Рішення № 44615790, 03.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/4033/15 Головуючий 1 інстанції: Труханович В.В.

Справа № 639/5910/14-ц

Категорія: «право власності» Суддя-доповідач: Малінська С.М.

Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Даниленка В.М.,

Піддубного Р.М.,

за участю секретаря -Єрьоменко О.В., Лотох І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення фактів , що мають юридичне значення , визнання права власності в порядку спадкування за законом ; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа : Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом , в якому просить встановити факти постійного проживання та відкриття спадщини ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 в період з 23 серпня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити факт сумісного проживання ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 з 23 серпня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2частину квартири АДРЕСА_1 як на частку в спільному майні подружжя; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_7 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з уточненою позовною заявою, відповідно до якої крім вищевказаних позовних вимог просила визнати за нею право власності на ? частину квартири , що розташована за адресою АДРЕСА_1 в порядку поділу спільної сумісної власності ; припинити право спільної сумісної власності на вищезазначену квартиру.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 28 травня 1959 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 Від шлюбу у них народилося двоє синів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

02.03.1993 року вони разом з чоловіком отримали однокімнатну квартиру загальною площею 39,8 кв.м, житловою площею 19,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.08.1994 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.

З моменту отримання квартири у власність і до моменту смерті ОСОБА_7 проживав разом з позивачем у вищезазначеній квартирі без відповідної реєстрації з 2000 року, хоча до 2000 року також був зареєстрований за даною адресою. Позивач проживала разом з померлим та проживає на даний час в спадковій квартирі та зареєстрована в ній з 06 серпня 1993 року.

Померлий ОСОБА_7, який був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, однак за якою фактично не проживав, на прикинці лютого 2005 року потрапив до лікарні, де під час проведення операції ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 народився та тривалий час, до отримання квартири, проживав у м. Південному, було вирішено його там і поховати.

Після смерті ОСОБА_7, спадщину у вигляді 1/2 частини вищезазначеної квартири прийняла його дружина,позивач ОСОБА_4, оскільки на момент смерті проживала разом із спадкодавцем. Діти спадкодавця, відповідачі у справі, спадщину не прийняли оскільки не звернулися у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та разом зі спадкодавцем не проживали, а тому вважаються такими, що не прийняли спадщину.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_6 просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування позову ОСОБА_5 посилається на те, що після смерті батька він фактично прийняв спадщину, яка залишилася після його смерті, оскільки з 2000 року та по день смерті спадкодавця проживав та був зареєстрований разом з ним за однією адресою у АДРЕСА_2.

Позивач за основним позовом ,ОСОБА_4 ,після смерті чоловіка ОСОБА_7 у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звернулась, а тому у відповідності до вимог ч.І ст. 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 355 ЦК України передбачено, що майно , яке знаходиться у власності двох або більше осіб ( співвласників) , належить їм на праві спільної власності( спільне майно).

Згідно до ч.1 ст. 368 ЦК України загальна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них в праві власності являється спільною сумісною власністю.

З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 28 травня 1959 року( а.с. 9, т.1).

Згідно свідоцтва про право власності на житло , виданого Харківським приладобудівним заводом ім. Т.Г. Шевченка від 23 серпня 1994року № 813 , спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_4 Право власності зареєстровано ( а.с.12-13, т.1).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1. (а.с. 10,т.1) ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі смертю ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частина квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 38284071 від 04.09.2014 року. ( а.с. 59,т.1) заповіту спадкодавець не залишив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1223 ЦК України у випадку відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у випадку не охвату заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за його життя і народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив, і батьки.

В суді першої інстанції встановлено, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 залишилися спадкоємці за законом першої черги: дружина - ОСОБА_4, сини - ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Згідно до вимог ч.І ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. З ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно мешкав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв її, якщо протягом строку, визначеного статтею 1270 Кодексу, він не заявив про відмову від спадку.

З копії спадкової справи, яка була заведена Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини або про відмову від спадку не звертались.

Позивач за основним позовом ОСОБА_4 просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 у період з 23 серпня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, а також факт сумісного проживання у вказаний період подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та відкриття спадщини за вищевказаною адресою .

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 256 ч.2 ЦПК України обґрунтовано вказано , що на підтвердження факту проживання ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 у період з 23.08.1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (час смерті) разом з дружиною, позивачем за основним позовом надано письмові докази, а саме: довідка № 30/п від 10 вересня 2014 року та трудова книжка, з яких вбачається, що ОСОБА_7 дійсно працював на ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" з 16.12.1958 року по 10.03.2005 року (звільнений у зв'язку зі смертю) ;

медична картка, яка заведена на ім'я ОСОБА_7 в 2003 році, адресою місця його проживання значиться АДРЕСА_1;

копії квитанцій про сплату комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 за період з 2001 по 2003 роки, які виписані на ім'я ОСОБА_7;

довідка Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 19.09.2014 року за № 4986/02-20/31, в якій зазначено, що ОСОБА_7, 1935 року народження, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті) перебував на обліку і отримував пенсію за віком за адресою спірної квартири( а.с. 119, 120-124; 145-155; 156-176,т.1).

Факт постійного сумісного проживання подружжя в спірній квартирі підтвердили в суді першої інстанції свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_8 вказав , що кожного дня ходив разом з ОСОБА_7 на роботу на першу зміну. ОСОБА_7 ходив на роботу зі спірної квартири, оскільки вона розташована неподалік від міста роботи.

Також свідки пояснили, що ОСОБА_7 їздив у гості до свого сина ОСОБА_5 у м. Південне Харківської області .

Але обґрунтовано дослідивши вищевказані докази , суд першої інстанції безпідставно не прийняв їх на підтвердження факту постійного проживання спадкодавця разом зі спадкоємцем, його дружиною ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , оскільки померлий ОСОБА_7 з 2000 року по 2005 рік (по день смерті) був зареєстрований по АДРЕСА_2.

Факт реєстрації за вищевказаною адресою спадкодавця підтверджуються даними зазначеними у домовій книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_2(т.1 а.с. 87-89) , паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_6, згідно якого останній зареєстрований за вищевказаною адресою з 02.02.2000 року. (т. 1 а.с. 78-80).

Відповідно до інформації виконавчого комітету Південноміської ради за № 1283 від 17.09.2014 року виданої на ім'я ОСОБА_5, за адресою АДРЕСА_2 був зареєстрований та постійно проживав з 2000 року до дня смерті (помер ІНФОРМАЦІЯ_2) ОСОБА_7, 1935 року народження разом з сином ОСОБА_5 та його сім'єю - невісткою, доньками. (т. 1 а.с. 100).

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції також послався на те , що відповідно до розділу ІІ глави 10 Наказу Міністерства Юстиції України № 296 / 5 від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України « , місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до ст. 29 ЦК України. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання , місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця , ця позиція вказана і в роз'ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 « Про судову практику у справах про спадкування» .

Враховуючи той факт , що спадкодавець на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_6 , а ОСОБА_4 не подала в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини , то суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та визнання права власності на ? частину спірної квартири за ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Але з таким висновком суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч.1;6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є будинок , квартира , інше приміщення , придатне для проживання в ньому(гуртожиток, готель тощо) , у відповідному населеному пункті , в якому фізична особа проживає постійно , переважно або тимчасово.

З Постанови Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі за № 6-125цс12 вбачається , що факт реєстрації особи здійснюється на підставі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ,цей факт не пов'язаний з правом на житло та фактом проживання у ньому.

Трудовою книжкою , медичною карткою , квитанціями про сплату комунальних послуг , довідкою УПФ України в Жовтневому районі м.Харкова, поясненнями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтверджується , що ОСОБА_4 мешкала разом зі своїм чоловіком - спадкодавцем ОСОБА_7 в спірній квартирі , яку вони одержали від ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка", на якому працював спадкодавець до моменту смерті.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_5 суду пояснив , що у будинку брата ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 батько , ОСОБА_7, не проживав , а тільки був зареєстрований з 2000 року. У ОСОБА_7 були хворі ноги , спірна квартира знаходилась біля місця роботи батька, а тому за станом здоров'я останній не міг ходити на роботу в зміну та проживати за межами м. Харкова.

Що стосується доказів , наданих ОСОБА_5 ( довідки виконкому міської ради , домової книги,дані паспорту ) , спадкової справи , то ці дані основуються на факті реєстрації спадкодавця , а не на праві на житло та факті проживання в ньому.

Виходячи з вищевказаних норм права місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця лише у випадку якщо спадкодавець мав декілька місць проживання.

Оскільки відповідно до вищевказаних доказів ОСОБА_7 мав одне постійне місце проживання за адресою : м. Харків, АДРЕСА_1 , то згідно до ч.1 ст.1221 ЦК України це місце і є місцем відкриття спадщини.

Враховуючи , що ОСОБА_4 мешкала разом із спадкодавцем за місцем відкриття спадщини , то відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона вважається такою , що прийняла спадщину.

Що стосується посилань суду на позовну заяву ОСОБА_4 про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, в якій вона вказала , що спадкодавець ОСОБА_7 був зареєстрований та мешкав в АДРЕСА_2, то суд критично відноситься до цього доказу , оскільки з пояснень представника ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції встановлено , що ОСОБА_4 по даній справі участі не приймала , а позовну заяву складав представник і це була його позиція , а не ОСОБА_4 , 1938 року народження.

На підставі наведеного , судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 в період з 23 серпня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та відкриття спадщини за цією адресою; встановлення факту сумісного проживання ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 з 23 серпня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_7 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Задовольнити в цієї частині позовні вимоги ОСОБА_4 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання за нею права власності на ? частину квартири , що розташована за адресою АДРЕСА_1 в порядку поділу спільної сумісної власності ; припинення права спільної сумісної власності на вищезазначену квартиру , то в цієї частині судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні цих позовних вимог, оскільки ці вимоги суперечать нормам ст. 372 ЦК України .

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні , на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судова колегія вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати ( а.с. 1 т.1; а.с. 53, 58 т.2). в сумі 2103грн. 51коп.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі за № 6-125цс12 ; ст.ст. 29, 256, 355, 368 ,1221,1271,1217, 1268-1270 ЦК України ; ст.ст. 88 , 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2015 року змінити , скасувавши в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 в період з 23 серпня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та відкриття спадщини за цією адресою; встановлення факту сумісного проживання ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 з 23 серпня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_7 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_6.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 в період з 23 серпня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та відкриття спадщини за цією адресою.

Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 з 23 серпня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_7 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 2103( дві тисячі сто три) грн.51коп. судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :