Рішення № 44614254, 28.05.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3429/15-ц

Провадження № 2/645/1409/15

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Шарка О.П., секретаря судових засідань - Вороніній О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та його скасування ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якому просить суд визнати недійсним договір № FJ -323L від 07.06.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 та скасувати його, стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на її користь 13380 гривень з урахуванням інфляції, моральну шкоду у розмірі 13380 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 07 червня 2014 року ним було укладено договір на виготовлення, передачу у власність конструкції і монтаж балкона, згідно договору вона виплатила відповідачу ОСОБА_3 10710 гривень, а потім доплатила при передачі конструкції у власність 21.06.2014 року - 2670 гривень, всього - 13380 гривен. Перед підписанням договору ФОП ОСОБА_3 роз'яснив, що за цю суму буде зроблено: виготовлення і монтаж конструкції і все «під ключ». Проте, згодом виявилося, що за монтаж конструкції їй доведеться ще додатково заплатити 13000, що не було відомо перед заключенням договору, тобто виникла помилка щодо прав та обов'язків сторін. Монтаж конструкції має для неї істотне значення і якби вона знала, що за монтаж необхідно доплатити 13000 вона би не підписала б такий правочин.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, надала суду пояснення, аналогічні викладеним вище.

Відповідач ФОП ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи , які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився у судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином .

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України зі змінами, внесеними Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яг беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

У ході судового розгляду встановлено, що 07 червня 2014 року ним було укладено договір на виготовлення, передачу у власність конструкції і монтаж балкона, згідно договору вона виплатила відповідачу ОСОБА_3 10710 гривень, а потім доплатила при передачі конструкції у власність 21.06.2014 року - 2670 гривень, всього - 13380 гривен.

Однак, як стало відомо позивачу після укладення договору, за монтаж конструкції їй доведеться ще додатково заплатити 13000, що не було відомо перед заключенням договору.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Постановою № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» пунктом 19 дані роз'яснення, які мають відношення до цього спору, зокрема, що відповідно достатей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Як встановлено у ході судового розгляду, монтаж конструкцій має для позивача істотне значення і якби вона знала, що за монтаж необхідно доплатити 13000 вона би не підписала б такий правочин.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання недійсним договору № FJ -323L від 07.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 та скасування його, стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 13380 гривень у якості відшкодування шкоди за невиконання договору підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат задоволенню не підлягають, як необґрунтовані та не доведені, позивачем не надано доказів, з яких суд мав виходити при обчисленні розміру інфляції.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 13380,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Врахувавши вимоги розумності та справедливості, суд відзначає глибину душевних страждань позивача, який через небажання відповідача в добровільному порядку повернути їй кошти за договором, зазнала душевних страждань, які полягають у порушенні життєвого укладу, планів на відпочинок, з відповідача підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди 500,00 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.23, 229 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 212-215, 224-229 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та його скасування - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № FJ -323L від 07.06.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 та скасувати його.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 13380 гривень (тринадцять тисяч триста вісімдесят гривень) у якості відшкодування шкоди за невиконання договору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500 гривень (п'ятсот гривень) у якості відшкодування заподіяної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: