Постанова № 446062, 11.01.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2007 р.

12:00

Справа № 15/516/06

м. Миколаїв

Позивач: Відкрите акціонерне товариство „ЮГцемент”, смт.Ольшанське, вул.Промислова, 9.

до відповідача: Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області, м.Миколаїв вул.Веселинівська, 50.

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача:

Корнієнко С.В.

Від відповідача:

Морозова Т.Б., Письменна Г.В., Притулюк Ю.О.

Суть спору: про скасування податкових повідомлень - рішень.

Відкрите акціонерне товариство „ЮГцемент” (надалі - позивач) пред’явило позов до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області (надалі –відповідач) про скасування податкових повідомлень –рішень № 0000202301/0/3480 від 18.04.2006р., № 0000202301/1 від 08.06.2006р., № 0000202301/2 від 17.08.2006р., № 0000202301/3 від 03.11.2006р. повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення повністю відповідають чинному законодавству.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступне.

З 01.01.2005р. по 31.12.2005р. на підставі направлень від 10.02.2006р. № 19/23-600 та від 28.03.2006р. № 28/23-600, виданих ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка з питання дотримання ВАТ „ЮГцемент” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт від 17.04.2006р. № 9/23-00293031 „Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р.” (надалі –Акт).

Зокрема, в Акті перевірки зазначено ряд порушень податкового законодавства, одним з яких є порушення п. 7.2.1, п.7.4.1 п. 7.7.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі –Закон № 168/97-ВР), а саме:

враховано до податкового кредиту сума податку сплаченого за товари невиробничого призначення, в результаті чого занижено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 595грн. в тому числі: 1) за травень 2005року в сумі 467грн.; 2) за вересень 2005року в сумі 128грн.;

враховано до податкового кредиту сума податку по податковим накладним, які оформлені неналежним чином, в результаті чого занижено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету за липень 2005року в сумі 1230грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 18.04.06 р. № 0000202301/0/3480;

- від 08.07.06р. № 0000202301/1;

- від 17.08.06р. № 0000202301/2;

- від 03.11.06р. № 0000202301/3,

яким визначив позивачу обов’язок сплатити податкове зобов’язання з ПДВ на загальну суму 2737,50грн., де 1825грн.(1230грн.+595грн.) –за основним платежем та застосовано штрафну санкцію в розмірі 912,50грн.(615грн.+297,50грн.).

За результатами оскарження податкових повідомлень-рішень відповідач прийняв інші податкові повідомлення – рішення, якими залишив скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Актом перевірки встановлено, що позивачем враховано до податкового кредиту суми податку, сплаченого за товари невиробничого призначення, а саме:

- в травні 2005року позивачем було придбано на ТОВ „Вінер-Миколаїв” автомагнітола „ALPINE MP3” для легкового автотранспорту, податкова накладна № 111 від 04.05.2005р. на загальну суму 2800грн. в тому числі ПДВ 466,67грн., зареєстровано в реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2005року за № 88, сума ПДВ враховано та відображено в податковому кредиті по ПДВ в податковій декларації з ПДВ за травень 2005р.;

- в вересні 2005року позивачем було придбано на ТОВ „Моцарт” автомагнітола та автоакустика для легкового автотранспорту, податкова накладна № ІК1-04254/015 від 13.09.2005р. на загальну суму 530грн. в тому числі ПДВ 88,33грн., зареєстровано в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2005року за № 219, сума ПДВ враховано та відображено в податковому кредиті по ПДВ в податковій декларації з ПДВ за вересень 2005р.;

- в вересні 2005року для позивача були виконані послуги МФ ПП АТ „Автоінвестстрой” по встановленню авто магнітоли та авто акустики на легковому автотранспорті, податкова накладна № 1845/3 від 07.09.2005р. на загальну суму 240грн. в тому числі ПДВ 40грн., зареєстровано в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2005року за № 18, сума ПДВ враховано та відображено в податковому кредиті по ПДВ в податковій декларації з ПДВ за вересень 2005р.

Таким чином, позивачем порушено вимоги п.7.4.1, п.7.7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме враховано до податкового кредиту сума податку сплаченого за товари невиробничого призначення, в результаті чого занижено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 595грн. в тому числі за травень 2005р. –467грн., та за вересень 2005р. –128грн.

В зазначеній частині суд вважає, що відповідач правомірно визначив суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем враховано до податкового кредиту суми податку по податковим накладним, які оформлені не належним чином, а саме: зареєстровано в реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2005року за № 10 по податковій накладній № 278 від 12.07.2005р. на загальну суму 1380грн. в тому числі ПДВ 230грн., за № 11 по податковій накладній № 273 від 12.07.2005р. на загальну суму 6000грн. в тому числі ПДВ 1000грн., отриманих від ТОВ „Автократ”. В податкових накладних не вказано номенклатуру товарів (робіт, послуг), а записано „передоплата”. Сума ПДВ враховано та відображено в податковому кредиті по ПДВ в податковій декларації з ПДВ за липень 2005року.

Отже, позивачем порушено вимоги п.7.2.1, п.7.7.1 Закону № 168/97-ВР, а саме враховано до податкового кредиту сума податку по податковим накладним, які оформлені неналежним чином, в результаті чого занижено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету за липень 2005р. в сумі 1230грн.

Згідно п.7.4.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Таким чином вказана норма Закону чітко та недвозначно встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг). Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.

Проте, пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної надалі –Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. При цьому, ч.1 п.2 Порядку встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Враховуючи вказані вище норми Закону № 168/97-ВР та Порядку заповнення податкових накладних, платники податку не мають права включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) лише та виключно у випадках, коли такі сплачені суми податку не підтверджені податковими накладними; підтверджені недійсними податковими накладними, тобто податковими накладними, що видані особами, які не є платниками податку на додану вартість.

В усіх інших випадках платники податків мають право включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) на підставі отриманих податкових накладних.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно виключив із сум податкового кредиту позивача суму в розмірі 1230грн. та визначив позивачу податкове зобов’язання за податком на додану вартість в цій частині і відповідно штрафні санкції.

Згідно з пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховану суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у пп. “б” пп. 4.2.2.п.4 ст.4 цього закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов Відкритого акціонерного товариства „ЮГцемент” задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.06 р. № 0000202301/0/3480; від 08.07.06р. № 0000202301/1; від 17.08.06р. № 0000202301/2; від 03.11.06р. № 0000202301/3, в частині визначення податкового зобов’язання за податком на додану вартість в сумі основного платежу 1230грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 615грн.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко