Рішення № 44593992, 19.05.2015, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/765/15-ц Провадження № 2/654/433/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2015 м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області

у складі: головуючого судді Ширінської О.Х.,

при секретарі - Слюсар О.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

третіх осіб - ОСОБА_4, Шевченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, треті особи - приватні нотаріуси Маршаловаї Марина Володимирівна, Шевченко Наталія Вікторівна, про визнання права власності на частку спадкового майна та визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 завернувся до суду із вище вказаним позовом, який в судовому засіданні підтримав його представник ОСОБА_1

У позові ОСОБА_6 зазначив, що 13.02.2009 р. ОСОБА_8 був складений заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 471 та посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н.В. За заповітом ОСОБА_8 заповів йому належні 20,0 гектарів (по державному акту 41,7 га) земельної ділянки, яка розташована на території Новобур'ївської сільської ради Хероснської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

08.10.2012 р. ОСОБА_6 була написана заява про прийняття спадщини за заповітом приватному нотаріусу Голопристанського районного нотаріального округу Хероснської області Маршаловоій М.В., де відкрита спадкова справа гр. ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Цією ж датою приватним нотаріусом Маршаловою М.В. був видний лист з переліком документів для оформлення спадщини.

Для отримання довідки про нормативно-грошову оцінку землі та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим планом, потрібен оригінал державного акту на право приватної власності на землю, який знаходиться у інших спадкоємців. У зв'язку із неможливістю отримати документи для оформлення своєї частини спадщини, звернувся до нотаріуса ОСОБА_9 за роз'ясненням прав спадкоємців на одне і теж майно та отримав відповідь від нотаріуса, що вона вже видала свідоцтво про право на спадщину на все майно іншому спадкоємцю всупереч заповіту ОСОБА_8

Вважає, що згідно ст. 1222 ЦК України, він набув статусу спадкоємця за заповітом, який набувається з дня відкриття спадщини і передбачає наявність таких прав і обов'язків: права на спадкування (ст. 1223 ЦК України), права на прийняття спадщини (ст. 1268-1270 ЦК України), обов'язку одержати свідоцтво прро право на спадщину на нерухоме майно ( ст. 1297 ЦК України) та обов'язку зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. ст. 182, 1299 ЦК України.

Вважає, що нотаріус Маршалова М.В. порушила його конституційне право власності, передбачене ст. 41 Конституції України, та унеможливила виконання покладеного на нього обов'язку зареєструвати право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30.10.2013 р. було видане іншому спадкоємцю - ОСОБА_2 Видане свідоцтв про право на спадщину суперечить змісту заповіту, виданого на його ім'я, оскільки надано іншому спадкоємцю право власності не на 21,14 га земельної ділянки, а на всю земельну ділянку площею 41,17 га. і пов'язує виникнення такого права з тим фактом, що від імені ОСОБА_8 складено два заповіти, про які приватний нотаріус раніше не повідомила, хоча відповідно до пп. 5.2 п. 5 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись ст. 1254 ЦК України. Нотаріус порушила його право власності, видавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом іншому спадкоємцю, що як таке унеможливлює подальше розпорядження цим майном.

Просить визнати за ним право власності на 20,0 (двадцять) га земельної ділянки, яка розташована на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області. Визнати свідоцтво про право на спадщину, яке видано за заповітом на 41,17 га земельної ділянки - кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області від 30.10.2013 р. на ім'я ОСОБА_2 частково недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала і будучи допитана в якості свідка пояснила, що під час оформлення належної їй спадщини дізналася про існування іншого заповіту, складеного ОСОБА_8, на іншу особу про право власності на 20,0 га земельної ділянки. Представники позивача з нею намагалися домовитись щодо вирішення питання поділу спадкового майна, шляхом виділення вказаної частини земельної ділянки із земельної ділянки площею 41,17 га згідно Державного акту. Але вона не погодилась, оскільки вважає, що у заповіті на ім'я позивача не вказано яка саме це земельна ділянка, де вона розташована, її межі та яким правовстановлюючим документом підтверджено її існування.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав і пояснив, що у спадкодавця ОСОБА_8 не було у власності 20,0 га. земельної ділянки, тому нотаріус Маршалова М.В. не могла видати позивачу свідоцтво про право власності на майно, яке не існує. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» ставити питання у судовому порядку про визнання права власності в порядку спадкування можливо лише при відмові нотаріуса у оформленні права на спадщину, але нотаріус такої відмови не надав. Тому, вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, що задоволенню не підлягають.

Третя особа - приватний нотаріус Маршалова М.В. позовні вимоги не визнала і пояснила, що 25 квітня 2012 року, нею, на підставі поданої особисто заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_2 було заведено спадкову справу за №17/2012 після смерті ОСОБА_8 8 жовтня 2012 року було прийнято заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_8 від ОСОБА_6, який надав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н.В. 13 лютого 2009 року, зареєстрований у реєстрі за № 471. Відповідно наданому заповіту ОСОБА_8 заповідав ОСОБА_6 : "20,0 (двадцять) гектарів земельної ділянки, яка розташована на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва." Тоді ж ОСОБА_6 показав ксерокопію державного акту на право приватної власності на землю, яка належала ОСОБА_8, а саме - 41,17 га, яка розташована на території Новозбур'ївської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області і пояснив, що земельна ділянка, яка зазначена в заповіті, є частиною саме цієї земельної ділянки і попросив надати запит до Відділу земельних ресурсів щодо видачі йому документів, необхідних для оформлення його спадкових справ. Такий запит за вих. № 152/02-14 від 08 жовтня 2012 нею було йому надано, але при цьому пояснила, що із змісту заповіту ОСОБА_8 не вбачається, що заповідані йому 20 га є частиною саме тієї земельної ділянки. Також повідомила ОСОБА_6, що крім нього є ще один спадкоємець за заповітом на все майно померлого і пояснила ст. 1256 ЦК України, яка передбачає, що після відкриття спадщини самими спадкоємцями може бути здійснено тлумачення заповіту, а у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом. Роз'яснила ОСОБА_6, що питання стосовно його права на спадщину буде вирішуватись після спливу шестимісячного строку після смерті заповідача та надання оригіналів всіх необхідних документів, перелік яких надала, та з урахуванням всіх матеріалів спадкової справи. Вважає твердження позивача необгрунтованими та безпідставними, оскільки в заповіті на ім'я ОСОБА_6 відсутні будь-які посилання на Державний акт про паво власності на землю у розмірі 41,07 га, а також будь-які інші посилання, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 заповідав позивачу будь-яку частку із земельної ділянки, площею 41,07 га., розташованої на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14 серпня 2014 року до неї поштою надійшов лист-заява за підписом ОСОБА_6 (зареєстровано за вх.№236/01-16,) в якому він просить видати йому свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку 20,0 га, яка розташована на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Оскільки вказана заява подана не особисто заявником, а направлена поштою без належного нотаріального посвідчення, вона не може бути прийнята нотаріусом як дійсна.

Заповіт на ім'я ОСОБА_6 був записаний нотаріусом зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. При цьому, відповідно до п. 161 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004 №20/5, яка діяла на час складання заповіту, «заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини». В тексті заповіту на ім'я ОСОБА_6 відсутні посилання на те, що заповідані 20 га є частиною земельної ділянки. Порушення приватним нотаріусом ОСОБА_10, яка посвідчувала заповіт від імені ОСОБА_6, вищезазначеної норми права не встановлено, тому слід вважати, що вона зі слів заповідача зазначила в заповіті саме те, що він мав на увазі тобто «20,0 (двадцять) гектарів земельної ділянки, яка розташована на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» як відокремлену земельну ділянку, а не частину будь-якої іншої земельної ділянки. Відповідно до порядку, встановленому в підпункті 5 ("Видача свідоцтва про право па спадщину за заповітом") глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вона надала правову оцінку заповіту ОСОБА_8, посвідченого нею 02 листопада 2006 року, зареєстрованого у реєстрі за №4129, відповідно якому, все належне йому майно він заповів ОСОБА_2 Цей заповіт відповідає вимогам законодавства, зареєстрований у Спадковому реєстрі та є чинним на момент смерті заповідача. Підпункт 5.2 пункту 5 глави 10 розділу 11 Порядку передбачає: "Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положенням статті 1254 Цивільного кодексу України". Законодавством, що регулює нотаріальну діяльність не передбачено необхідність документального фіксування результатів такої правової оцінки. Дане питання вирішується на розсуд нотаріуса. З урахуванням матеріалів спадкової справи, вважає, що оформлення нею спадщини після смерті ОСОБА_8 та видача свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_2 є правомірним і обгрунтованим, а звернення ОСОБА_6 обумовлено тим, що заповіт на його ім'я містить положення, що ускладнює розуміння останньої волі заповідача щодо даної спадщини. Саме тому ЦК і передбачає можливість тлумачення заповіту, але на протязі більше ніж року ОСОБА_6 не вчинив жодних дій направлених на вирішення питання у законному руслі. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Третя особа - приватний нотаріус Шевченко Н.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та пояснила, що не вбачає будь-яких підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки вважає, що нотаріус не повинна була видавати свідоцтво про право власності в порядку спадкування ОСОБА_2, оскільки існував спір між позивачем та ОСОБА_2 щодо спадкового майна. Також Інструкцією про вчинення нотаріальних дій не передбачено обов'язку нотаріуса перевіряти наявність майна, яке хоче заповісти особа, оскільки можу бути спадкодавцем будь-яке майно, яке навіть не існує.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

При розгляді справи судом були встановлені наступні обставини.

Так, спадкодавець ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

За життя він склав два заповіти:

посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. 02.11.2006 року за реєстром № 4129, відповідно до якого все належне йому майно заповідав ОСОБА_11;

посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н.В. 13.02.2009 року за реєстром №471, в якому зазначено, що він заповідає ОСОБА_6 «20,0 (двадцять) гектарів земельної ділянки, яка розташована на території Новозбур"івської сільської ради Херсонської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

30.10.2013 р. приватним нотаріусом Маршаловою М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_2 на 41, 17 га земельної ділянки - кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області від 30.10.2013 р.

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено поняття земельної ділянки, а саме: земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частиною першою статті 22 Земельного Кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, в законодавстві України не існує поняття «частина земельної ділянки». Тому, зазначена у заповіті на ім'я ОСОБА_6 земельна ділянка, а саме: « площею 20,0 (двадцять) гектарів земельної ділянки, яка розташована на території Новозбур"івської сільської ради Херсонської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», не може бути розцінена як реально існуюче майно заповідача, оскільки вказана земельна ділянка не визначена установленими межами, певним місцем розташування, немає кадастрового номеру, відсутні визначені щодо неї права.

У відповідності з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які належать йому на момент складання заповіту, а також ті права та обв'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Таким чином, заповідач ОСОБА_8 в заповіті на ім'я ОСОБА_6 міг зазначити будь-яку земельну ділянку площею 20 га, розташовану на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку належало йому на час складання заповіту (13.02.2009 року) або могло виникнути у нього в майбутньому.

Оскільки кількість і обсяг спадщини може істотно змінитися з моменту складання заповіту до часу смерті заповідача закон встановлює, що чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини (ч.4 ст. 1236 ЦК України).

На момент відкриття спадщини відповідно до інформації Держземагенства у Голопристанському районі (лист від 15.10.2014 року №01-10/2718) на час відкриття спадщини за ОСОБА_8 не було зареєстровано земельної ділянки площею 20,0 га, розташованої на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, посилання позивача на ту обставину, що ОСОБА_8 заповідав ОСОБА_6 частину земельної ділянки площею 20 га із земельної ділянки площею 41.17 га є безпідставними та необгрунтованими, і такими що не відповідають вимогам наведених вище нормативно-правових актів України, які регулювали поняття земельної ділянки, підстави та умови набуття права власності на землю.

Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від ЗО травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Як було з'ясовано в ході розгляду справи нотаріусом не було надано відмову в оформленні прав на спадщину.

З огляду на вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги безпідставні і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 179, 209, 212, 213, 215, 217 ЦПК України, ст. 328, 1236 ЦК України, ст.ст. 22, 79, 116, 125 ЗК України, суд , -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2, треті особи - приватні нотаріуси Маршалова Марина Володимирівна, Шевченко Наталія Вікторівна, про визнання права власності на частку спадкового майна та визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, шляхом подачі апеляційного скарги через районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя О. Х. Ширінська