Ухвала суду № 44597270, 26.05.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 676/9208/14-ц

Провадження № 22-ц/792/937/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Федорової Н.О.,

суддів - Карпусь С.А., Матковської Л.О.,

при секретарі - Бондарі О.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 та

його представника - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3 та

її представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

9 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1. 9 жовтня 2014 року ОСОБА_3 проводила ремонтні роботи у своїй квартирі № 30, що знаходиться поверхом вище. У ванній кімнаті вона самовільно від'єднала рушникосушку від системи центрального опалення, тим самим розгерметизувала стояк. Цього ж дня в систему централізованого опалення було запущено воду, в результаті чого сталось затоплення квартир № 26 та № 30.

Як наслідок, було пошкоджено стелю у всій його квартирі, намочено меблі - стінку, два дивани, кухонний гарнітур, телевізор, килими.

На пропозицію відшкодувати завдану шкоду у добровільному порядку ОСОБА_3 відмовилась та повідомила, що відшкодує лише на підставі фахової оцінки вартості завданих збитків.

Згідно з даними звіту про оцінку вартості прямих збитків завданих внаслідок затоплення, розмір матеріальної шкоди становить 12344 грн. Проте, після пред'явлення ОСОБА_3 вказаного звіту, вона відмовилась відшкодовувати шкоду.

Зазначає, що в результаті таких дій відповідачки у нього різко погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим він змушений був лікуватись у спеціалізованому клінічному санаторії «Перемога» у м. Києві з 10 листопада по 3 грудня 2014 року.

________________

Доповідач у першій інстанції Швець О.Д. Провадження № 22-ц/792/937/15

Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 34

Крім того, йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 3000 грн., адже квартира стала непридатною для проживання і він змушений був орендувати іншу. Всього за оренду житла було сплачено 1800 грн.

А тому, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 12344 грн. матеріальної шкоди, 3000 грн. моральної шкоди, витрати, пов'язані з проведенням експертної оцінки у сумі 1600 грн., вартість оренди іншого житла - 1800 грн. та поштові витрати - 11 грн. 60 коп., а всього - 18755 грн. 60 коп.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 12344 грн. матеріальної шкоди, 1500 грн. моральної шкоди, 1600 грн. витрат згідно з договором оцінки № Н-0283/Ф від 20 жовтня 2014 року та 4 грн. 80 коп. поштових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Непогоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким зменшити розмір матеріальної шкоди.

Рішення вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а його висновки не ґрунтуються на матеріалах справи.

В порушення вимог ЦПК України суд взяв до уваги недопустимі докази. Так, складені на місці події акт від 9 жовтня 2014 року інженером КП «Тепловодоенергія» та акт від 10 жовтня 2014 року головним інженером КП «Добробут» не відповідають Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року.

Суд не врахував її доводів щодо безпідставності вимог ОСОБА_1 про відшкодування вартості електропроводки. Так, не взято до уваги показання допитаних у судовому засіданні свідків та фотознімок, зроблений нею у грудні 2014 року, про використання ОСОБА_1 електроосвітлення у квартирі без заміни проводки. Не заперечує цього і сам позивач.

Крім того, висновок про необхідність заміни електропроводки був зроблений не фахівцем у цій галузі, а лише працівником КП «Добробут».

На її думку, звіт про оцінку вартості прямих збитків завданих внаслідок затоплення, який суд взяв до уваги, як основний доказ у справі, не відповідає дійсності. На її думку, вартість вказаних робіт та матеріалів на загальну суму 4741 грн. не мають ніякого відношення до квартири ОСОБА_1 Зазначає, що стінка «Лінда» та м'які меблі в гарному стані, а тому, зазначений у звіті розмір пошкодження - 3945 грн. є значно завищеним.

Суд не врахував, що акти складали у її відсутність, а під час обстеження квартири вона була відсутня.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційного суду підтримали апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 вважають доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується даними витягу про державну реєстрацію прав від 8 серпня 2012 року (а.с. 34).

9 жовтня 2014 року зазначена квартира була залита водою.

9 жовтня 2014 року комісією у складі: представників ДП «Тепловода», КП «Міськтепловодоенергія» - інженера з ремонту ОСОБА_7, майстра ОСОБА_8, слюсара-ремонтника ОСОБА_9, які обслуговують внутрішньобудинкові системи опалення, гарячого та холодного водопостачання та водовідведення, та представника балансоутримувача - мешканця квартири № 30 ОСОБА_10 складено акт, яким встановлено факт її затоплення з причини самовільного втручання мешканців квартири в систему централізованого опалення, а саме: самовільний демонтаж приладу рушникосушки від стояка системи централізованого опалення (а.с. 39, 40).

З актом були ознайомлені мешканці квартир №№ 30, 26, 22 - ОСОБА_10, ОСОБА_2 та ОСОБА_11

10 жовтня 2014 року комісією у складі: головного інженера, економіста, майстра технічної дільниці КП «Добробут» у присутності позивача було проведено обстеження квартири АДРЕСА_3 та встановлено факт її залиття та пошкодження мешканцями квартири № 30, розміщеною поверхом вище. Зокрема, встановлено, що в кухні замокла дерев'яна обрешітка стелі, обшита безшовною пластиковою вагонкою, пошкоджений кухонний гарнітур, відлущилось масляне фарбування відкосів вікон; в кімнаті, площею 15,9 кв.м. - видимі сліди замокання стелі, меблів (шаф, тумбочок, м'якого куточка), килимового покриття; в кімнаті, площею 12,5 кв.м. - видимі сліди замокання стелі та стін, м'якого куточка, килимового покриття; у санвузлі - на облицьованій плиткою підлозі та стінах видимі потоки води, стеля, яка виконана безшовною вагонкою, мокра, дерев'яна обрешітка замокла; у коридорі - видимі сліди затоплення стелі. На момент обстеження електропостачання квартири через замокання проводки було відключене (а.с. 41).

16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора КП «Добробут» з проханням направити до належної йому квартири електрика з метою встановлення наявності чи відсутності замикання в ній через затоплення. Дана заява була прийнята комунальним підприємством 16 жовтня 2014 року та зареєстрована за № 449 (а.с. 42).

Відповідно до даних, які містяться у вказаній заяві, на ній є резолюція від 20 жовтня 2014 року, в якій зазначено, що в наявному стані електропроводку експлуатувати неможливо, потрібна її заміна. Дана резолюція містить підпис та прізвище «Добровольський».

Згідно звіту про оцінку вартості прямих збитків, завданих внаслідок затоплення квартири, загальною площею 41,4 кв.м. № 26 по АДРЕСА_1 та його актуалізації, розмір нанесеної шкоди позивачу становить 12344 грн. 00 коп. (а.с. 8-62, 133-154).

За проведення незалежної оцінки розміру майнової шкоди позивачем сплачено 1600 грн. (а.с. 62, 128).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо зазначена в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

За змістом п. 2.3.6 Правил утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17 травня 2005 року, у разі залиття, аварії квартир складається акт.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що балансоутримувачем будинку по АДРЕСА_1 є КП «Добробут».

Факт залиття квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 9 жовтня 2014 року підтверджується відповідними актами (а.с. 39-41).

Крім того, свою винну у залитті зазначеної квартири визнає відповідачка, яка є власницею квартири № 30, розташованої поверхом вище - ОСОБА_3

Отже, саме остання є винною у залитті квартири, належній позивачу.

А тому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вона повинна відповідати за шкоду, завдану ОСОБА_1

Що стосується розміру майнової шкоди, то суд вірно зазначив, що вона підлягає відшкодуванню відповідно до звіту про незалежну оцінку такої та його актуалізації у зв'язку з інфляцією - у сумі 12344 грн. 00 коп. При цьому, суд правильно врахував роз'яснення даної оцінки представника ТОВ «Реноме» Коптєва О.В., що має сертифікат № 14842/13 суб'єкта оціночної діяльності від 2 липня 2013 року, виданий Фондом державного майна України та кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 1030 від 24 квітня 2004 року, свідоцтво про реєстрацію оцінювачів № 4054 від 24 жовтня 2005 року (а.с. 23-25).

Крім того, суд правильно виходив з недоведеності позивачем нанесення йому шкоди сплатою вартості проживання у гуртожитку, а отже, обґрунтовано відмовив у задоволенні даної вимоги.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то суд визначив її розмір у сумі 1600 грн., з урахуванням доведеності вини відповідачки в її заподіянні, в межах розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги про неналежність доказів, поданих позивачем, а отже, про безпідставність покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди саме на відповідачку, не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.

Зокрема, типова форма акту про залиття як Додаток № 4 до пункту 2.3.6 Правил утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17 травня 2005 року передбачає складання зазначеного документу комісією у складі головного інженера, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка, представника організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представника власника будинку з описом, що сталось, які наслідки та причини.

Матеріали справи містять два акти від 9 жовтня 2014 року та від 10 жовтня 2014 року.

Перший - складений комісією у складі: представників ДП «Тепловода», КП «Міськтепловодоенергія» - інженера з ремонту ОСОБА_7, майстра ОСОБА_8, слюсара-ремонтника ОСОБА_9, які обслуговують внутрішньобудинкові системи опалення, гарячого та холодного водопостачання та водовідведення, та представника власника квартири - мешканця квартири № 30 ОСОБА_10, яким встановлено факт її затоплення з причини самовільного втручання мешканців квартири в систему централізованого опалення, а саме: самовільний демонтаж приладу рушникосушки від стояка системи централізованого опалення (а.с. 39, 40).

Другий - складений комісією у складі: головного інженера ОСОБА_13, економіста ОСОБА_14, майстра технічної дільниці ОСОБА_15 КП «Добробут», яким встановлено факт залиття квартири АДРЕСА_3 та її пошкодження мешканцями квартири № 30, розміщеною поверхом вище (а.с. 41).

Разом з тим, свою вину у залитті квартири, належній позивачу, визнала та не заперечувала сама відповідачка у судовому засіданні апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Враховуючи вищевикладені норми закону, у суду першої інстанції було достатньо підстав при визначені особи, винною у залитті квартири, належній позивачу, врахувати акти про залиття, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та визнання відповідачкою обставин такого залиття - самовільного від'єднання рушникосушки від стояка центрального опалення.

Твердження апелянта про те, що суд необґрунтовано взяв до уваги звіт про оцінку вартості прямих збитків, завданих внаслідок затоплення, в тому числі, необхідність заміни електропроводки, оскільки нею до цього часу користуються, та ремонт меблів, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. (ч.ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України).

Підстави звільнення від доказування передбачені ст. 61 ЦПК України.

Матеріалами справи підтверджено необхідність заміни електропроводки (а.с. 42) та необхідність ремонту меблів та телевізора (а.с. 43, 44). Натомість, відповідачем на спростування даних обставин не надано жодного належного та допустимого доказу.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно виходив з обґрунтованості звіту про незалежну оцінку майнової шкоди, до якого увійшла вартість електромонтажних робіт, пов'язаних із заміною, демонтажем схованої електропроводки, вимикачів, розеток, патронів, підвісів, прокладанням трижильного кабелю напругою 660 В, заміною вимикачів, розеток, коробок розгалуження.

Що стосується тверджень апелянта про можливе використання електропроводки позивачем на даний час, то це не спростовує факту необхідності її заміни та наявності дозволу на її використання в такому стані.

Окрім того, на виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України апеляційним судом відповідачу та її представнику було роз'яснено право на заявлення клопотання про проведення експертизи на предмет встановлення необхідності заміни чи відсутності такої в заміні електропроводки у квартирі, належній позивачу після затоплення, а також право на подання інших доказів, які б спростували необхідність її заміни, в тому числі, висновків спеціалістів. Однак, останні не виявили бажання скористатись зазначеними правами.

Доводи апелянта про незаконність висновків суду про розмір шкоди, оскільки він визначений без її допуску до квартири, не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідачка в засіданні апеляційного суду пояснила, що вона неодноразово була у квартирі позивача та бачила, що, дійсно, помешкання останнього було нею затоплене. Зокрема, бачила мокрими стелю, стіни, килимове покриття. У квартирі знаходились меблі та телевізор.

Опис такого затоплення відповідачкою відповідає опису, зазначеному у звіті про незалежну оцінку розміру збитків, що підлягають відшкодуванню.

Враховуючи вищевикладене, незалежно від присутності у квартирі відповідачки, у суду першої інстанції було достатньо підстав вважати, що оцінщик, який обстежив помешкання позивача, визначив розмір відшкодування саме тих збитків, які були нанесені останньою.

Окрім того, відповідно до даних звіту (а.с. 16), обстеження квартири позивача проводилось за участі представника власника та відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги також не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова