Вирок № 44614236, 05.06.2015, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Горчакова О. І..

Справа № 644/5216/15-к

Провадження № 1-кп/644/374/15

05.06.2015

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2015 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Горчакової О.І.,

за участю:

секретаря судових засідань - Купченко Р.В..

прокурора - Попелкова В. В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника-адвоката - Ганніча К. О.,

потерпілої - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ордзонікідзевського районного суду міста Харкова у м. Харкові, обвинувальний акт матеріалу кримінального провадження № 12015220530001032 від 06 квітня 2015 року, що надійшов від прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова щодо громадянина

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженого міста Харкова, розлученого, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, що мешкав за адресою: АДРЕСА_1

раніше судимого:

20.05.2002 року, Фрунзенським районним судом міста Харкова за ч. 1 ст. 321, ст.75 КК України, до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 09.12.2002, Фрунзенським районним судом міста Харкова за ч. 1 ст. 122, ст.71 КК України, до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 28.05.2004 року умовно-достроково на 1 рік 20 днів; 14.03.2006 року Фрунзенським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ст.ст. 70, 75 КК України, до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 09.12.2008 року Фрунзенським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ст. 70 КК України, до трьох років позбавлення волі, звільнений 13.02.2010 року за відбуттям строку покарання; 20.06.2011 року Фрунзенським районним судом міста Харкова за ч.1 ст. 263, ст. 75 КК України, до 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 10.06.2013 року Фрунзенського районного суду міста Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 307, ст. 395, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, звільнений згідно ухвали Балаклійського районного суду Харківської області від 11.08.2014 року ст. 2 ЗУ «Про амністію у 2014 році»;

за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 ККУ України, -

встановив:

05 квітня 2015 року, близько, 22 години 20 хвилин, за попередньою змовою в групі з невстановленими, в ході досудового розслідування, особами, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на кругу маршрутного таксі № 204 по вул. Миру в м. Харкові, діючи з умислом, направленим на відкрите заволодіння чужим майном і переслідуючи мету наживи, із корисливих мотивів, підійшов ззаду до потерпілої ОСОБА_4 обхопив останню правою рукою за шию, ліву руку заламав за спину, а не встановлена особа в цей час нанесла один удар кулаком в область носа потерпілій, спричинивши останній фізичного болю. Після чого, ОСОБА_2 відкрито заволодів її мобільним телефоном марки «Nokia 210.2» вартістю, згідно судово-товарознавчої експертизи № 1544 від 27.04.2015 року - 612 грн., який остання тримала в правій руці, чим спричинили матеріальний збиток потерпілій на вказану суму. Потім, ОСОБА_2 та невстановлені особи, покинули місце скоєння злочину із викраденим майном, але через деякий час ОСОБА_2 був затриманий співробітниками ТОВ «Охорона та безпека 5», які під час чергування проїжджали місце скоєння правопорушення. ОСОБА_2 є особою, яка має не зняту і не погашену судимість за корисливі злочини.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 не визнав себе винним, прохав вислухати спочатку потерпілу, а потім - він надасть пояснення суду за його обвинуваченням. Суд задовольнив це клопотання обвинуваченого. Але, обвинувачений ОСОБА_2 після надання пояснень потерпілою ОСОБА_4, відмовився від дачі показань у судовому засіданні, посилаючись на його право, надане ст. 63 Конституції України.

Недивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення щодо потерпілої ОСОБА_4 - його вина у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні і дослідженими під час судового провадження доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_4, у судовому засіданні пояснила, що 05 квітня 2015 року, близько, 22 години 10 хвилин, у місті Харкові вийшла від знайомої подруги і йшла у направленні кругу тролейбуса № 46, розмовляючи по мобільному телефону з п'ятирічною донькою. На кругу маршрутного таксі № 204 по вул. Миру в м. Харкові до неї підійшов, зі спини, чоловік, як потім їй стало відомо прізвище цього чоловіка - ОСОБА_2, обхопив (зхватив) її за шию правою рукою, ліву руку заламав за спину, а, не встановлена особа в цей час нанесла один удар кулаком в область носа, спричинивши їй, ОСОБА_4, фізичного болю та носової кровотечі, також їй було нанесено ззаду удар по голові і у результаті чого - розсічена голова. Пояснила, що ОСОБА_2 напав не один, але тільки одного ОСОБА_2 охоронники затримали.

Сказала, що ОСОБА_2 відкрито заволодів її мобільним телефоном марки «Nokia 210.2», який вона тримала в правій руці. ОСОБА_2 та невстановлені особи, втекли з місця скоєння злочину із викраденим мобільним телефоном, але через деякий час ОСОБА_2 був затриманий співробітниками ТОВ «Охорона та безпека 5», які під час чергування проїжджали місце скоєння правопорушення.

Пояснила, що зразу напад сприйняла як домагання (насильство), бо її ОСОБА_2 тягнув до кущів. Але ОСОБА_2 вимагав віддати мобільний телефон, була в шоковому стані, кричала надати допомогу, благала нападників відпустити її; в якусь мить, коли мобільний телефон вибув із її руки - вирвалася і побігла на зупинку - круг маршрутного таксі, тролейбуса. ЇЇ покликав охоронець, що затримав ОСОБА_2 Коли підійшла до нападника, то зразу його впізнала - це був чоловік, що обхопив її за шию і якому вона була вимушена передати свій мобільний телефон, прізвище цього чоловіка - ОСОБА_2 У кармані ОСОБА_2 було чути дзвінок на її мобільний телефон, це дзвонив її чоловік - вона розпізнала по телефонному дзвінку. Охоронці викликали міліцію і швидку допомогу.

Цивільний позов не заявляла, бо мобільний телефон, викрадений нападниками, було повернуто слідчим; відмовилася від проходження огляду у медичного експерта, бо треба працювати; вважає, що ОСОБА_2 слід покарати, їй дуже прикро, що чоловіки на неї, жінку, напали і в цей момент вона розмовляла з малолітньою донькою, яка чула по телефону про напад і у дитини стався переляк.

Свідок, ОСОБА_5, допитаний у судовому засіданні, показав, що 05.04.2015 року разом з ОСОБА_6 перебували на дільниці, закріпленій за ними на період чергування, у АДРЕСА_2, десь о 22 годині 20 хвилин почули крики про допомогу. Він, ОСОБА_5 перебував за кермом чергового автомобіля. Пішли на крик і побачив, що незнайомі напали на дівчину. Один із них, ОСОБА_2, був затриманий ОСОБА_6, інші втекли. Бачив, як ОСОБА_2 виривав із рук дівчини мобільний телефон, удержуючи її обхватом за шию. Дівчина не випускала із рук телефон, тому ОСОБА_2 із-за цього затримався і його впіймав напарник, а інші втекли. Пояснив, що інші намагалися вирвати із рук дівчини і сумочку, але коли побачили їх, охоронців, втекли.

ОСОБА_6, у судовому засіданні був допитаний як свідок. Свідок пояснив, що перебуваючи на робочому місці разом з направником ОСОБА_5 (водієм-охоронцем) 05 квітня 2015 року у місті Харкові на своїй дільниці обслуговування - проспект Московський та кут Аптеки, приблизно після 22 години, почули крики про допомогу. Він, ОСОБА_6 побіг на цей крик і побачив, що троє чоловіків взяли в коло дівчину. Один з чоловіків, якого він потім затримав, це був ОСОБА_2, держав потерпілу обхватом руки за шию, другий - бив по голові, третій держався за сумочку жінки, намагаючись вирвати сумку. Коли він, свідок, підбіг, то двоє чоловіків втекли, а ОСОБА_2 схопив за одежу ззаду, зі спини, та затримав. ОСОБА_5 побіг за потерпілою, яка відбігла в сторону кругу пасажирського транспорту, і привів її. Потерпіла зразу ж впізнала нападника - ОСОБА_2, у кармані якого дзвонив телефон. Потерпіла впізнала свій телефон і говорила, що - це дзвінок чоловіка. У ОСОБА_2 окрім телефону потерпілої, був ще один мобільний телефон. Викликали міліцію і швидку допомогу, остання була потрібна потерпілій.

Свідки були попереджені судом за відповідальність про дачу завідомо неправдивих показань, недовіряти їх показам у судовому засіданні у суду підстав не має.

Крім вищенаведених доказів, вина обвинуваченого у вчиненні злочину також підтверджується письмовими доказами, а саме:

витягом із єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12015220530001032 від 06 квітня 2015 року за заявою громадянки ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з двома невстановленими особами, знаходячись на кругу маршрутного таксі № 204 по вулиці Миру в м. Харкові, із застосуванням насильства яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої відкрито заволоділи належним гр. ОСОБА_7 мобільним телефоном марки "Nokia», спричинивши останній матеріальний збиток на суму 1000 грн.( т. 1 а.с. 54); протоколом «Затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину» від 06.04.2015 року у якому зазначено, що ОСОБА_2 був затриманий під час вчинення злочину, або замаху на його вчинення, 05.04.2015 року о 23 годині 00 хвилин. У цьому протоколі ОСОБА_2 власноручно зазначив про те, що (дослівно) «Суть предъявленного подозрения мне разъяснена и понятна ОСОБА_2 С» та поставив свій підпис, у протоколі відсутні будь-які зауваження ОСОБА_2 (т.1 а.с. 55-56); Ухвалою суду від 07.04.2015 року про обрання запобіжного заходу. В цій Ухвалі зазначені обставини скоєння злочину та пояснення ОСОБА_2 - що він 05.04.2015 року ввечері зайшов у «Рюмочну» де вживав спиртні напої і познайомився з двома парубками, а що було далі, він не пам'ятає, бо був п'яним (т. 1 а.с.57-60); протоколом огляду мобільного телефону від 07.04.2015 року, Постановою від 07.04.2015 року про визнання речовим доказом мобільного телефону, розпискою потерпілої ОСОБА_4 про повернення їй мобільного телефону (т. 1 а.с. 61-63); висновком судово-товарознавчої експертизи № 1544 від 27.04.2015 року про те, що вартість мобільного телефону, марки «Nokia Asha 210.2», складає 612 грн. 00 коп. ( т. 1 а.с.64-67); протоколом пред'явлення особи для впізнання від 06.04.2015 року у якому засвідчено, що потерпіла ОСОБА_4 у присутності понятих впізнала хлопця під № 4 - ОСОБА_2 (т. 1 а.с.68-71); протоколом пред'явлення речей для впізнання від 06.04.2015 року із якого вбачається впізнання потерпілою мобільного телефону (т. 1 а.с. 72-73); протоколом пред'явлення особи для впізнання від 07.04.2015 року у якому засвідчено, що свідок ОСОБА_5 у присутності понятих впізнав парубка під № 2 - ОСОБА_2 (т. 1 а.с.74-76); протоколом пред'явлення особи для впізнання від 07.04.2015 року у якому засвідчено, що свідок ОСОБА_6 у присутності понятих впізнав парубка під № 3 - ОСОБА_2 (т. 1 а.с.77-79); протоколами проведення слідчого експерименту з потерпілою, свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із яких вбачається, що вказані особи пояснили, з показом на місцевості, механізм скоєння злочину ОСОБА_2 разом з двома невстановленими особами (т. 1 а.с. 80-85, 86-91, 92-96).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена.

Стороною захисту: захисником-адвокатом та обвинуваченим, докази у судовому засіданні не надавались, як пояснили останні - за їх відсутністю.

Після дослідження доказів у судовому засіданні, на запитання суду обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що дійсно 05 квітня 2015 року він, разом з двома хлопцями, з якими познайомився у «Рмочній», пив спиртні напої, а потім у м. Харкові, неподалік від кругу транспорту, напали на потерпілу ОСОБА_4 з наміром забрати речі. Він, ОСОБА_2 у «Рюмочній» пив водку, був дуже п'яним. Він, ОСОБА_2, забрав силою у потерпілої мобільний телефон; був затриманий охоронцями і доставлений у міліцію. Відповів суду, що виною скоєного злочину є те, що випив занадто багато спиртного; вирішили із двома хлопцями, із якими познайомився у «Рюмочній», викрасти чуже майно, щоб звернути викрадене на власну користь - віддати цим двом хлопцям, але мобільний телефон потерпілої залишив у себе в кармані.

На запитання адвоката сказав, що тепер визнає себе винним повністю, бо не хоче брехати. Прохав вибачення, завірив, що більше не буде скоювати злочини.

Із доказів, досліджених у судовому засіданні, у тому числі - і відповідей обвинуваченого на запитання, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 розумів, що заволодіває чужим майном, яке належить потерпілій ОСОБА_4, відкрито, групою осіб. Дії ОСОБА_2 і двох неустановлених осіб були узгоджені між собою, направлені на скоєння умисного, корисливого злочину щодо ОСОБА_4

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, скоєний за попередньою змовою групою осіб, вчинений повторно.

Судом досліджувалось питання про застосування до обвинуваченого з боку співробітників міліції та ТОВ «Охорона та Безпека 5» неправомірних дій. Установлено, що дійсно у ОСОБА_2 були наявні синці на зовнішній частині стегна які він отримав від падіння з власного зросту, бо був у стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить перевірка прокурором (т. 1 а.с. 109 -112).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений вчинив тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_2 установлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_4, уроджений міста Харкова, розлучений, освіта середня, офіційно не працював, невійськовозобов'язаний, утриманців не має, перебуває на обліку у лікарняному закладі з приводу захворювання легенів, характеризується з місця проживання посередньо,без реєстрації мешкав за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий за умисні злочини (т. 1 а.с. 103-108, 113).

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставин пом'якшуючих покарання судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає скоєння злочинів у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Підстав для застосування обвинуваченому ст. 69-1 КК України - не вбачається.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є суспільнонебезпечною особою у якої виробився стійкий нахил до скоєння злочинів, тому його виправлення та запобігти його злочинній діяльності можливо тільки фактичною ізоляцією ОСОБА_2 від суспільства, в зв'язку з чим ОСОБА_2 має бути засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання в межах передбачених санкцією даної статі.

Цивільний позов потерпілою не заявлений.

Міру запобіжного заходу, яка була обрана у вигляді тримання під вартою 07 квітня 2015 року, (протокол про затримання ОСОБА_2 від 06.04.2015 року і ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 07.04.2015 року термін тримання під вартою - до 04.06.2015, Ухвалою того ж суду від 29.05.2015 року - термін тримання під вартою продовжено до 29.07.2015 року), слід залишити обрану - тримання під вартою до набрання вироком законної сили (т. 1 а.с.55-56, 57- 60, 39-41)

Термін відбування покарання слід відраховувати з дати фактичного затримання, тобто з 05 квітня 2015 року з 23 години 00 хвилин, про що свідчить протокол про затримання ОСОБА_2 від 06.04.2015 року (т. 1 а.с. 55-56).

Судові витрати, за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1544 у розмірі 306, 90 грн., згідно вимог п. 3 ст. 118, ст.122, ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню із засудженого в доход Держави (т. 1 а.с. 89, 93).

Речові докази по справі: мобільний телефон марки «Nokia 210.2», що належить потерпілій ОСОБА_4 і знаходяться на її відповідальному зберіганні, після набрання вироком законної сили слід повернути його законному власнику. Враховуючи що мобільний телефон знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_4, вважати такими, що є їй повернутим. (т. 1 а.с. 63).

Керуючись ст.ст. 369-371, 128-129, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді П'ЯТИ років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу, яка була обрана у вигляді тримання під вартою, слід залишити обрану - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.

Термін відбування покарання слід відраховувати з дати фактичного затримання, тобто з 05 квітня 2015 року з 23 години 00 хвилин.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний номер платника податку - не відомий, в доход Держави 306 грн. 90 коп. ( триста шести гривень 90 коп.) за проведення судово - товарознавчої експертизи № 1544 від 27.04.2015 року, перерахувавши на: Код доходів 24060300, розрахунковий рахунок 31419544700005, код банку 37999680, УД КС України в Комінтернівському районі міста Харкова, МФО 851011.

Речові докази по справі: мобільний телефон марки «Nokia 210.2», що належить потерпілій ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, і знаходяться на її відповідальному зберіганні, після набрання вироком законної сили слід повернути його законному власнику - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5; враховуючи що мобільний телефон знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_4, то слід його вважати такими, що є їй повернутим - після набрання вироком законної сили (т. 1 а.с.63)

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому та прокурору.

Суддя: О. І. Горчакова