б можливо було призначити обвинуваченому, суд, не погоджуючись з думкою прокурора, приходить до переконання про те, що перевиховання обвинуваченого може бути досягнуте без ізоляції його від суспільства та вважає що покарання у виді громадських робіт, призначене в межах санкції інкримінованої частини статті Особливої ??частини Кримінального кодексу України, в повній мірі буде сприяти виправленню обвинуваченого і буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нею нових злочинів.

Розв'язуючи заявлені в кримінальному провадженні цивільні позови, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що в період з 03 по 10 березня 2015 року потерпілим були придбані ліки на загальну суму 1036 грн. 70 коп.(а.к.п. 35). Однак, з повідомлення ДЗ «Вузлова лікарня ст. Слов'янськ» №176 від 22 квітня 2015 року, вбачається, що призначення ліків та лікування ОСОБА_1 мало місце лише з 05 березня 2015 року, а тому суд не бере до уваги надані потерпілими чеки про понесені ним витрати на придбання ліків 03 та 04 квітня 2015 року (а.к.п.110)

Таким чином, суд вважає, що розмір документально підтверджених и обґрунтованих витрат потерпілого на лікування становить 932 грн. 20 коп.

Розв'язуючи вимоги потерпілого про стягнення на його користь спричиненої моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що в наслідок отриманих від обвинуваченого травм він перебував на стаціонарному, а після - амбулаторному, лікуванні. Погіршення здоров'я і, як наслідок, порушення звичайного укладу життя, призвело до значних душевних страждань.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе в рахунок відшкодування спричиненої потерпілому моральної шкоди стягнути з обвинуваченого 1 000 грн., задовольнивши вимоги в цій частині частково.

Розв'язуючи вимоги потерпілого про відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги, суд вважає за можливе використати порядок розв'язання даного питання, за аналогією з цивільними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи встановлено, що правову допомогу потерпілому на підставі договору надавав адвокат Чередниченко Р.В. (а.к.п. 96-98), та який отримав від ОСОБА_1 1500 грн.(а.к.п. 113).

З матеріалів справи встановлено, що адвокат Чередниченко Р.В. приймав участь у судових засіданнях по цій справі: 22 травня 2015 року - 150 хвилин (а.к.п. 99-105); 03 червня 2015 року - 102 хвилини (а.к.п. 116-119).

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати з січня 2015 року був встановлений - 1 218 гривні на місяць, тобто граничний розмір витрат за надання правової допомоги складає 2046 грн. 24 коп. (1218х40% : 60 хв. х 252 хв. = 2 046 грн. 24 коп.).

Таким чином, з урахуванням фактично понесених витрат та розміру заявлених вимог, з обвинуваченого на користь потерпілого також слід стягнути 1 500 грн. на правову допомогу.

Заявлений позов Слов'янським міжрайонним прокурором в інтересах Донецької залізниці про стягнення з ОСОБА_3 понесених витрат на лікування в ДЗ «Вузлова лікарня станції Слов'янськ» ОСОБА_1 в розмірі 774 грн. 90 коп. в судовому засіданні повністю доведений та підлягає задоволенню.

Процесуальні витрати те речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід на стадії досудового розслідування до ОСОБА_3 не обирався, необхідності у його застосуванні у судовому провадженні не вбачається.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання за цією статтею Кримінального Закону у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.

Позовну заяву Слов'янського міжрайонного прокурора в інтересах Донецької залізниці в особі ДЗ «Вузлова лікарня на ст. Слов'янськ» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ДЗ «Вузлова лікарня на ст. Слов'янськ» (ЄДРПОУ 01112221 код КВЕД 86.10 діяльність лікарняних закладів, ОКПО 01112221 р/р 3542607012571) за лікування ОСОБА_12 кошти в сумі 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 90 коп.

Позовну заяву потерпілого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок спричиненої матеріальної шкоди - 932 грн. 20 коп., в рахунок спричиненої моральної шкоди - 1000 грн., в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу - 1 500грн., а всього 3 432 (три тисячі чотириста тридцять дві) грн. 00 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Суддя: Чемодурова Н.О.