Ухвала суду № 44611183, 19.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4075/15 Справа № 202/4783/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бєсєда Г. В. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,

за участі секретаря: Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на рішення Індустраільного районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про визнання дій незаконними, скасування наказу про звільнення та скасування запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», в якій просив суд визнати незаконними дії заступника голови правління з геології, буріння та розробки родовищ ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_4 щодо видання наказу № 26-к від 24.03.2014 р., визнати недійсним наказ ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 24.03.2014 р., зобов`язати ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» скасувати наказ № 26-к від 24.03.2014 р. та негайно поновити його на посаді заступника начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення апарату управління ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», стягнути з ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн., зобов`язати ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» скасувати запис № 6 від 24.03.2014 р. в трудовій книжці позивача та стягнути з ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на його користь невиплачену заробітну плату за березень 2014 р. у розмірі 17 617 грн. 84 коп.

В обґрунтування поданої заяви позивач ОСОБА_2 зазначив, що він з 04.11.2013 р. по 24.03.2014 р. перебував у трудових відносинах з ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», працюючи на посаді заступника начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення апарату управління ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз». 17 березня 2014 року після референдуму в Криму, владою Криму було проголошено про націоналізацію підприємтсва, а 21 березня 2014 року він був запрошений до кабінету голови правління ПАТ «Чорноморнафтогаз», де останній йому повідомив, що у складі нового підприємства він його не бачить, запропонував йому написати заяву про звільнення за згодою сторін та обіцяв йому в цьому випадку провести з ним повний розрахунок, в протилежному випадку погрожував неприємностями та звільненням. В таких умовах, в атмосфері морального та психологічного тиску, погроз, присутності озброєних людей, він вимушений був прийняти рішення про написання заяви про звільнення та 24 березня 2014 року був підписаний наказ про його звільнення. Однак стверджував, що наказ про звільнення був підписаний заступником голови правління з геології, буріння та розробки родовищ ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_4, який не є уповноваженою з боку відповідача особою, оскільки жодного наказу щодо покладання обов'язків голови правління на заступника голови правління ОСОБА_4 не видавалось. В результаті незаконного звільнення відповідач при поновленні його на роботі зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім зазначених порушень зазначав, що йому відповідачем була нарахована заробітна плата в розмірі 17 617 грн. 84 коп., яка при звільненні не була виплачена. Наголошував, що відповідач позбавив його гарантованого Конституцією права на працю та можливості собі та своїй дитині заробляти на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань, він втратив душевний спокій, постійно перебував в роздратованому стані, не мав засобів для забезпечення належного рівня життя, та всі ці моральні страждання негативно відобразились на його здоров'ї, у зв'язку з чим просив також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Рішенням Індустраільного районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» - задоволено частково.

Визнано наказ № 26-к від 24 березня 2014 року щодо звільнення ОСОБА_2 за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України незаконним.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення апарату управління Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» з 24 березня 2014 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за березень 2014 року в розмірі 17 617 (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 107 081 (сто сім тисяч вісімдесят одна) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення працівника без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесені рішення про поновлення на роботі орган, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відповідності зі ст.237-1 ч.3 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 04 листопада 2013 р. перебував у трудових відносинах з ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», перебуваючи на посаді заступника начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення апарату управління ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

24 березня 2014 р. заступником голови правління з геології, буріння та розробки родовищ ОСОБА_4 було підписано наказ № 26-к про звільнення ОСОБА_2, заступника начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення апарату управління, за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Позивачу ОСОБА_2 була видана трудова книжка з відповідним записом про звільнення.

Згідно з пунктом 9.5.8 статуту Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» правління очолює голова правління, який організує роботу правління і несе відповідальність перед загальними зборами, наглядовою радою та іншими органами товариства згідно чинного законодавства.

Компетенція голови правління Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» визначена в пункті 9.5.9 Статуту товариства.

У відповідності до пункту 9.5.12 статуту товариства, у разі відсутності голови правління виконання його обов'язків може покладатись наказом голови правління на заступника голови правління або на члена правління.

Відповідно до п. 9.3.4 статуту товариства, рішення про обрання, відстрочення чи звільнення Голови Правління Товариства приймається загальними зборами акціонерів.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача повноважень на підписання наказу про звільнення ОСОБА_2 заступник голови правління з геології, буріння та розробки родовищ ОСОБА_4 не мав, отже наказ № 26-к від 24 березня 2014 року про звільнення позивача з посади є незаконним.

Встановивши, що заяву про звільнення з роботи позивач змушений був подати внаслідок неправомірних дій з боку нового керівництва підприємства; наказ про його звільнення був підписаний особою, котра не мала на те відповідних повноважень; нарахована позивачу заробітна плата не була виплачена при звільненні; суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги про відсутність предмету спору, оскільки товариство трудові вимоги з позивачем не припиняло, голова правління товариства не уповноважував пана ОСОБА_4 на виконання обов'язку щодо звільнення з роботи позивача, а також про перекладення судом на відповідача вини за протизаконні дії представників самопроголошеної влади, не можуть бути підставою для скасування рішення з огляду на наступне.

Уклавши з роботодавцем трудовий договір, позивач набув правового статусу працівника, зміст якого охоплює низку трудових та соціальних прав і гарантій, які є супутніми трудовим правовідносинам чи походять з них. До їх числа належать права на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки, на винагороду за працю без будь-якої дискримінації і не нижче встановленого законом мінімального розміру оплати праці, на захист від безробіття, на індивідуальні і колективні спори та інше.

Проте відповідач не забезпечив позивачеві умов трудового договору, наказ про звільнення позивача з роботи не скасував, хоч і визнав, що він є незаконним, запис в трудовій книжці про звільнення не анулював, нараховану заробітну плату не виплатив, тому суд прийняв правильне рішення про захист трудових прав ОСОБА_2

Безпідставним є посилання апелянта на відсутність доказів спричинення моральної шкоди позивачу, оскільки сам факт позбавлення права позивача на виконання трудових обов'язків та отримання винагороди за працю, а також на отримання нарахованої заробітної плати свідчить про наявність спричиненої позивачу моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги Відповідача про те, що Позивачем не було вчинено жодних заходів для продовження роботи у товаристві після зміни його місцезнаходження - спростовуються матеріалами справи та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані дії не є обов'язком Позивача, який на власний розсуд скористався своїм правом на судовий захист після звільнення його з роботи.

Посилання апеляційної скарги Відповідача на ті обставини, щодо його не було повідомлено про розгляд справи, а тому було порушено принцип змагальності - спростовуються матеріалами справи, а саме відзивом на позовну заяву Відповідача, що надійшли до місцевого суду 15.10.2014 року, з яких вбачається, що Відповідачу було відомо про розгляд вказаної справи.

Посилання апеляційної скарги на незазначення судом обсягу коштів, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, яке було допущено до негайного виконання та про незрозумілість рішення суду щодо розміру стягнутих сум з врахуванням чи неврахуванням податків не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, окрім того Відповідач, у випадку незрозумілості рішення суду чи окремої його частини - не позбавлений права на звернення до суду з заявою про виправлення описки чи з заявою про ухвалення додатковго рішення, у випадку наявності на думку Відповідача підстав передбачених ст.220 ЦПК України.

Посилання скарги на неможливість присутності свідка ОСОБА_5 у судовому засіданні 24.11.2014 року - спростовуються матеріалами справи, зокрема розпискою і присягою свідка (а.с.76) та журналом судового засідання (а.с. 78-79), відповідно до яких, ОСОБА_5 приймав участь у судовому засіданні саме 28.07.2014 року.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки, в основному, зводяться лише до цитування і особистого тлумачення норм діючого законодавства та переоцінки доказів по справі, хоча згідно із ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін та показання свідків перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - відхилити.

Рішення Індустраільного районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: