Ухвала суду № 44595697, 02.06.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/791/1556/15 Головуючий в суді 1 інстанції: Калімбет Л.І.

Категорія: 27 Доповідач: Склярська І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року червня місяця 02 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого: Склярської І.В.

Суддів: Радченко С.В.

Вейтас І.В.

При секретарі: Благовещенській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 24 березня 2015 року у справі за поданням відділу державної виконавчої служби Генічеського районного управління юстиціїХерсонської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року відділ державної виконавчої служби Генічеського районного управління юстиціїХерсонської області звернувся до суду з поданням посилаючись на те, що на виконанні у ВДВС ГенічеськогоРУЮ Херсонської області перебуває виконавчий лист № 653/1789/13-ц виданий Генічеським районним судом про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в сумі 176167 грн. 42 коп. Враховуючи те, що на даний час боржником борг не сплачено та на виклики державного виконавця Масюк Т.П. не з'являється, просив:

1) тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_4 шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього за виконавчим листом № 653/1789/13-ц виданий Генічеським районним судом про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в сумі 176167 грн. 42 коп.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 24 березня 2015 року подання ВДВС Генічеського РУЮ Херсонської області задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду змінити відмовивши у задоволенні подання.

Письмові заперечення до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, апелянта, перевіривши відповідність оскарженої ухвали вимогам цивільного процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду боржником не виконується, а тому наявні підстави для застосування до боржника процесуальних заходів у вигляді обмеження останньої у праві виїзду за межі України.

Однак зазначені висновки суду, на думку колегії суддів є передчасними і не свідчать про наявність достатніх підстав для застосування такого обмеження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника- фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Вирішення питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст. 377-1 ЦПК України, та за поданням державного виконавця на підставі п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»).

Так, п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина за кордон, його ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, 30.12.2014 року Генічеським районним судом Херсонської області був виданий виконавчий лист № 653/1789/13-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 175180 грн. та судові витрати у сумі 987 грн., а всього 176167 грн. 42 коп. (а.с.4).

15.01.2015 року постановою старшого державного виконавця ВДВС Генічеського РУЮ Херсонської області Азаренко А.В. відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа (а.с.5).

Відомості про здійснення державним виконавцем необхідних дій для виявлення майна, належного боржникові, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», матеріали справи не містять. Доказів підтверджуючих дані обставини державним виконавцем як суду першої, так і апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Надіслання ОСОБА_4 виклику (а.с.6), повідомлення від 06.02.2015 року за № 1253 (а.с.7) не можуть свідчити про вжиття державних виконавцем усіх необхідних процесуальних дій щодо виконання виконавчого листа та наявності підстав для застосування до боржника юридичних санкцій у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не врахував того, що заявником не було надано доказів, які б об'єктивно свідчили про цілеспрямоване ухилення боржника ОСОБА_4 від виконання покладеного на неї судовим рішенням зобов'язань при наявності у неї такої можливості та про намір останньої вибути за межі України саме з цією метою, та те, що наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашення боргу в добровільному порядку не може безумовно свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов'язків, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення подання.

Крім того, поза увагою державного виконавця та суду першої інстанції залишилася та обставина, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ цивільна справа №653/1789/13-ц по якій видано виконавчий лист № 653/1789/13-ц витребувана судом касаційної інстанції та зупинено виконання рішення суду до закінчення касаційного провадження (а.с.33).

Згідно п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд обмежив у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 без достатніх на те правових та фактичних підстав, а тому в силу п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, оскаржувана ухвала не може бути залишена в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нової, про відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст.ст.303, п.2 ч.2 ст.307, п.2. ч.1 ст. ст. 312 -315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4задовольнити.

Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 24 березня 2015 рокускасувати, постановити нову.

В задоволенні подання Відділу державної виконавчої служби Генічеського районного управління юстиціїХерсонської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий:

Судді: