Ухвала суду № 4457429, 21.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2009 р.Справа № 2-а-36245/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.

представників позивача - Петренко І.П., Чипиженко Є.В.

представників відповідача - Скрипникова М.А., Бєлько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 21.04.2009р. по справі№2-а-36245/09/2070

за позовом Товариства с обмеженою відповідальністю "Мегасервіс-3"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень та податкових вимог,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегасервіс-3» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням наданої заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати нечинними повністю податкові повідомлення-рішення №0000142330/0 від 29.01.2009 р., №0000152330/0 від 29.01.2009 р., першу податкову вимогу №1/171 від 10.02.2009 р., другу податкову вимогу №2/275 від 13.03.2009 р. Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 року зазначений позов задоволено.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000142330/0 від 29.01.2009 р., №0000152330/0 від 29.01.2009 р., першу податкову вимогу №1/171 від 10.02.2009 р., другу податкову вимогу №2/275 від 13.03.2009 р. Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого наказом Мінекономіки та Міністерства фінансів України № 120/190 від 10.09.1996 року, ст.ст. 1, 3, 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

У судовому засіданні представники позивача вимоги проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідача апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.09.2008 р. За результатами перевірки складено Акт від 22.01.2009 р. №148/233/34390532.

Під час перевірки відповідачем було встановлено порушення пп.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. з урахуванням змін і доповнень, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2 квартал 2007 р. - 3 квартал 2008 р. всього в сумі 934 361,00 грн.; пп.4.1. ст.4, пп..7.3.1. п.7.3. ст.7, пп.7.4.5.п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. з урахуванням змін і доповнень, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2007 р. - вересень 2008 р. всього в сумі 810 346,00 грн.

За результатами Акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення:

- №0000142330/0 від 29.01.2009 р., яким донараховано ТОВ «Мегасервіс-3» суму податкового зобов'язання (податок на прибуток) у загальному розмірі 1 386 886,70 грн. (у т.ч. основний борг - 934 361,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 452 525,70 грн.);

- №0000152330/0 від 29.01.2009 р., яким донараховано ТОВ «Мегасервіс-3» суму податкового зобов'язання (податок на додану вартість) у загальному розмірі 1 215 519,00 грн. (у т.ч. основний борг - 810 346,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 405 173,00 грн.).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з прийняття відповідачем спірних повідомлень-рішень та податкових вимог з порушенням норм чинного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафних санкцій було неотримання позивачем прибутку від господарської діяльності в наслідок зменьшення ціни товару отриманого від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» при його реалізації .

Між тим, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано правового обґрунтування обов’язковості отримання позивачем прибутку в результаті здійснення даних господарських операцій .

Так, відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

3 наведеного визначення випливає, що ознакою господарської діяльності особи є спрямованість такої діяльності на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Поняття “дохід" безпосередньо не визначено Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Разом із тим, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств" ( пунктом 1.43 статті 1) передбачено можливість субсидіарного застосування для тлумачення положень зазначених нормативних актів термінологічного апарату інших законів із питань оподаткування. Відтак, визначення понять, наведені в інших законах з питань оподаткування, можуть застосовуватися для цілей Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у частині, що не суперечить останньому.

За таких обставин тлумачення поняття “дохід”, що вживається Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, як складова визначення господарської діяльності, повинно здійснюватися з використанням норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.03 № 889-ІУ, який безпосередньо містить поняття доходу.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” поняття дохід включає в себе, зокрема, суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь. В цій частині поняття “дохід”, визначене Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”, кореспондується з нормою пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яка передбачає, що дохід може бути одержаний в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах".

Отже, поняття “дохід” для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються особою у власність чи на її користь і мають вартісне вираження. При цьому отримання особою доходу не пов'язується з фактом перевищення надходжень такої особи над її витратами.

Таким чином, під поняттям доходу для цілей податкового законодавства, і в тому числі для Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, слід розуміти всі майнові вигоди у будь-якій формі, отримані особою чи нараховані на її користь, незалежно від того, чи перевищує вартість відповідних майнових вигод витрати на їх одержання.

В свою чергу, наявність перевищення доходів особи над її витратами характеризується поняттям “прибуток”, яке визначається нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" і не є тотожнім за змістом поняттю “дохід”.

Відтак, господарською в розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" є будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання майнових вигод у будь-якій формі, незалежно від отримання такою особо прибутку від зазначеної діяльності.

За змістом п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відноситься суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Пункт 5.3. статті 5 зазначеного Закону містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати .

Як вбачається з матеріалів справи за укладеними договорами ТОВ «Мегасервіс-3 зобов'язується забезпечувати дотримання цінової політики ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» при реалізації товару кінцевому споживачеві, що полягає у продажу скетч-карток за ціною, не вищою за номінальну ціну (ціна, зазначена на скетч-картках), розмір оплати послуг ТОВ «Мегасервіс-3» здійснюється Київстар у відсотках до придбаних підприємством стартових пакетів та скетч-карток мобільного стільникового зв'язку відповідної вартості та номіналу на підставі Актів, що складаються сторонами договору щотижнево (щомісячно). Вартість послуг розраховується відповідно до цін на товар, за якими ТОВ «Мегасервіс-3» придбано такий товар у ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем».

Отже, колегія суддів підтверджує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно не враховано під час проведення перевірки, що договори є взаємопов'язаними, оскільки розмір винагороди позивача знаходиться у прямій залежності від кількості, вартості та номіналу придбаної продукції Київстар, яка по суті і є прибутком позивача.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення.

Підставою для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2007 року у сумі 62859,28грн.. стало встановлення відповідачем факту відсутності податкової накладної № 1 від 03.12.2007 року.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції стосовно безпідставного зменшення відповідачем сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого підприємством-позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій:

або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оригінал спірної податкової накладної було надано позивачем для огляду у судовому засіданні при розгляді справи в першій інстанції, що спростовує висновки відповідача про її відсутність та безпідставне включення сум, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання таких рішень нечинними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів також підтверджує висновки суду першої інстанції щодо неправомірного нарахування штрафних санкцій та направлення податкових вимог № 1/171 від 10.02.2009 року та № 2/275 від 13.03.2009 року..

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права...

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 21.04.2009р. по справі№2-а-36245/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Дюкарєва С.В. Судді Зеленський В.В. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2009 р. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.