Ухвала суду № 44592715, 04.03.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/329/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Ігнатов Г.В. Провадження № 11-кп/789/40/15 Доповідач - Максимович Ю.А.Категорія - ч.3 ст. 296 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Максимовича Ю.А.

Суддів - Свачій І. М., Демченко О. В.,

при секретарі - Дмитрів О.М.

з участю прокурора - Пащенка В.В.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3,

потерпілого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Тернопільської області та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Підгаєцького районного суду від 10 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта вища, не працюючого, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

виправдано у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 296 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, а кримінальне провадження відповідно до ст. 284 ч.1 п.2 КПК України щодо нього закрито;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та проживаючого АДРЕСА_2, українець, громадянин України, освіта вища, не працюючого, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

виправдано у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 296 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, а кримінальне провадження відповідно до ст. 284 ч.1 п.2 КПК України щодо нього закрито;

Як зазначено у вироці, органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, а саме у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, пов'язаного з опором представникові влади, який виконував обов'язки з охорони громадського порядку.

Так, 23 січня 2013 року о 19 год. 40 хв., неподалік банкомату ПАТ КБ "Приват Банк", що біля кафе "Нива", по вул. Грушевського, 32 в смт. Козова, Тернопільської області знаходились ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які перебували в стані алкогольного сп'яніння та, під час розмови між собою, висловлювались нецензурними словами, чим порушували громадський порядок та спокій громадян.

З метою припинення вчинення правопорушення дільничний інспектор Козівського РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_4, який перебував у тому ж місці, на ввіреній йому адміністративній дільниці у форменному одязі, та згідно ст. 10.11 Закону України "Про міліцію" виконував покладений на нього обов'язок щодо охорони громадського порядку, заявив вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення вчинення правопорушення, зокрема припинити висловлюватись нецензурною лайкою в громадському місці. Незважаючи на законну вимогу працівника міліції припинити такі дії, не реагували.

Після цього, дільничний інспектор міліції ОСОБА_4, з метою припинення їх неправомірних дій, попередив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про можливість застосування до них заходів фізичного впливу та став проводити відеофіксацію, своїм власним мобільним телефоном марки "Nокіа" модель N95.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з метою уникнення відповідальності, почали наближатися до ОСОБА_4, та з мотивів явної неповаги до суспільства, яка виразилась у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил поведінки в громадських місцях і самоутвердитись за рахунок приниження працівника міліції, як представника влади, почали висловлюватися на його адресу нецензурними словами та погрозами позбавити останнього місця роботи.

При намаганні ОСОБА_4 припинити вказане правопорушення за допомогою застосування заходів фізичного впливу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, продовжували висловлюватися нецензурною лайкою, та висловлювали погрози щодо позбавлення його місця роботи, виявляючи при цьому особливу зухвалість, яка виразилась в нахабному зверхньому поводженні відносно представника влади, буйстві та своїми активними діями чинили правоохоронцю опір.

В апеляційні скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з наступних мотивів.

На його думку, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, які містять істотні суперечності та не відповідають обставинам кримінального провадження. Під час судового розгляду залишились недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення.

Також, висновки суду першої інстанції підтверджені лише показаннями самих обвинувачених, при цьому не взято до уваги інші докази досліджені за клопотанням сторони обвинувачення під час судового розгляду та не вжито належних заходів для дослідження інших доказів.

Визнання судом окремих доказів неналежними, є необґрунтованим та свідчить про неповноту судового розгляду.

Крім того, апелянт вважає безпідставним твердження суду про те, що відсутня сама подія злочину, оскільки зневажливе ставлення до законної вимоги представника правоохоронного органу, ігнорування її, враховуючи те, що він діяв у межах закону та виконував свій службовий обов'язок з метою припинення виявленого правопорушення - свідчить про особливу зухвалість обвинувачених.

Також, підстави закриття кримінального провадження викладені в мотивувальній частині суперечать підставам викладеним у резолютивній частині вироку, що є порушенням ст.409 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вважає вирок суду незаконним внаслідок неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, суд не дослідив усі докази, необхідні для встановлення істини у справі, неправильно оцінив показання свідків, безпідставно визнав недопустимими важливі докази.

Свої дії вважає правомірними та пов'язаними з припиненням хуліганських дій обвинувачених, які відзначались особливою зухвалістю.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який в судових дебатах підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити з підстав, викладених в ній, потерпілого ОСОБА_4, який в судових дебатах просить скасувати вирок суду та призначити новий судовий розгляд, захисника ОСОБА_3, який в судових дебатах просить в задоволенні апеляційних скарг відмовити, а вирок суду першої інстанції залишити без змін, обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які просять вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил, які ґрунтуються на всебічному, повному, неупередженому дослідженні всіх дійсних обставин кримінального провадження, з вирішенням питань, передбачених у ст.368 КПК України.

За змістом п.1 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається у разі визнання особи виправданою зокрема, підстави для виправдання з наведенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Аналіз вироку та дослідження матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про відсутність в діях обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КПК України.

Так, висновки суду першої інстанції про невинуватість обвинувачених, обґрунтовані показаннями самих обвинувачених.

При цьому не взято до уваги інші, досліджені за клопотанням сторони обвинувачення докази, та не вжито належних заходів для дослідження усіх інших доказів.

Так, під час судового розгляду обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при відтворенні відеозапису, здійсненого потерпілим ОСОБА_4 на мобільний телефон, не заперечували приналежності зафіксованих голосів та будь-яких заяв про фальсифікацію цього запису не подавали.

Разом з тим, суд в порушення вимог ч.1 ст.242 КПК України, з метою з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження та всебічного дослідження обставин, не призначив по даному речовому доказу фоноскопічну експертизу, чим допустив неповноту судового слідства.

Безпідставно відмовився суд прийняти до уваги показання потерпілого ОСОБА_4 з тих підстав, що він здійснював відеофіксацію на мобільний телефон без згоди обвинувачених.

Також, суд першої інстанції не дав аналізу звукозапису телефонного повідомлення свідка ОСОБА_6 у чергову частину Козівського РВ УМВСУ в Тернопільській області щодо вчинення стосовно працівника міліції неправомірних дій.

При аналізі суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, суд прийшов до висновку, що органами досудового розслідування та в судовому засіданні не доведено прямого умислу на вчинення злочину, не доведено застосування фізичного опору працівнику міліції, а також на встановлено мотиву дій обвинувачених.

Разом з тим, суд не дослідив всебічно усі докази, запропоновані стороною обвинувачення, на підставі яких можна було б зробити однозначний висновок щодо суб'єктивної сторони злочину.

Також, суд не взяв до уваги показання ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Разом з тим, дані свідки прибули на місце скоєння правопорушення і бачили розташування обвинувачених стосовно потерпілого ОСОБА_4 та наслідки вчинення цього правопорушення, зокрема те, що у потерпілого був розірваним міліцейський одяг, та де саме.

Наведені обставини ставлять під сумнів показання обвинувачених про відсутність у них відомостей про приналежність потерпілого до правоохоронних органів.

Крім того, у мотивувальній частині вироку суд не навів достатніх доводів про заінтересованість свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вирішенні цього кримінального провадження та причин необ'єктивності їх показань.

Не мотивував суд першої інстанції висновок про те, що обвинувачені були позбавлені можливості скористатись правом на захист, у зв'язку із порушенням вимог ст.54 КПК України.

Суд першої інстанції визнав у вироку грубе порушення ст.87 КПК України під час проведення 26.02.2015 року слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_4 (т.1 а.с.159-165), оскільки перед проведенням даної слідчої дії, на думку суду, необхідно було вручити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підозру.

Такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону.

Не можна визнати недопустимими докази, отримані внаслідок проведення слідчого експерименту зі свідком, який в подальшому буде визнаний потерпілим.

Це суперечить вимогам п.6 ч.2 ст.87 КПК України, на який у вироку посилається суд та іншим нормам кримінального процесуального закону.

Крім того, суд першої інстанції зазначив у мотивувальній частині вироку про те, що досліджені по справі докази в їх сукупності не обґрунтовують і не доводять пред'явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КПК України, тобто суд фактично встановив підстави, передбачені п.3 ч.1 ст.284 КПК України.

Разом з тим, в резолютивній частині вироку суд зазначив про виправдання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, тобто з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Таким чином, ухвалення виправдального вироку за таких обставин є передчасним і вирок не може бути законним та обґрунтованим, якщо обставини, які впливають на кваліфікацію вчиненого не були належно досліджені і оцінені.

За змістом ч.3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції, за клопотанням учасників судового провадження, зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Таких клопотань від учасників судового провадження не надходило.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути виявлені порушення, оскільки клопотань про повторне дослідження обставин кримінального провадження від учасників судового провадження не надходило, прохання прокурора про постановлення вироку в апеляційній скарзі відсутнє, а тому вирок суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

При новому розгляді, суду необхідно, відповідно до вимог норм кримінального процесуального закону дослідити обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, встановленим судом фактичним обставинам справи, дати правильну юридичну оцінку і після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 415 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Підгаєцького районного суду від 10 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ю.А. Максимович