Рішення № 44614733, 28.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/8374/14-ц Провадження № 22-ц/772/1010/2015Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.Категорія 27 Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Стеблюк Л.П., Нікушина В.П.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

за участю представника позивача - Гамея В.В., відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, за участю третіх осіб - ОСОБА_7, служби у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду від 10 лютого 2015 року,

В с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року ПАТ «Платинум Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказали, що 28.04.2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_5 було укладено договір про іпотечний кредит №3.07041209.в, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 28000,00 доларів США, зі сплатою 14,50% річних на строк 180 місяців. В забезпечення виконання умов даного договору, 28.04.2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, згідно якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. З метою врегулювання кредитної заборгованості ОСОБА_5, між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, згідно яких було збільшено строк користування кредитними коштами до 240 місяців, зменшено розмір відсоткової ставки та щомісячного ануїтетного платежу. Посилаючись на те, що ОСОБА_5 свої зобов'язання виконувала не належним чином, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу в розмірі 339757 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду від 24.10.2014 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3.

В ході розгляду справи, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог. Посилаючись на те, що заборгованість на даний час не погашена, право власності на предмет іпотеки перейшло до ОСОБА_3, просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить останній, в рахунок погашення боргу ОСОБА_5 перед ПАТ «Платинум Банк» в розмірі 471004,17 грн. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Платинум Банк» заборгованість за договором про іпотечний кредит станом на 10.11.2014 року в розмірі 471004,17 грн., з яких: 365820,04 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 44677,20 грн. - заборгованість за відсотками; 60506,93 грн. - пеня.

Ухвалами Вінницького міського суду від 18.12.2014 року та 20.01.2015 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб - ОСОБА_7 та службу у справах дітей Вінницької міської ради.

Рішенням Вінницького міського суду від 10.02.2015 року позов ПАТ «Платинум Банк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_3, в рахунок погашення боргу ОСОБА_5 перед ПАТ «Платинум Банк» за договором про іпотечний кредит №3.07041209 від 28.04.2007 року в розмірі 24717,57 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, що еквівалентно 365820,04 грн.; 3018,73 доларів США - заборгованість за відсотками, що еквівалентно 44677,20 грн.; 60506,93 грн. - заборгованість по сплаті пені, шляхом проведення публічних торгів з продажу вищезазначеного житлового приміщення за початковою ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, та яка буде визнана на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду від 19.03.2015 року стягнуто з ОСОБА_5. на користь ПАТ «Платинум Банк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №3.07041209.в від 28.04.2007 року в розмірі 471004,17 грн., з яких: 365320,04 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 44677,20 грн. - заборгованість за відсотками; 60506,93 грн. - заборгованість за пенею.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вказала, що суд не врахував правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 року у справі №6-201цс14, згідно якої ст.23 ЗУ «Про іпотеку» не підлягає застосуванню до даних правовідносин, так як на час укладення договору купівлі-продажу квартири договір іпотеки, за рішенням суду, був визнаний недійсним, а запис про обтяження майна іпотекою виключено з реєстру. Зазначила, що суд безпідставно не застосував до даних правовідносин ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вказала, що суд не врахував правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 року у справі №6-201цс14, згідно якої ст.23 ЗУ «Про іпотеку» не підлягає застосуванню до даних правовідносин, так як на час укладення договору купівлі-продажу квартири договір іпотеки, за рішенням суду, був визнаний недійсним, а запис про обтяження майна іпотекою виключено з реєстру. Зазначила, що суд безпідставно не застосував до даних правовідносин ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, суд здійснив подвійне стягнення заборгованості за кредитом одночасно стягнувши борг і звернувши стягнення на предмет іпотеки, що порушує чинне законодавство.

Заслухавши доповідача, осіб ,що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а скарга ОСОБА_5 - частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що 28.04.2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_5 було укладено договір про іпотечний кредит №3.07041209.в у розмірі 28 000 доларів США, строком користування 180 місяців із сплатою 14,50% річних та зобов'язалась своєчасно та у повному обсязі повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом. Між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, якими було збільшено строк користування кредитними коштами до 240 місяців, зменшено розмір відсоткової ставки та щомісячного ануїтетного платежу. ОСОБА_5 належним чином не виконувала свої зобов'язання за договором, чим допустила заборгованість станом на 10.11.2014 року в розмірі 471004,17 грн., з них: 24717,57 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, що еквівалентно 365820,04 грн.; 3018,73 доларів США - заборгованість за відсотками, що еквівалентно 44677,20 гривень; 60506,93 грн. - заборгованість по сплаті пені.

З пп.6.1.1 п.6.1 кредитного договору вбачається, що у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або обов'язків за цим договором, кредитор має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

В забезпечення виконання умов даного договору, 28.04.2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, згідно якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_3.

Відповідно до п.п.2.5.2, 3.1, 3.2 Іпотечного договору, у разі неналежного виконання іпотекодавцем обов'язків, що передбачені кредитним та іпотечним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення за цим договором здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

Власником предмета іпотеки на даний час являється ОСОБА_3, яка придбала дану квартиру в ОСОБА_7, якій її подарувала ОСОБА_5

Ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що, незважаючи на зміну власника спірної квартири, вона й надалі залишається предметом іпотеки, а ОСОБА_3, як новий власник предмета іпотеки, набула статусу іпотекодавця і несе всі обов'язки за іпотечним договором.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд допустив неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно абз.2 ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, відповідно до ст.ст. 6, 25, 26 якого внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Ст.23 Закону визначено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 року у справі №6-201цс14, якщо рішенням суду договір іпотеки було визнано недійсним і на його підставі запис про обтяження майна іпотекою виключено з Реєстру, застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону є помилковим, оскільки під час переходу права власності на спірну квартиру до заявника вона предметом іпотеки не була.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вінницького міського суду від 18.11.2013 року, що набрало законної сили, вказаний договір іпотеки від 28.04.2007 року визнано недійсним, а 09.12.2013 року запис про обтяження майна іпотекою з Реєстру було виключено.

У період чинності зазначеного рішення та відсутності запису в реєстрі про іпотеку, ОСОБА_5 18.12.2013 року розпорядилась спірною квартирою, подарувавши її ОСОБА_7 Остання, в період відсутності запису про обтяження майна іпотекою, продала її ОСОБА_3

Таким чином, під час переходу права власності на спірну квартиру, остання предметом іпотеки не була і підстави для застосування до спірних правовідносин ст.23 Закону у суду були відсутні.

В порушення ст.360-7 ЦПК України, суд вищевказану правову позицію Верховного Суду України не врахував, мотивів її неприйняття у рішенні суду не навів і дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, зі скасуванням рішення у справі, згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року втрачає силу додаткове рішення по справі про стягнення заборгованості за договором кредиту з ОСОБА_5, тому ці вимоги підлягають вирішенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 отримала кредит в розмірі 28000 доларів США, зобов'язувалась здійснювати його погашення щомісячними платежами. Проте, свої зобов'язання належним чином не виконувала, допустила заборгованість за кредитом в розмірі 471004,17 грн., а тому позивач, згідно пп.4.4.2 п.4.4 договору про іпотечний кредит, набув права на дострокове стягнення вказаної суми боргу.

За таких обставин, позов ПАТ «Платинум Банк» в частині стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за договором про іпотечний кредит підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст.1, 4 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 307, 309, 316, 360-7 ЦПК України, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду від 10 лютого 2015 року скасувати.

Позов ПАТ «Платинум Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №3.07041209.в від 28.04.2007 року в розмірі 471004 грн., з них: 365320,04 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 44677,20 грн. - заборгованість за відсотками; 60506,93 грн. - заборгованість за пенею.

В задоволенні позовних вимог ПАТ «Платинум Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» 3654 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

Згідно з оригіналом: