Ухвала суду № 44591175, 02.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №581/171/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сізов Д. В.Номер провадження 22-ц/788/1095/15 Суддя-доповідач - Білецький О. М. Категорія - 50

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Шевченка В. А. , Семеній Л. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 23 квітня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и л а :

25 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом.

Уточнені вимоги (а.с.47 зв.) мотивувала тим, що відповідач з серпня 2013 року не сплачує їй аліменти за рішенням суду від 08 жовтня 2007 року на утримання їх дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Просила стягнути з нього заборгованість по аліментах за період з серпня 2013 року по березень 2015 року у розмірі 7024 грн. 80 коп. та неустойку за прострочення сплати цих аліментів, по час ухвалення рішення суду.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 23 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 користь ОСОБА_3 6000 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період із 01 вересня 2013 року по 23 квітня 2015 року та 243 грн. 60 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення судом норм матеріального права, просить це рішення суду змінити в частині розміру стягнення неустойки та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на її користь 12000 грн. неустойки.

Доводить, що з 2013 року ОСОБА_4 знав про обов'язок сплати аліментів, однак умисно ухилявся від його виконання.

Вказує, що надмірно зменшивши розмір неустойки, суд не взяв до уваги отримання відповідачем доходів від заняття тваринництвом.

Дослідивши матеріали даної справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні (а.с.6. 7).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 жовтня 2007 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 05 вересня 2007 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі цього рішення суду 16 грудня 2008 року було видано виконавчий лист №2-265 (а.с.8), за яким постановою державного виконавця ВДВС Липоводолинського РУЮ відкрито виконавче провадження.

05 лютого 2014 року державний виконавець вручив ОСОБА_4 попередження про наявність заборгованості по сплаті аліментів, яку боржник зобов'язався сплатити до 08 лютого 2014 року та пояснив, що офіційно не працює, їздить на тимчасові заробітки в м.Київ (а.с.10).

З довідки-розрахунку ВДВС Липоводолинського РУЮ вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів за період із серпня 2013 року по квітень 2015 року становить 7024 грн. 80 коп., зокрема: за серпень 2013 року 126 грн., за жовтень - листопад 2013 року по 363 грн., з грудня 2013 року по березень 2015 року по 385 грн. 80 коп. щомісячно (а.с.40-41).

Після реєстрації 01 листопада 2011 року повторного шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на «ОСОБА_3» (а.с.11).

Спір щодо періоду та розміру обрахованої державним виконавцем заборгованості по сплаті аліментів (ч.4 ст.195 СК України) відсутній.

Вказані факти правильно і з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції на підставі досліджених доказів та не оспорюються сторонами.

За таких обставин відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах суд першої інстанції мотивував виникненням на підставі ухваленого судом рішення про стягнення періодичних (щомісячних) аліментних платежів, а тому вважав, що суд не вправі їх стягувати повторно.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, суд вважав доведеною вину відповідача у виникненні в період з 01 вересня 2013 року по 23 квітня 2015 року простроченої заборгованості по щомісячній сплаті аліментів за рішенням суду, у зв'язку з чим правильно визначив, що одержувач аліментів має право на стягнення з боржника відповідно до ч.1 ст.196 СК України неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, загальний розмір якої обраховано в 19910 грн. 07 коп.

Рішення суду в цій частині не оскаржується.

У той же час, зменшуючи розмір належної до стягнення неустойки до 6000 грн., суд належним чином врахував розмір боргу по аліментам, матеріальний і сімейний стан ОСОБА_4, його проживання разом з матір'ю-пенсіонеркою.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями ч.2 ст.196 СК України та відповідає принципам виваженості, розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

Посилання апелянта на можливість відповідача сплачувати аліменти із доходів отриманих від продажу птиці та тварин, вирощуванням яких від займається, є лише припущеннями та жодними доказами не підтверджені (довідка із сільської ради про кількість утримуваних домашніх тварин, довідка ветеринарного лікаря, документи на корову тощо).

Таким чином, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307. ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 23 квітня 2015 року в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -