Вирок № 44606374, 29.05.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8605/13-к

Провадження №: 1-кп/752/3/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2015 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дідика М.В.,

секретаря Гайдамаки Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12013110010000252 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, з освітою вищою, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої:

16.11.2012 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 185 ч.2, 309 ч.1, з застосуванням ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців та, на підставі ст. 75 КК України, звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

17.07.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185; ч.2 ст. 185 КК України, з застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 7 місяців,

обвинуваченої за ч.2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, громадянина України, з освітою вищою, приватного підприємця, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

11.08.2003 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки та, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки;

14.03.2006 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч.3 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 71 КК України, до позбавлення волі на строк 5 років;

21.03.2012 року Деснянським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців та, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитом строком на 2 роки,

обвинуваченого за ч.2 ст. 185 КК України,

з участю сторін та інших учасників судового провадження:

прокурорів Мельник І.О., Ковальського В.Л., Збаравської Н.В.;

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2;

адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04.01.2013 року, приблизно о 16 год. 25 хв. знаходилася в приміщенні магазину «CALLIOPLE», що розташований на першому поверсі ТРЦ «Океан Плаза», за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176.

Переконавшись що поряд немає сторонніх осіб, та скориставшись тим, що за нею ніхто не спостерігає, вирішила таємно викрасти чуже майно. Реалізовуючи злочинний умисел, взяла з кругоподібної вішалки три чоловічі куртки «Short Jacket Man», кожна вартістю по 299,90 грн., та одну чоловічу куртку «Short Jacket Man», вартістю 399,90 грн., які помістила до поліетиленового пакету та жіночої сумки, які були при ній.

Не провівши оплату, з викраденим товаром на загальну суму 1299 грн.60 коп., який належить ТОВ «Укрмаркетцентр», ОСОБА_1 покинула приміщення магазину.

Тобто, ОСОБА_1 визнається винною за ч.2 ст. 185 КК України, а саме: таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно.

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.

Так, обвинувачена ОСОБА_1, після роз»яснення суті обвинувачення, визнавши себе винною, підтвердила вищезазначені обставини. Пояснила, що 04.01.2013 року, не маючи коштів, з приміщення магазину, що в ТРЦ «Океан Плаза», викрала чоловічі куртки. Пізніше її було затримано та куртки вилучено з салону автомобіля, куди вона їх принесла. Крадіжку вчиняла одна. Вину визнає повністю, розкаюється, просить призначивши покарання,звільнити по амністії.

Додатково винність обвинуваченої підтверджується:

протоколом огляду місця події, зокрема приміщення магазину«CALLIOPLE», що розташований на першому поверсі ТРЦ «Океан Плаза», за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176;

протоколом огляду місця події, зокрема салону автомобіля НОМЕР_1, в салоні якого виявлено куртки;

протоколами визнання та огляду речових доказів, а саме чотирьох чоловічих курток, які під розписку передані на зберігання представнику потерпілого;

показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, який підтвердив ту обставину, що ОСОБА_1 принесла до нього в автомобіль куртки.

Аналіз вищезазначених доказів дає суду підстави прийти до висновку про доведеність винності обвинуваченої у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом»якшують та обтяжують покарання, особу винної, яка раніше судима, має задовільний стан здоров»я, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює.

Визнання вини, суд визнає обставиною, що пом»якшує покарання.

Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Ураховуючи обставини справи та особу обвинуваченої, пом»якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Однак, з врахуванням того, що злочин обвинувачена вчинила до постановлення попереднього вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 17.07.2013 року, яким її було визнано винною та засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185; ч.2 ст. 185 КК України, з застосуванням ст.ст.70,71 КК України, до позбавлення волі на строк 2 (два) роки 7 місяців, - остаточне покарання ОСОБА_1 визначити за правилами ст. 70 ч.4 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим.

У строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати обвинуваченій покарання відбуте частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72 КК України, та рахувати строк покарання останній з 15 квітня 2013 року (строк зазначений у вироку від 17.07.2013 року).

При ухваленні вироку щодо ОСОБА_1, обмірковуючи міру покарання, суд також вважає за необхідне вирішити питання, про можливість застосування до неї вимог ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році» (далі Закон), на чому наполягала обвинувачена.

Так, як зазначено у ст. 2 Закону, звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов»язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджені за будь які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров»я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Як визначено в ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.

ОСОБА_1, якій слід призначати покарання за сукупністю злочинів, засуджувалася та засуджується за злочини середньої тяжкості не пов»язані з насильством, небезпечним для життя і здоров»я.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, зокрема вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 17.07.2013 року, ОСОБА_1 перебуває під вартою з 15.04.2013 року, тобто, станом на 19.04.2014 року, день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році», відбула 1 рік 04 дні, що буде більше однієї чверті строку основного покарання, який має намір призначити суд застосовуючи правила ч.4 ст.70 КК України.

Обставин, які згідно ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», є перешкодою для застосування амністії до обвинуваченої, судом не встановлено.

Оскільки у розпорядження суду обвинуваченою та стороною захисту не надано даних про те, що ОСОБА_1 не позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, що давало би підстави для вирішення питання про можливість застосування до неї ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році», судом прийнято рішення, про застосування ст. 2 вище зазначеного Закону, що ніяким чином не погіршує становище особи.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, змінити на особисте зобов»язання, негайно звільнивши її з під-варти в залі суду.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_2, за результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що відносно останнього слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, вчинене обвинуваченим.

Так, згідно формулювання обвинувачення, ОСОБА_2 будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та знову повторно вчинив злочин при наступних обставинах. Так, він 04.01.2013 року приблизно о 16.24 годині перебуваючи спільно зі своєю знайомою ОСОБА_1, в приміщенні магазину «CALLIOPLE», що розташований на першому поверсі ТРЦ «Океан Плаза», за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176 з метою повторного таємного викрадення чудого майна, з корисливих спонукань, вступив в злочинну змову з останьою. Реалізуючи свій злочиний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, яке належить TOB "Укрмаркетцентр", а саме: чоловічих зимових курток, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1, зайшовши до одного із залів вище вказаного магазину, де впевнившись в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, згідно відведеної йому ролі почав по черзі знімати з кругоподібної вітрини, вішалки, що містили зимові чоловічі куртки та пердавати їх ОСОБА_1 В цей час ОСОБА_1, знаходячись поряд з ОСОБА_2, діючи умисно, групою осіб, з корисливих спонукань, згідно відведеної їй ролі, отримуючи по черзі від останього куртки, почала їх ховати до жіночої сумки та поліетиленового пакету, який був при ній. Повторно таємно викравши, чуже майно, яке належить TOB "Укрмаркетцентр", а саме: три чоловічі куртки «Short Jacket Man», кожна вартістю по 299,90 гривень та одну чоловічу куртку «Short Jacket Man», вартістю 399,90 гривень, а всього на загальну суму 1299,6 гривень ОСОБА_2, спільно з ОСОБА_1 з місця вчинення злочину з викраденим майном зникли, чим спричинили TOB «Укрмаркетцентр» матеріальної шкоди на загальну суму 1299,6 гривень. |

Таким чином, як зазначено, ОСОБА_2, своїми умисним діями, які виразились у таємному викрадені чужого майна, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе не визнав. Пояснив, що з ОСОБА_1 тривалий час підтримували товариські стосунки. 04 січня 2013 року на автомобілі ВАЗ рухався по Ленінградській площі в м. Києві. Помітивши ОСОБА_1 зупинився і погодився на її пропозицію підвезти до «Океан Плаза». Коли прибули на місце, він сказав ОСОБА_1, що якщо не буде клієнтів, він неофіційно таксував, то зачекає її. ОСОБА_1 направилася в торговий центр, а він залишився біля автомобіля, а потім щось купував на першому поверсі ТЦ, але що, не пригадує. Через певний час підійшла ОСОБА_1 з пакетом і поклала його в салон. За нею підійшли 2 чи 3 чоловіки і з салону забрали пакет в якому були куртки, які принесла ОСОБА_1 Він ніякого відношення до викрадення курток не має. В магазин, про який іде мова в обвинувальному акті, не заходив.

На відео, який переглядали в судовому засіданні, не впізнає себе і ОСОБА_1 Доказів його вини немає, просить виправдати.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтвердила показання ОСОБА_2 щодо непричетності до вчинення крадіжки та відмітила, що крадіжку курток з ТЦ вчиняла одна, ОСОБА_2 з нею не було і останній не знав про її наміри вчинити крадіжку. Він лише її підвіз то ТЦ . Після того як вона викрала куртки, принесла їх до нього в автомобіль, де і були затримані. На відеозапису представленому прокурором та переглянутому в суді, себе і ОСОБА_2 не бачить.

Стороною обвинувачення як доказ винності обвинуваченого ОСОБА_2 суду було надано лише письмові докази, які були досліджені, але оскільки вони ніяким чином не підтверджують винність обвинуваченого, суд їх відкидає.

Так, зокрема як доказ обвинувачення, прокурором надано протокол огляду місця події, в якому відображено про вилучення з автомобіля, яким керував ОСОБА_2, пакета з куртками, Однак, як зазначив обвинувачений і підтвердила обвинувачена ОСОБА_1 саме вона викрала і без відома ОСОБА_2 доставила куртки до автомобіля.

Показання обвинувачених суд бере до уваги і враховує, оскільки вони нічим не спростовані.

Суд також не може погодитися з твердженням обвинувачення, про те, що доказом винності обвинувачених в т.ч. ОСОБА_2, є відеозапис з камер встановлених в ТЦ. Як засвідчив перегляд вищезазначених записів, зміст яких на досудовому слідстві відображався в протоколі і попередньо був досліджений судом, на них детально видно силуети людей, які переміщаються по торгових залах, проте з наданих зображень, не можливо ідентифікувати осіб, зокрема обвинувачених, їх не міг впізнати і прокурор під час перегляду.

Стороною обвинувачення під час досудового розслідування не проводилися дослідження з залученням фахівців (експертів) на предмет встановлення, що на відеозаписах з камер спостереження, які визнавалися речовим доказом, зображені саме обвинувачені в момент вчинення крадіжки. Ці питання також не піднімалися стороною обвинувачення в ході судового розгляду і не ставилися на вирішення суду.

А тому, запис з камер відео спостереження, суд, враховуючи вищезазначені обставини, відкидає як доказ обвинувачення.

Інших достатніх та переконливих доказів, які би підтверджували винність обвинуваченого долучені матеріали не містять, а додаткових прокурором не надано.

Враховуючи викладене, а також що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, відносно ОСОБА_2 слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Ураховуючи, що ОСОБА_2 підлягає виправданню, з обвинувачення ОСОБА_1 слід виключити посилання, що остання вчинила злочин за попередньою змовою групою осіб.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6, визнати невинуватим у пред»явленному обвинуваченні за ч.2 ст. 185 КК України та його виправдати, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

ОСОБА_1 визнати винуватою та призначити покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Керуючись вимогами ст. 70 ч.4 КК України, ураховуючи що ОСОБА_1 вчинила злочини до ухвалення попереднього вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 17.07.2013 року, яким її було визнано винною та засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185; ч.2 ст. 185 КК України, з застосуванням ст.ст.70,71 КК України, до позбавлення волі на строк 2 (два) роки 7 місяців, - остаточне покарання ОСОБА_1 визначити за правилами ст. 70 ч.4 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 7 місяців.

У строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати обвинуваченій покарання відбуте частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72 КК України, та рахувати строк покарання останній з 15 квітня 2013 року (строк зазначений у вироку від 17.07.2013 року).

Звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році», як таку, що на день набрання чинності Закону, відбула більше однієї чверті строку покарання призначеного судом.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, змінити на особисте зобов»язання, негайно звільнивши її з під-варти в залі суду.

Речові докази:

відеозапис, - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

куртки,- що на зберіганні у представника потерпілого, залишити їм за належністю.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчисляється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя Дідик М.В.