Постанова № 44594, 17.07.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17.07.06 Справа № 12/346.

Суддя господарського суду Луганської області Палей О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Слов‘яносербського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Слов‘яносербському районі

до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго", м. Луганськ

про звернення стягнення на активи на суму 498805 грн. 35 коп.

в присутності представників сторін:

від заявника - Кадацький М.В., прокурор, посв. № 944 від 10.01.06.;

від позивача - Сорокіна Н.О., держ.подат.інсп., довіреність № 1961/10-09 від 22.03.06.;

від відповідача - Рисістих І.А., заст.нач.юр.від., довіреність № 15/42-17-457 від 24.12.05.

Суть спору: подано заяву про звернення стягнення податкового боргу в сумі 498805 грн. 37 коп. на активи відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Луганськтеплокомуненерго" –відповідач у справі –має у своєму складі Слов‘яносербську відокремлену експлуатаційну дільницю, яка перебуває на податковому обліку в ДПІ у Слов‘яносербському районі з 20.11.1998 р. та є платником податку на додану вартість.

Станом на 04.05.2006р. у Слов‘яносербської дільниці створився податковий борг з податку на додану вартість в сумі 498805 грн. 37 коп., в т.ч. 487987 грн. 46 коп. основного платежу та 10817 грн. 91 коп. пені.

У зв‘язку з несплатою до даного часу податкового боргу у встановлені строки, прокурор 29.05.2006р. звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути його примусово за рахунок активів відповідача.

Відповідач відзивом від 06.07.2006р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що:

- оскільки податкові зобов‘язання є узгодженими, то стягнення даної суми в порядку, передбаченому пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. (далі –Закон № 2181) є неправомірним;

- ст. 11 Закону 2181 визначені заходи щодо продажу активів, які має вжити податковий органі якщо платник податків не погашає суму податкового боргу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Заявлений до стягнення податковий борг підтверджується поданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість, а відтак, з огляду на приписи ст. 5 Закону 2181 є узгодженим, що й не заперечується відповідачем.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону 2181 визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Дійсно, в п.1.6 ст. 1 Закону 2181 зазначено, що примусове стягнення це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Проте термін "податковий борг", означає, що податкове зобов’язання платника податку вже узгоджено та не сплачене в установлені законом строки.

Тому у контексті п. 1.6 ст.1 Закону 2181 фразу "без попереднього узгодження" слід розуміти так, що податкове зобов’язання вже було попередньо узгоджено самостійно платником або в апеляційному порядку, та не потребує повторного узгодження.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вживалися й інші передбачені законом заходи до погашення податкового боргу.

ДПІ у Слов‘яносербському районі з метою стягнення податкового боргу було складено акт №1094/24-0 від 20.02.2006р. опису активів, самостійно виділених платником для продажу в рахунок погашення податкового боргу; вказаний акт був надісланий відповідачу для погодження та подальшого вирішення питання щодо продажу описаного майна на аукціоні, але до даного часу відповіді не отримано.

Проте слід зазначити, що Закон № 2181 не ставить право податкового органу звернутися до суду з вимогою про звернення стягнення на активи платника податків в залежність від попереднього прийняття ним інших заходів з погашення податкового боргу.

Податкові зобов‘язання з податку на додану вартість на заявлену суму є самостійно узгодженими згідно поданих структурним підрозділом відповідача податкових декларацій з ПДВ, а відтак, за податковим боргом, згідно пп. 3.1.1, п.3.1 ст. 3 Закону №2181 може бути звернено стягнення на активи відповідача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Звернути стягнення на активи Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго", м. Лугасньк, вул. К. Маркса, 54, ід. код 03340529, р/р 2600810032205 АБ "Український комунальний банк" м. Луганськ МФО 304988, на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 498805 грн. 37 коп., у т.ч. 10817 грн. 91 коп. пені в доход Державного бюджету України на рахунок № 31111029600298 одержувач ВДК у Слов‘яносербському районі, код 24046691, банк УДК м. Луганська, МФО 804013.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі і підписано 24.07.2006 р.

Суддя О.С.Палей