Рішення № 44614866, 28.02.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/1400/14 Справа: №644/1160/13-ц Категорія: «спадкові правовідносини» Головуючий 1 інстанції: Сітало А.К. Доповідач: Піддубний Р.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Швецової Л.А.,

при секретарі: Руссу К.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`ю та зміну черговості одержання права на спадкування, -

встановила:

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, мотивуючи який зазначила, що з 16 червня 1963 року до 22 жовтня 1987 року перебувала з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв'язку з чим відкрилась спадщина у вигляді належної останньому на праві власності квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу стосунки між нею та ОСОБА_5 не змінились, вони продовжували проживати разом, вели спільне господарство, в іншому шлюбі не перебували, ОСОБА_3 просила встановити факт проживання однією сім'єю її та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу з жовтня 1987 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити черговість одержання права на спадкування та визнати за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_5 разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2013 року позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу з 22 жовтня 1987 року по день смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Змінено черговість отримання права на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 та визнано за ОСОБА_3 право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого ОСОБА_3 позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що після розірвання шлюбу у 1987 році ОСОБА_3 та ОСОБА_5 продовжували проживати однією сім'єю, протягом цього часу позивачка опікувалася, надавала допомогу ОСОБА_5, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані, в іншому шлюбі вказані особи не перебували, а тому дійшов висновку про наявність передбачених ст. 1259 ЦК України підстав для одержання позивачкою право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що з 16 червня 1963 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 22 жовтня 1987 року.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 лютого 2005 року ОСОБА_5 належала АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв'язку з чим відкрилась спадщина у вигляді вищевказаної квартири.

Відповідно до ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.

Статтями 1261, 1264 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. В четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1268, ч.1 ст. 1269 та ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як убачається із матеріалів справи, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 була відкрита 22 серпня 2012 року. У встановлений законом строк спадщину прийняли: дочка померлого - ОСОБА_4, цивільна дружина - ОСОБА_3 та в порядку спадкової трансмісії - ОСОБА_2 Заповіту ОСОБА_5 не залишив.

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11,ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Встановлено та не заперечується представником апелянта ОСОБА_1, що в зв'язку з численними хворобами (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба III ст., склероз судин головного мозку, наслідки перенесеного ішемічного інфаркту (2005р.), дисциркуляторна енцефалопатія з вестибуло-атактичним і підкорковим синдромами, цукровий діабет II типу, важка форма, генералізована діабетична макро-ангіопатія, синдром діабетичної стопи, ішемічна форма, хронічна ішемія IV ступеню, хронічний холецистит, хронічний панкреатит. хронічний пієлонефрит, хронічне обструктивне захворювання легень, деформуючий остеоартроз) ОСОБА_5 протягом 2011- 2012 років знаходився у безпорадному стані.

Із наданої ОСОБА_3 копії паспорта громадянина України вбачається, що з 2000 року місце проживання позивачки зареєстровано за адресою спадкової квартири.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Допитані судом першої інстанції свідки підтвердили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були пов'язані спільним побутом, проживали однією сім'єю, позивачка тривалий час здійснювала опіку над ОСОБА_5, який перебував у безпорадному стані, знаходилась разом з ним під час його перебування на стаціонарному лікуванні в різних закладах охорони здоров'я.

Отже встановивши, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 п'ять років до часу відкриття спадщини проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, в іншому шлюбі, будь-хто з них в цей час не перебував, тривалий час позивачка опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність фактичних та правових підстав для надання ОСОБА_3 права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Разом з тим, оскільки Цивільний кодекс України, положеннями якого передбачено право спадкування четвертої черги спадкоємців за законом, набрав чинності 1 січня 2004 року, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою набуття такого права може бути встановлений лише у період з дати набрання вказаним законом чинності.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині визначення періоду проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу - зміні, а в іншій частині - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2013 року змінити.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді