Рішення № 44598236, 27.05.2015, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1558/15

Провадження № 2/740/531/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд

в складі судді - Куровського Ю.В.

при секретарі - Олійник Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Ніжин розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права користування житловим приміщенням та виселення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулась до суду з позовом про припинення права користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 відповідачем ОСОБА_2 та виселення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 з житлового приміщення у квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 16 липня 1992 року їй як працівнику ПАТ «Ніжинський м»ясокомбінат» був наданий для проживання гуртожиток. Даний гуртожиток в дійсності є квартирою АДРЕСА_1

Вищевказаній квартирі статус гуртожитку був наданий рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради народних депутатів за №36 від 11 лютого 1970 року. Даним рішенням передбачалось, що квартира АДРЕСА_1 площею 48,69 кв.м. з трьох кімнат і кухні надається м»ясокомбінату під службове приміщення (гуртожиток).

Рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів від 30.03.1993 року «Ніжинський м»ясокомбінат» був віднесений до комунальної власності обласної ради. Засновниками товариства виступили регіональне відділення ФДМУ (36,15 %) та організація орендарів ОП «Ніжинський м»ясокомбінат» (63,85%).

19.06.1995 року наказом №307 регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області орендне підприємство «Ніжинський м»ясокомбінат» було перетворено на ПАТ «Ніжинський м»ясокомбінат».

Що стосується гуртожитку - квартири АДРЕСА_2 то при всіх реорганізаціях підприємства питання щодо нього взагалі не вирішувалося.

Відповідно до листа регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області №18-5-03705 від 25.09.2013 року у реєстрі державного майна, яке перебуває в управлінні регіонального відділення гуртожиток по АДРЕСА_1 не обліковується.

В той же час у справі по приватизації орендного підприємства «Ніжинський м»ясокомбінат», яка зберігається в регіональному відділенні, квартира АДРЕСА_2 не значиться.

В Ніжинському МБТІ квартира за вищевказаною адресою ні за ким не зареєстрована.

Таким чином квартира АДРЕСА_3 не є у підпорядкуванні ПАТ «Ніжинський м»ясокомбінат», не відноситься до власності Ніжинської територіальної громади.

Всі вищезазначені факти та обставини стали їй відомі та були з»ясовані під час розгляду Ніжинським міськрайонним судом адміністративної справи №740/948/14 та зазначені у постанові

Ніжинського міськрайсуду від 01 квітня 2014 року та ухвалі Київського апеляційного суду по даній справі від 17 червня 2014 року.

Вона користується спірним житловим приміщенням на протязі майже 23 років. В даний час з нею проживає її малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Її право користування житловим приміщенням підтверджено рішенням Ніжинського міськрайсуду від 21 липня 2003 року по цивільній справі №2-1947/2003 р. та рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 29 грудня 2011 року по цивільній справі №2-1884/11 року.

Крім неї та її малолітнього сина в спірному житловому приміщенні зареєстрована та проживає з 04.12.2010 року відповідачка ОСОБА_2

Разом з ОСОБА_2 з грудня 2010 року у спірному приміщенні проживає без реєстрації її чоловік ОСОБА_3

ОСОБА_2 була вселена та зареєстрована в спірному житловому приміщенні відповідно ордеру на вселення до гуртожитку ПАТ «Ніжинський м»ясокомбінат» від 03.12.2010 року. Що стосується ОСОБА_3, то він вселився та проживає у квартирі взагалі без всяких підстав.

ПАТ «Ніжинський м»ясокомбінат» не мав ніякого відношення до спірного житлового приміщення та не мав права видавати вищезазначений ордер.

На протязі всього часу проживання ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням. Вчиняє скандали, бійки, чим травмує не тільки її психіку, а й психіку її малолітнього сина.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2 вселена та зареєстрована в житловому приміщенні АДРЕСА_1 незаконно, вона підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Також виселенню підлягає і відповідач ОСОБА_3, який самовільно вселився у спірне житлове приміщення та проживає в ньому без реєстрації з грудня 2010 року.

ВАТ «Ніжинський м»ясокомбінат» з 1995 року не мав до спірного житлового приміщення ніякого відношення, що підтверджено судовими рішеннями.

Виходячи із зазначеного ВАТ «Ніжинський м»ясокомбінат» не мав ніякого права видавати ордер на вселення та укладати будь-які договори щодо спірного житла.

Те саме стосується і Ніжинського міськвиконкому, оскільки спірне житлове приміщення не перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що вона майже 23 роки проживає у спірному житловому приміщенні, яке не має власника, вона має право на набуття права власності на нього за набувальною давністю.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав.Він пояснив,що позивачці ОСОБА_1 згідно наказу №131 від 07.07.1992 року по Ніжинському м»ясокомбінату на час роботи надано місце в спірному гуртожитку.Крім позивачки в даному гуртожитку періодично проживали і інші працівники м»ясокомбінату.Відповідач ОСОБА_2 згідно наказу №251-к від 01.12.2010 року була прийнята на роботу на м»ясокомбінат,а 03.12.2010 року їй було видано ордер на право зайняття житлового приміщення в гуртожитку ПАТ «Ніжинський м»ясокомбінат» за адресою АДРЕСА_1.ОСОБА_2. і на даний час працює на даному комбінаті.Недивлячись на те,що в 1993,1995 роках проходила реорганізація комбінату квартира АДРЕСА_4 використовувалась як гуртожиток.Статус даної квартири на даний час не змінений недивлячись на те,що офіційно власник даного гуртожитку ні ким, ні де не зареєстрований.Позивачка тимчасово проживає в гуртожитку і не має права вимагати виселення інших осіб оскільки не є власником житла та не набула права наймача.Вважає,що правонаступником бувшого власника квартири-заводу «Ніжинський м»ясокомбінат» є ПАТ «Ніжинський м»ясокомбінат» оскільки з ним укладені договри на комунальні послуги і він обслуговується ПАТ «Ніжинський м»ясокомбінат».Питання щодо недійсності ордеру на вселення відповідача ОСОБА_2 не ОСОБА_3-її чоловік проживає з відповідачем як член її сім»ї.Відповідач на законних підставах зареєстрована за місцем свого проживання.Крім того представник відповідача просив застосувати строк позовної давності щодо спірних правовідносин в разі задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи ПАТ "Ніжинський м"ясокомбінат" позовні вимоги не визнав, оскільки відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від

04.03.1992 року №2136-ХІІ, Декрету Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 року №51-

63 "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", регіональним відділенням ФМДУ по Чрнігівській області 19.06.1995 року було видано наказ №307 на виконання якого було створено Відкрите Акціонерне Товариство "Ніжинський м"ясокомбінат" шляхом перетворення Орендного Підприємства "Ніжинський м"ясокомбінат".(Установчий договір від 10.07.1995 року).

Публічне Акціонерне Товариство "Ніжинський м"ясокомбінат" перейменоване з Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м"ясокомбінат" на підставі протоколу №1 загальних зборів від 20.04.2010 року та Закону України "Про акціонерні Товариства".

Отже, ПАТ "Ніжинський м"ясокомбінат" є правонаступником вказаного підприємства та має всі його права і обов"язки.

Рішенням №36 виконавчого комітету Ніжинської міської ради народних депутатів трудящих Чернігівської області від 11 лютого 1970 року квартиру АДРЕСА_5 надано під службове приміщення (гуртожиток) для тимчасового проживання робітників м"ясо комбінату. Дане рішення виконавчого комітету чинне по теперішній час. У постанові Ніжинського міськрайонного суду від 01.04.2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року зазначено, що статус спірного приміщення не змінився і на даний час використовується як гуртожиток ПАТ "Ніжинський м"ясокомбінат".

Не підлягає доказуванню по даній справі, що за вищезазначеним рішенням суду позивач ОСОБА_1 проживає саме в приміщенні гуртожитку ПАТ "Ніжинський м"ясокомбінат".

Порядок користування гуртожитками визначається главою 4 Житлового Кодексу УРСР та примірним положенням про гуртожитки, яке затверджене постановою Ради міністрів УРСР №208 від 03.06.1986 р.

З аналізу 4 глави кодексу та Положення про гуртожитки вбачається, що гуртожитки це є жилі приміщення для тимчасового проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання та жила площа у гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Питання виселення з гуртожитку регулюється ст.132 Житлового кодексу Української РСР. Коментована стаття забезпечує охорону житлових прав мешканців гуртожитків від одностороннього розірвання договору найму і виселення без законних підстав. Оскільки норми законодавства в частині захисту житлових прав мешканців гуртожитків поширюються на останні незалежно від форми їх власності, питання виселення з гуртожитку регулюється ст.132 ЖК Української РСР, розділом VІІ Примірного положення про гуртожитки. Із зазначеної статті вбачається, що позивачем у справах про виселення є адміністрація підприємства, установи, організації, а також відповідачами - громадяни, що проживають у гуртожитку.

За таких обставин ОСОБА_1, як особа, що тимчасово проживає у гуртожитку не має права вимагати виселення інших осіб з гуртожитку.

У задоволенні позову просив відмовити.

Суд вислухавши сторони,вивчивши матеріали справи приходить до висновку,що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.Згідно рішення №36 від 11.02.1970 року виконкому Ніжинської міської ради депутатів трудящих квартиру АДРЕСА_1 в м.Ніжин надано м»ясокомбінату під службове приміщення /гуртожиток/.Із ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року вбачається,що спірний гуртожиток не належав до приватної власності сторін,не включений до статутного капіталу ПАТ «Ніжинський м»ясокомбінат» в процесі приватизації та не перебуває у державній чи комунальній власності.Згідно довідки КП «СЕЗ» №2432 від 14.11.2011 року будинок АДРЕСА_1 в м.Ніжин перебуває на балансі КП «СЕЗ»,а квартира №48 в цьому будинку згідно рішення Ніжинського виконавчого комітету №36 від 11.02.1970 року має статус гуртожитку м»ясокомбінату і в ньому зареєстровані ОСОБА_5,ОСОБА_2,ОСОБА_1,ОСОБА_6.Суд приходить до висновку,що недивлячись на відсутність власника гуртожитку він не втратив свого правового статусу як гуртожитку.Позивач та відповідач проживають в ньому на правах мешканців гуртожитку.Позивач,як особа,що тимчасово проживає у гуртожитку,не має права вимагати виселення інших осіб з гуртожитку.

Щодо позовних вимог щодо того що ПАТ «Ніжинський м»ясокомбінат» у звязку з його реорганізацією не мав ніякого відношення до спірного житлового приміщення з часу його реорганізації в 1995 році,та не мав права видавати ордер на заселення відповідачу,то суд вважає,що позивач не ставив питання щодо визнання ордеру на вселення ОСОБА_2 недійсним.Відповідач вселилась в спірний гуртожиток на підставі ордеру виданого керівництвом

м»ясокомбінату,який вважав,що гуртожиток як і раніше належить м»ясокомбінату.При отриманні ордеру відповідач не надавала не відповідаючих дійсності відомостей,доказів про неправомірність службових осіб при видачі ордеру суду не надано.Вимога про визнання ордеру недійсним може бути заявлена протягом трьох років з дня його видачі.З дня отримання ордеру відповідачем пройшло більше трьох років відповідно до ст.59 ЖК УРСР.Ст.132 ЖК УРСР визначає вичерпний перелік підстав для виселення з гуртожитку і підстав на які посилається позивач там не зазначено.Примірним положенням про гуртожитки-розділами 11;У11 підстав на які посилається позивач не зазначено.Відповідач не самоправно зайняла житлову площу,а на підставі ордеру.Щодо незаконності реєстрації відповідача ОСОБА_2 в гуртожитку,то вона зареєстрована на підставі виданого на заселення ордеру і підстав вважати її реєстрацію незаконною немає.

Позивачу надана частина житлової площі в гуртожитку,а не вся квартира.Вселенням відповідача в гуртожиток не порушені права позивача на користування частиною гуртожитку

Щодо позовних вимог в частині права на захист свого володіння від третіх осіб,які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави,то суд вважає,що відповідач проживає в гуртожитку з 2010 року на підставі ордеру на вселення,зареєстрований за адресою гуртожитку,користується і володіє частиною гуртожитку,підставою для чого є виданий на вселення ордер,тому вважати що відповідач не має права на користування та володіння частиною гуртожитку немає.

Представник відповідача просив застосувати положення про позовну давність посилаючись на те,що з 2010 року,часу заселення відповідача в гуртожиток, пройшло більше трьох років і позивач знав і міг знати про те,що гуртожиток не має власника,а тому керівництво м»ясокомбінату не мало права видавати ордер відповідачу на заселення.Позивач посилалась на те,що їй стало відомо про те,що гуртожиток не має власника тільки в 2014 році під час розгляду адміністративної справи,а тому просив не застосовувати трирічний строк позовної давності.Суд вважає,що посилання відповідача на застосування строку позовної давності заслуговують на увагу оскільки інформація щодо власника гуртожитку не є закритою,мається у відповідного реєстратора і могла бути відома позивачу.

Керуючись ст.58,59,128,129,132 ЖК УРСР,ст.391,396,256,257,261 ЦК України,Примірним положенням про гуртожитки,ст.61,213-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права користування житловим приміщенням ОСОБА_2 та виселення з квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_2,ОСОБА_3 ,відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області в 10 денний строк.

Суддя Ю.Куровський