Рішення № 44592574, 20.05.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2015 Справа №607/7258/13-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Черніцької І.М.

при секретарі Борисевич І.А.

за участю представника позивачаГорохівського А.М.

відповідача ОСОБА_2,

його представника -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Тернопільської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах яких діє ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Тернопільської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Тернопільська міська рада звернулася до суду з позовом, який 23.12.2014 року уточнила, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах яких діє ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування гуртожитком по АДРЕСА_1 на підставі вимог ст. 71,72 ЖК України

В обґрунтування вимог позивач вказав, що у АДРЕСА_1 з 24 вересня 1994 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2 6 вересня 1999 року ВАТ Тернопільський РМЗ «Елеваторпром» на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету від 6 вересня 1999 року видало ОСОБА_2, який працював у ВАТ Тернопільський РМЗ «Елеваторпром, ордер на право зайняття з сім'єю жилої площі в АДРЕСА_1. 29 листопада 2005 року ТОВ «Комплекс-Сервіс» на підставі спільного рішення зборів засновників товариства та профспілкового комітету від 20 листопада 2005 року видало ОСОБА_2, який працював у ТОВ «Комплекс-Сервіс», ордер № 1 на право зайняття з сім'єю з 4 осіб жилої площі в АДРЕСА_1.

В результаті банкрутства у 2007 року товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект-Сервіс» (далі - ТОВ «Комплект-Сервіс») гуртожиток по АДРЕСА_1 передано у комунальну власність міста.

З моменту отримання ордеру у 2005 році сім'я ОСОБА_2 у гуртожитку не проживала, а використовувала надані житлові приміщення як готель. Відповідач придбав будинок по АДРЕСА_2, де і проживає його сім'я.

Крім того, позивач вказав, що відповідач ОСОБА_2 втратив право на користування спірним гуртожитком під час строку відбування покарання на підставі вимог п. 7 ч. 3 ст.71 ЖК, оскільки у гуртожитку не залишись проживати інші члени його сімї.

Посилаючись на те, що відповідачі не проживають у гуртожитку без поважних причин понад встановлені законом строки (шість місяців), позивач просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням з підстав, передбачених ст.ст. 72, ЖК України.

До початку судового розгляду справи по суті до участі у справі з метою захисту інтересів неповнолітніх дітей в якості третьої особи було залучено орган опіки та піклування Тернопільської міської ради.

У судовому засіданні представник Тернопільської міської ради позов підтримав, зіславшись на доводи викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 позов не визнали і пояснили, що ОСОБА_2 починаючи з 1994 року зареєстрований та постійно проживає у АДРЕСА_1, в який вселився у встановленому законом порядку. У період з 21 травня 2010 року по 25 жовтня 2013 року був відсутній за місцем своєї реєстрації з поважних причин, оскільки відбував покарання. Після звільнення з місць позбавлення волі 25 жовтня 2013 року ОСОБА_2 повернувся до місця свого постійного проживання у гуртожиток по АДРЕСА_1, що також встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.02.2014 року

Посилаючись на наведене, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце його була повідомлена належним чином. Попередньо подала суду заяву про слухання справи у її відсутності.

Представник органу опіки та піклування у судове засідання також не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що 6 вересня 1999 року ВАТ Тернопільський РМЗ «Елеваторпром» на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету від 6 вересня 1999 року видало ОСОБА_2, який працював у ВАТ Тернопільський РМЗ «Елеваторпром, ордер на право зайняття з сім'єю жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_1

29 листопада 2005 року ТОВ «Комплекс-Сервіс» на підставі спільного рішення зборів засновників товариства та профспілкового комітету від 20 листопада 2005 року видало ОСОБА_2, який працював у ТОВ «Комплекс-Сервіс», ордер № 1 серія 1 на право зайняття з сім'єю з 4 осіб жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_1, пл. 141,0 кв.м. в м.Тернополі, на склад сім'ї: ОСОБА_2, дружина ОСОБА_3, дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 07.02.2013р., яке вступило у законну силу, встановлено, що позивач в законний спосіб, шляхом отримання ордерів, набув права користування приміщеннями у гуртожитку по АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 7 червня 2007 року по справі №10/Б-485 зобов'язано ліквідатора ТОВ «Комплекс-Сервіс» передати до комунальної власності м. Тернополя в особі Тернопільської міської ради, а Тернопільську міську раду прийняти по акту прийому-передачі від ТОВ «Комплекс-Сервіс» об'єкт соціальної сфери, без додаткових умов: гуртожиток по АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29.07.2008р. виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, Тернопільській міській раді на праві комунальної власності, на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради №795 від 21.06.2007р., належить гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 297,7 кв.м., що складається із наступних приміщень: 1 сх. кліт.пл. 15,7 кв.м., 1-10 прим. пл. 14 кв.м., 1-11 хол пл. 34,0 кв.м., 1-1 кор. пл. 4.3 кв.м., 1-2 житл.пл. 22,8кв.м., 1-3 санвуз. пл., 5.0 кв.м, 2-1 кор. пл. 3,2 кв.м., 2-2 санвуз. пл. 4.7 кв.м., 2-3 житл. пл. 19.3 кв.м., 3-1 кор. пл. 3.0 кв.м., 3-2 санвуз. пл. 4.9 кв.м., 3-3 житл. пл. 19.4 кв.м., 4-1 кор.пл. 3.8 кв.м., 4-2 житл. пл. 22.3 кв.м., 4-3 санвуз. пл. 5,4 кв.м, 5-1 кор. пл. 1,9 кв.м., 5-2 санвуз. пл. 3.8 кв.м., 5-3 житл. пл. 23.3 кв.м., 6-1 житл. пл. 16.1 кв.м., 6-2 санвуз. пл. 3,7 кв.м., 7-1 житл. пл. 17.2 кв.м., 7-2 санвуз. пл. 3.9 кв.м., 8-1 техн. кімн. пл., 9.2 кв.м., II кор.пл. 21,6 кв.м., III сх. кліт. пл. 15.2 кв.м.

Згідно довідок УДМС України в Тернопільській області від 5 лютого 2014 року, 25.03.2015 року, будинкової книги по АДРЕСА_1 паспорту відповідача ОСОБА_2 встановлено, що останній зареєстрований в гуртожитку по АДРЕСА_1 з 24 вересня 1994 року.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2011 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 357, ст. 357 КК України до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Згідно довідки серії НОМЕР_1, виданої ОСОБА_2 начальником Диканівської виправної колонії Харківської області (№12), він відбував покарання в установах ДКВС з 21 травня 2010 року по 25 жовтня 2013 року, звідки звільнений за постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2013 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 7 місяців 4 дні і прямує до місця проживання в АДРЕСА_1.

11.11.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Акція», ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні приміщенням АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він з 1999 року постійно проживає у АДРЕСА_1. 21.05.2010 року по місцю його проживання його було заарештовано та засуджено до позбавлення волі. 28.10.2013 року повернувся із місць позбавлення волі до свого житла, однак працівники ТОВ «Акція» не допустили його до помешкання.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.02.2014 року, яке вступило у законну силу, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії ТОВ «Акція» та ОСОБА_7 щодо ненадання ОСОБА_2 доступу до приміщення АДРЕСА_1 незаконними. Зобов'язано ТОВ «Акція» та ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні приміщеннями АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 07.02.2013р., яке вступило у законну силу, у задоволенні позову Тернопільської міської ради народних депутатів до ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку та зустрічного позову ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради народних депутатів про надання дозволу на приватизацію гуртожитку відмовлено .

Вказаним рішенням суду встановлено, що у кімнати 1-7 гуртожитку по АДРЕСА_1 відповідач з сім'єю у складі 4-х осіб поселений у встановленому законом порядку, шляхом отримання ордерів, а тому набув права користування приміщеннями у гуртожитку по АДРЕСА_1. Тернопільською міською радою не доведено факту використання не за призначенням (як готелю) наданих відповідачу жилих приміщень.

Згідно довідок УДМС України в Тернопільській області від 25.03.2015 року встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не зареєстровані у АДРЕСА_1. ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_3 , а діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не значаться на реєстраційному обліку по Тернопільській області.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ст. ст. 71, 72 ЖК України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до вимог п.7 ч. 3 ст. 71 ЖК Української РСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

Згідно з вимогами ч.4 ст. 71 ЖК Української РСР у випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відбував покарання в установах ДКВС з 21 травня 2010 року по 25 жовтня 2013 року, звідки звільнений за постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2013 року.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання відповідачів втратившими право на житло 18.04.2013 року, тобто в той час, коли ОСОБА_2 перебував у місцях позбавлення волі.

Після закінчення строку відбування покарання ОСОБА_2 повернувся до місця свого постійного проживання у гуртожиток по АДРЕСА_1.

Дана обставина стверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.02.2014 року про усунення перешкод ОСОБА_2 в користуванні гуртожитком по АДРЕСА_1, яким встановлено, що ОСОБА_2 повернувся з місць позбавлення волі та при спробі потрапити до місця свого проживання - АДРЕСА_1 працівники ТОВ «Акція» чинили ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житло; рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 07.02.2013р., яким встановлено, що ОСОБА_2 поселений та користується спірним гуртожитком у встановленому законом порядку.

Дані рішення суду набрали законної сили, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 14 та ч. 3 ст. 61 ЦПК України є обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а обставини, встановлені ними, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаний у ст. 71 ЖК Української РСР шестимісячний строк, протягом якого жиле приміщення зберігається за ОСОБА_2, відраховується з 25 жовтня 2013 року, тобто з моменту звільнення його з місць позбавлення волі.

Враховуючи вищезазначені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_2 у період з 21 травня 2010 року по 25 жовтня 2013 року перебував у місцях позбавлення волі, після закінчення строку перебування у місцях позбавлення волі повернувся по місцю своєї реєстрації у гуртожиток по АДРЕСА_1, а тому не втратив права на житло.

Посилання позивача на те, що відповідач втратив право на спірне житло в зв'язку із засудженням, оскільки в гуртожитку не проживали члени його сім'ї суд не приймає до уваги, як такі, що суперечать вимогам п.7 ч.3 ст.71 ЖК, відповідно до яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, та право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Та обставина, що у спірному житлі не залишились проживати інші члени сім'ї відповідно до вимог п. 7 ч. 3 ст. 71 ЖК є підставою для здачі житла в оренду на час перебування особи у місцях позбавлення волі і не є підставою для визнання особи такою, що втратила право на житло.

Що стосується вимог позивача про факт не проживання відповідачів у спірному житлі у період з 2005 року, то суд вважає, у задоволенні таких вимог слід відмовити, так як позивач не довів належними та допустимими доказами факт не проживання відповідачів у гуртожитку без поважних причин понад встановлені законом строки.

В силу вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Крім того, у період з 2005 року по 2013 рік позивач не звертався до суду із вказаними позовними вимогами.

Факт проживання відповідачів у гуртожитку по АДРЕСА_1 з 2005 року до арешту відповідача підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, яка працювала адміністратором готелю «Алігатор», що знаходиться за цією ж адресою, ОСОБА_9, який проживав та був зареєстрований у спірному гуртожитку з 2001 року до 2010 року та ОСОБА_2, який є племінником ОСОБА_6, а тому дані факти їм достовірно відомі.

Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10, як такі, що носять загальний характер та не підтверджують обставин, що стосуються предмету спору.

Суд також критично оцінює посилання позивача на заяву ОСОБА_3 від 10.03.2015 року, яка зареєстрована в канцелярії суду 12.03.2015 року (наявна в матеріалах справи Т.2) як на підтвердження факту не проживання відповідачів за вказаною адресою.

Відповідно до вимог ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд вважає,що дана заява ОСОБА_3 в силу вимог ст.ст. 58,59 ЦПК не є належним та допустимим доказом по даній справі та жодним чином не спростовує встановлених судом обставин справи.

Таким чином, позов про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірним гуртожитком був поданий передчасно, під час перебування ОСОБА_2 в місцях позбавлення волі, (відбування покарання) та до закінчення шестимісячного строку з дня відбуття покарання, в період якого за ним зберігається право користування жилою площею, а тому підстави для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування гуртожитком відсутні.

Суд також вважає безпідставними позовні вимоги про визнання такими, що втратили право на користування спірним житловим приміщення гуртожитку ОСОБА_3 та двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Так, з довідок УДМС України в Тернопільській області від 25.03.2015 року встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не зареєстровані у АДРЕСА_1, а тому підстави для визнання їх такими, що втратили право на користування житлом відсутні.

З врахуванням вищенаведених вимог закону та встановлених обставин справи, суд вважає, що у задоволенні позову Тернопільської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право на користування гуртожитком по АДРЕСА_1 слід відмовити .

Керуючись ст. ст.4, 10, 60, 212, 215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 71,72 ЖК УРСР , суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Тернопільської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах яких діє ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Тернопільської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням -гуртожитком по АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Головуючий суддяІ. М. Черніцька