Постанова № 4457209, 16.06.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 р. Справа № 22-а-7855/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - М’ягкого Є.В, , Макаренко Я.М.

секретаря судового засідання Чернової О.П.

представник позивача: Янковський В.В.

представник відповідача: Кірсанов Д.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2008р. по справі№2-а-7783/08/2070          

за позовом Комунального підприємства "Муніципальне паркування"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

29.07.2008 року Комунальне підприємство "Муніципальне паркування"(надалі по тексту –позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова (надалі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), в якому просив суд:

-          визнати недійсним рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0001922305/0 від 22.05.2008 року;

-          визнати недійсним рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0001932305/0 від 22.05.2008 року

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування вимог посилався на ст.ст. 3, 4 Закону України „Про податок на додану вартість", ст.ст. 62, 63, 67 Господарського кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.93р. „Про місцеві податки і збори". В судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що твердження відповідача про те, що підприємством невірно обчислювався податок на додану вартість на суму єдиної плати за паркування у місті Харкові не відповідає дійсності та є хибним, оскільки на території міста Харкова ставка збору за паркування автотранспорту встановлена відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93р. «Про місцеві податки і збори" та Положення про порядок обчислення та сплати до міського бюджету збору за паркову автотранспорту, затвердженого рішенням 8 сесії Харківської міської ради 3 скликання від 28.05.1999 р. Розмір ставки складає 3% від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян за одну годину парковки (0,51 грн.). Стверджував, що за своїм Статутом, КП «Муніципальне паркування»уповноважене стягувати платню за надання послуг з забезпечення паркування на території міста Харкова. При цьому, позивач зазначав, що плата за парковку автотранспорту складається зі збору за паркування автотранспорту та експлуатаційних витрат по утриманню місць паркування та послуг, які здійснюються на таких місцях (тариф дорівнює 1,00 грн. за годину паркування та обчислюється з урахуванням ПДВ, з яких 0,51 грн. - збір за парковку автотранспорту, і 0,49 грн. -експлуатаційні витрати). Також представник позивача пояснив, що у зв'язку з організацією діяльності по експлуатації ділянок платного паркування автотранспорту та стягнення збору за парковку автотранспорту, між КП «Муніципальне паркування»та суб'єктами господарювання було укладено договори підряду на експлуатацію місць платного паркування. Відповідно до зазначених договорів контрагенти перераховували на розрахунковий рахунок КП «Муніципальне паркування»із встановленої єдиної плати за годину паркування 0,51 грн. за парковку автотранспорту та від 9% до 26% від суми експлуатаційних витрат (0,49 грн.). Обслуговування громадян здійснювалося на місцях платного паркування за допомогою реєстраторів розрахункових операцій, під час якого при видачі чеків вказується, що при стягненні експлуатаційних витрат враховується і ПДВ. З посиланням на ст.ст.62,63 та 67 Господарського кодексу України позивач, вважає, що укладання КП «Муніципальне паркування»з іншими господарюючими суб'єктами договорів підряду на експлуатацію місць платного паркування є цілком законним та таким, що відповідає основним напрямкам функціональної діяльності підприємства. Таким чином, на думку представника позивача, підстав у відповідача для донарахування ПДВ на суму 0,49 грн. окремим розрахунком не було.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своїх заперечень зазначав, що позивачем за період з 01.01.2005 по 31.12.2007 року не включено до складу податкових зобов'язань загальну суму виручки від надання послуг з паркування автотранспорту, а саме при визначенні бази оподаткування, підприємство нараховувало суму доходу (1 грн.) за вирахуванням збору за паркування автотранспорту (0,51 грн.) та ПДВ у розмірі 0, 08 грн., тобто на 0,41 грн. (1 грн. - 0,51 грн. - 0,08 грн. = 0, 41 грн.). Таким чином, КП «Муніципальне паркування»занизило валові витрати на суму 1804221,3 грн. Крім того, представник відповідача зазначав, що в порушення пп. 4.1.6, пп. 4. 1. 1, п. 4. 1 ст. 4, пп.. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" КП «Муніципальне паркування»занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 113325,0 грн.. Також, відповідач посилався на порушення позивачем п. 4.1. ст.. 4. пп.. 6.1.1. п. 6.1, ст.. 6, п. 1.18, ст.. 1, пп.. 3. 1.1, п. 3. 1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість", та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16289,93 грн. за квітень - грудень 2007 року. Враховуючи викладене просив суд відмовити у задоволенні позову.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2008р. позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0001932305/0 від 22.05.2008 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 105045 грн., у т.ч. за основним платежем - 70030 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35015 грн., а також визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0001922305/0 від 22.05.2008 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 169913 грн., у т.ч. за основним платежем - 113275 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56638 грн.

Відповідач не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: пп. 4.1.6, пп. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 та 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 р. № 16334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 4.1, ст. 4, пп. 6.1.1, п. 6.1, ст. 6 , п. 1.18, ст. 1, пп. 3.1.1, п. 3.1, ст. 3 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

          Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18.03.2008 року по 25.04.2008 року на підставі направлення від 18.03.2008 р. №332, фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка КП «Муніципальне паркування»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, за результатами якої було складено Акт від 12.05.2008 р. №3063/2305/31060190. За висновками зазначеного Акту перевірки, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було встановлено порушення позивачем:

- пп. 4.1.6, пп. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 117372, 40 грн;

- п. 4.1. ст. 4. пп. 6.1.1. п. 6.1, ст. 6, п. 1.18, ст. 1, п.п. 3.1.1, п.3.1, ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 70033,0 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, ДПІ Дзержинському районі м.Харкова були винесені податкові повідомлення –рішення:

-          № 0001932305/0 від 22.05.2008р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 105045,00 грн. (у тому числі 70030,00 грн. за основним платежем; 35015,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями)

-          №0001922305/0 від 22.05.2008 року, яким позивачу була визначена сума податкового зобов'язання по платежу - податок на прибуток у сумі 169913,00 грн. (у тому числі 113275,00 грн. за основним платежем; 56638,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З Акту перевірки, судом встановлено, що нарахування сум податкового зобов'язання позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями обумовлено тим, що відповідач включив до складу податкових зобов'язань загальну суму виручки від надання послуг з паркування автотранспорту - суму доходу від 1,00 грн., з яких 0, 51 грн - збір за парковку автотранспорту та 0,49 грн. - експлуатаційні витрати.

Також судом було встановлено, що у зв'язку з організацією діяльності по експлуатації ділянок платного паркування автотранспорту та стягнення збору за парковку автотранспорту, між КП «Муніципальне паркування»та суб'єктами господарювання було укладено договори підряду на експлуатацію місць платного паркування (копії цих договорів знаходяться в матеріалах справи). За змістом зазначених договорів контрагенти перераховують на розрахунковий рахунок КП „Муніципальне паркування" із встановленої єдиної плати за годину паркування 0,51 збір за парковку автотранспорту та від 9% до 26% від суми експлуатаційних витрат (від 0,49 грн).

3а період з 2005-2007 р. за господарськими договорами було перераховано на розрахунковий рахунок позивача - 403385 грн., в т.ч. збір за парковку автотранспорту 205726 грн., експлуатаційні витрати (49% від 1 грн.) 197658 грн., в т.ч. ПДВ 32943 грн.

Сума виручки по касовим апаратам – 2764472, в тому числі збір за паркову автотранспорту –1409880, експлуатаційні витрати (49% від 1 гривні) –1354591 грн, в тому числі ПДВ –225765. В період з квітня по грудень 2007 року за господарськими договорами було перераховано на розрахунковий рахунок позивача –245483 грн, в тому числі збір за паркову автотранспорту 174298 грн., експлуатаційні витрати (26% від 0,49 грн) –52331 грн, експлуатаційні витрати (19% від 0,49 грн) –11801 грн, експлуатаційні витрати (9% від 0,49 грн) –7054 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно включено до суми доходу позивача (об’єкту оподаткування) експлуатаційні витрати у повному обсязі (0,49 грн від 1,00 грн), та не вірно визначено базу оподаткування, оскільки із встановленої єдиної плати за годину паркування –1,00 грн, КП «Муніципальне паркування»отримувало за укладеними господарськими договорами –0,51 грн –збір за паркову автотранспорту та від 9% до 26% від суми експлуатаційних витрат (від 0,49 грн).

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог КП «Муніципальне паркування», виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що додатком №1 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.01.1997 року за №20 «Про встановлення у м.Харкові єдиної плати за паркову автотранспорту»(т. 1 а.с.50), встановлено суму єдиної сплати за паркову автотрастпорту, яка складається зі збору за паркову автотранспорту у розмірі 0,51 грн та експлуатаційних витрат у розмірі 0,49 грн. При цьому експлуатаційні витрати мають складатися з:

- заробітної плати –0,26 грн;

- нарахування на заробітну плату –0,09 грн;

- амортизація основних засобів –0,01 грн;

- виготовлення та установка знаків –0,06 грн;

- виготовлення квитанцій –0,01 грн;

- виготовлення спецодягу –0,03 грн;

- господарські потреби –0,01 грн;

- прибирання місць платної парковки –0,02 грн.

Отже, ні в розмір збору за паркування, ні в розмір експлуатаційних витрат не закладено податок на додану вартість.

28 травня 1999 року рішенням 8 сесії 23 скликання Харківської міської ради було прийнято рішення «Про затвердження положення «Про порядок обчислення та сплати до міського бюджету збору за паркову автотранспорту». Зазначеним положенням визначено єдиний механізм стягнення та порядок сплати збору за паркову автотранспорту в м.Харкові. Згідно п.2.5 цього положення збір на місцях парковки стягується робітником (касиром-контролером), що має посвідчення, видане організацією, на яку покладено функції по стягненню збору за паркову автотранспорту виконавчим комітетом Харківської міської ради. (т.1 а.с. 65-66).

Таким чином, виконання функції по стягненню збору за паркову має виконувати лише організація, на яку такий обов’язок покладено виконкомом Харківської міської ради.

На реалізацію зазначених рішень, з метою організації та обслуговування місць паркування транспортних засобів у м.Харков було засновано КП «Муніципальне паркування». (т.1 а.с.8).

В свою чергу КП «Муніципальне паркування»уклало ряд договорів підряду із суб’єктами підприємницької діяльності –фізичними особами. (т.1 а.с.59-62 та т.2 а.с. Предметом цих договорів є експлуатація СПДФО ділянок платного паркування. При цьому, за договорами підряду, КП «Муніципальне паркування»передано СПДФО право стягувати збір за паркування в розмірі 1,00 грн, та покладено обов’язок кожен місяць перераховувати цей на розрахунковий рахунок КП «Муніципальне паркування». Крім того, з наданих до матеріалів справи договорів підряду, а саме п.2.1 договору, вбачається, що всі експлуатаційні витрати покладено на СПДФО.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначених договорів позивач кожен місяць на розрахунковий рахунок отримував 1,00 грн без ПДВ, за кожну годину паркування, з них 0,51 грн збір за паркування, який перераховувався до місцевого бюджету та 0,49 грн на експлуатаційні витрати).

Отже, незважаючи на покладення, за договором підряду, всіх експлуатаційних витрат, пов’язаних з утримання та експлуатації платних місць паркування на СПДФО, позивач отримував від цього суб’єкту кошти для використання на ці ж потреби.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»валові витрати визначаються, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом п.5.3 зазначеної норми Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником позивача, позивач ні під час проведення ДПІ у Дзержинському районі м.Хароква, ні в суді першої ні апеляційної інстанції не надав відповідних документів на підтвердження понесення ним експлуатаційних витрат у розмірі 0,49 грн за кожну годину паркування, які отримані за договорами підряду із СПДФО. При цьому, в суді апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що таких документів взагалі не існує.

Отже, виходячи із приписів п.п.5.1 та 5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», отримані позивачем від СПДФО 0,49 грн за кожну годину паркування не є його валовими витратами.

Відповідно до п.4.1 ст.4 зазначеного Закону під валовим доходом розуміють загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

За приписами п.3.1 ст.3 цього ж Закону об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», через відсутність у позивача протягом звітного періоду будь-яких документального підтверджених витрат та отримання від СПДФО за договорами підряду 0,49 грн. за кожну годину паркування, всі отриманні за такими договорами кошти є об’єктом оподаткування податком на прибуток. Визначене призначення платежу цих коштів, а саме, на експлуатаційні витрати, не впливає на порядок їх оподаткування та не змінює розмір об’єкту оподаткування.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не правильного застосував зазначені норми податкового законодавства та не врахував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, щодо визначення об’єкту оподаткування позивача, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної ціни, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із Законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Таким чином, виходячи із приписів зазначеної норми Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлених судом обставин справи, щодо отримання позивачем за договорами підряду 0,49 грн без ПДВ за кожну годину паркування, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано визначено базою оподаткування ПДВ саме 0,49 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з ПДВ не врахував приписів п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та не включення до 0, 49 грн. експлуатаційних витрат, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, через порушення судом першої інстанції наведених норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст..ст. 160, 167, 195, ч.3 ст.198, ч.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст..207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова –задовольнити.

          Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2008р. по справі№2-а-7783/08/2070 –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Комунального підприємства «Муніципальне паркування»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про визнання недійсними податкових-повідомлень-рішень –відмовити.

          Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                 Н.В.Шевцова

Судді:                                                                                           Є.В.М’ягкий

                                        Я.М.Макаренко

Повний текст виготовлено 22.06.2009 року.