Рішення № 44613216, 22.05.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/7086/15-ц

н/п 2/640/1978/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 року

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Холявка Т.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Сумської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» (надалі ПАТ «АТ НДІРВ») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 17.01.2008 року по 06.04.2015 року вона працювала в ПАТ «АТ НДІРВ» і 06.04.2015 року її було звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України. Зазначає, що за період з липня 2013 року до часу звернення до суду виникла заборгованість по заробітній платі, при звільненні їй не було виплачено остаточного розрахунку. Після уточнення позовних вимог просить суд остаточно стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 22 152 грн., зобов'язати ПАТ «АТ НДІРВ» розрахувати та сплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в день виплати основної заборгованості по заробітній платі; стягнути з ПАТ «АТ НДІРВ» на її користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 788,64 грн.; стягнути з ПАТ «АТ НДІРВ» на її користь моральну шкоду в сумі 1500 грн., судовий збір стягнути з відповідача. Позивач зазначає, що незаконними діями відповідача їй була завдана моральна шкода, яка виразилася в тому, що вона є працюючою людиною не мала можливості нормально забезпечувати себе і свою сім'ю, задовольняти повсякденні потреби, надавати допомогу рідним. За вказаних обставин вимушена звернутися до суду за захистом своїй прав та законних інтересів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача Сумська О.М., яка діє на підставі довіреності від 08.10.2014 року уточнені позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення в повному обсязі, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені в межах розрахунків, наданих ПАТ «АТ НДІРВ» та відповідають розміру наявної заборгованості позивача.

Суд, заслухавши думки присутніх сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 працювала в ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» з 17.01.2008 року по 06.04.2015 року та була звільнена 06.04.2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно довідки ПАТ «АТ НДІРВ» від 15.05.2015 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 22 152,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вигляді, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При звільненні позивачу ОСОБА_1 не було здійснено остаточного розрахунку, у зв'язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі в розмірі 22 152,00 грн., що не заперечується відповідачем.

На підставі викладеного, суд вважає, що своїми діями відповідач порушив вимоги чинного законодавства про працю, що, в свою чергу, потягло порушення законних прав позивача при звільненні.

За таких підстав, суд вважає, що доводи позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 22 152,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день винесення рішення суду, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП. При відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.2 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995р., середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки, виданої відповідачем, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до розрахункових листів складає 96,08 грн. ((3963,20/330)*8 год.=96,08 грн.).

Як роз'яснено у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№13 від 24.12.1999р., не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями ст.237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Відповідно до ч.1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно уточненої позовної заяви позивач просить стягнути з ПАТ «АТ НДІРВ» на свою користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в розмірі 788,64 грн. За таких обставин, виходячи з встановлених по справі обставин, наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середньомісячний заробіток в розмірі 788,64 грн.

В частині стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п'ята).

Аналіз чинного законодавства дає підстави суду робити висновок, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, а тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті не встановлено.

Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором.

У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).

Виходячи з цього, суд вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і Кодексом підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Оскільки відповідачем фактично не оскаржується факт існування заборгованості з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1, то суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення компенсації за моральну шкоду підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача. Дійсно невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, їй спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні її законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, ситуація яка склалася дійсно вимагала від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мала незручності з приводу порушення відносно нього чинного трудового законодавства, що обумовлюється тим, що позивач, хвилювалася, зазнала моральних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що буде доцільним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками,встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно від задоволеної частини позовних вимог.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 576 грн. 21 коп.

Керуючись викладеним та ст.ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 223 , 237-1 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», 3, 10, 15, 16, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» (місце знаходження: м. Харків, 61054, вул. Ак. Павлова, 271) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній плат в розмірі 22 152 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 788,64 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн., усього 24440 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок) грн.64 грн.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» (місце знаходження: м. Харків, 61054, вул. Ак. Павлова, 271)розрахувати та сплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в день виплати основної заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на користь держави судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. на наступний рахунок: отримувач коштів: Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача: 37999675, банк отримувача: ГУДКСУ в Харківській обл., МФО: 851011, рахунок отримувача:31219206700004, код класифікації доходів бюджету: 22030001, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова код ЄДРПОУ суду: 37999675.

Вступна та резолютивна частина судового рішення виготовлена в нарадчій кімнаті та проголошена в присутності сторін 22 травня 2015 року. Повний текст рішення суду виготовлено 27 травня 2015 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Київського районного суду

м. Харкова М.Ю. Лях