Ухвала суду № 44592708, 01.04.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/16388/14-кГоловуючий у 1-й інстанції Гуменний П.П. Провадження № 11-кп/789/125/15 Доповідач - Максимович Ю.А.Категорія - ч.1 ст. 402 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Максимовича Ю.А.

Суддів - Тиха І. М., Римар Т. М.,

при секретарі - Дмитрів О.М.

з участю прокурора - Федорука В.М.

захисника - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 січня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше судимий:

вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року за ч.1 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 850 грн. штрафу, який сплачено,

визнаний винним за ч.1 ст. 402 КК України і призначено покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно вироку суду, 15 червня 2014 року близько 17 години солдат ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на території військової частини пп В0122 по вул. Дубовецька, 1 у м. Тернопіль, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, усупереч вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, діючи умисно, відкрито, у категоричній формі відмовився виконати усні накази прямого начальника - командира військової частини пп В0122 про приведення форми одягу в порядок, відбуття в розташування роти військової частини пп В0122 та слідування до Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку, чим вчинив непокору.

Крім того, ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, усупереч вимог ст.ст. 11, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, діючи умисно, повторно, з єдиним злочинним наміром - не виконувати накази командирів щодо вибуття до пункту виконання військовою частиною пп В0122 завдань за призначенням, відкрито, у категоричній формі, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини пп В0122 від 1 серпня 2014 року № 62 «Про вибуття особового складу, що залишився в пункті постійної дислокації в район виконання завдань за призначенням», 4 серпня 2014 року о 12 годині 30 хвилин, перебуваючи на території військової частини пп В0122 по вул.Дубовецька, 1 у м. Тернопіль, усно та 7 серпня 2014 року письмово, шляхом подання власноручно написаної заяви до військової прокуратури Тернопільського гарнізону, відмовився виконати письмовий наказ прямого начальника та надалі, 14 серпня 2014 року о 9 годині, перебуваючи на території військової частини пп В0122 по вул. Дубовецька, 1 у м. Тернопіль, усно відмовився виконати наказ заступника командира військової частини пп В0122 про вибуття особового складу військової частини пп В0122 до пункту виконання завдань за призначенням разом з ешелоном військової техніки та, у подальшому, без поважних причин до нового місця служби не вибув, чим вчинив непокору.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, які суд визнав доведеними і кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2, просить вирок змінити, призначивши обвинуваченому більш м'яке покарання, оскільки призначене йому покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Свої доводи мотивує тим, що суд визнав як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, однак факт вживання пива не знаходиться в причинному зв'язку з необхідністю приведення форми в належний стан. Тому це не може бути обставиною, що обтяжує відповідальність.

Вважає, що непокора, виявлена ОСОБА_2 15 червня 2014 року, носить дисциплінарний характер, також ОСОБА_2 був двічі притягнутий до відповідальності за одне правопорушення і при призначенні покарання не повинна була враховуватись попередня судимість.

Звертає увагу на позитивні характеристики ОСОБА_2 з інших установ, які тривалий час знають обвинуваченого.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який в судових дебатах підтримав свою апеляцію, обвинуваченого ОСОБА_2, який в судових дебатах підтримав подану своїм захисником апеляційну скаргу та просить пом'якшити йому покарання, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 401 КПК України, вирок переглядається апеляційним судом у межах поданої апеляційної скарги.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 402 КК України, який є обґрунтованим і в апеляції не оскаржується.

Кваліфікація діяння ОСОБА_2 за ч.1 ст. 402 КК України, як відкрита відмова виконати наказ начальника, тобто непокора, є правильною.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд призначив відповідно до вимог ст.65-67 КК України.

Зокрема, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини провадження, дані про особу винного - негативну характеристику за місцем несення служби та за місцем проживання обвинуваченого.

Відповідно до рапорту начальника Славутського РВ УМВСУ в Хмельницькій області (а.с.165), ОСОБА_2 раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, а також мав приводи до міліції за місцем проживання по факту вчинення сімейних сварок та нанесення тілесних ушкоджень.

Цей факт, а також як обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину повторно, рецидив злочинів та обставини, що пом'якшують покарання - часткове визнання вини та наявність на утриманні малолітньої дитини були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання. Інших обставин, які б пом'якшували покарання, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного судом було призначено ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.1 ст.402 КК України, однак не у максимальному розмірі.

Доводи обвинуваченого щодо його переслідування та погрози з боку командира відносно нього спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Посилання захисника ОСОБА_1 про те, що обвинуваченого ОСОБА_2 двічі притягнено до відповідальності за одне й те саме правопорушення, вчинене 15 червня 2014 року, колегія суддів вважає безпідставним. Протокол про адміністративне правопорушення №8 від 16 червня 2014 року, складений службою військового правопорядку за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП, а саме, за знаходження в громадському місці в нетверезому вигляді. Даний протокол підтверджує той факт, що обвинувачений ОСОБА_2, вчиняючи злісну непокору, перебував у стані алкогольного сп'яніння. Ця обставина була врахована судом першої інстанції при визначенні обставин, які обтяжують покарання.

Посилання захисника, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому міру покарання, врахував ту обставину, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, при цьому з підстав передбачених ст. 89 КК України вважається таким, що немає судимості, не відповідає дійсності. Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання( основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

За повідомленням ДІАЗ МВС України та Деснянського районного суду м. Києва вбачається, що 26 грудня 2013 року ОСОБА_2 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих доходів громадян і в подальшому у червні та серпні 2014 року вчинив злочини, передбачені ч.1 ст. 402 КК України, тобто протягом року з дня відбуття покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року.

Таким чином, при перевірці кримінальної справи в апеляційному порядку не встановлено підстав для скасування чи зміни вироку суду.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 січня 2015 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ю.А. Максимович