Ухвала суду № 44570635, 14.05.2015, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3357/15-к

Провадження № 1-кс/591/805/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року м. Суми

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми Капкін О.Б., з участю секретаря Формова М.М., слідчого СУ УМВС України в Сумській області Терещенко О.В., прокурора Пасько О.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Терещенко О.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий, працює на посаді директора ТОВ «Сервісний центр регенерації масел» (ЄДРПОУ 37888771) зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2

підозрюваного за ч. 5 ст.191 КК України

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням погодженим прокурором, яке обґрунтовує тим, що Слідчим Управлінням УМВС України в Сумській області розслідєтся кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015200000000089 від 12.05.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України.

В клопотанні вказано, що переслідуючи протиправну мету заволодіння бюджетними грошовими коштами, ОСОБА_1, обіймаючи посаду директора ТОВ «Сервісний центр регенерації масел», без проведення робіт, направлених на утилізацію відсортованих матеріальних ресурсів за вказаними договорами, наприкінці грудня 2014 року повідомив Замовника про виконання вказаних робіт, чим домігся перерахування на підконтрольний йому рахунок Товариства обумовлених договорами грошових коштів. Зокрема, за договором №15/2/26 в сумі 1640595, 47 грн. перераховано 16.01.2015, а за договором №15/2/27 у сумі 1146781, 00 грн. 23.12.2014., частиною з яких у сумі 938450 грн. та 754880 грн., відповідно, що відноситься до особливо великих розмірів, розпорядився на власний розсуд.

Крім того в клопотанні вказано, що, своїми умисними, діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання особою своїм службовим становищем, в особливо великому розмірі, ОСОБА_1, вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст.191 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вичинене в особливо великих розмірах.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні клопотання підтримали. Прокурор вказав, що матеріали справи ще обєднані з провадженням за ст.. 239 ч.1 КК України.

Підозрюваний та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання, в звязку з недоведеністю обставин, зазначених в ньому.

Заслухавши думку прокурора, захисника, пояснення слідчого та підозрюваного, суд дійшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ст. 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання слідчий суддя зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про:

Слідчий суддя зобовязаний відмовити в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що 12.05.2015 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру.

В той же час, прокурором та слідчим не доведено, що ОСОБА_1 має намір переховуватись від органів досудового слідства та суду. Обґрунтовуючи вказаний ризик, слідчий та прокурор посилались на те, що ОСОБА_1 є керівником, тому може вплинути на свідків. При цьому, належних доказів вказаного до матеріалів клопотання не додали. В той же час, підозрюваний повідомив суду про те, що в теперішній час у нього вилучено документи та спотворити докази він не може.

У слідчого та прокурора відсутні докази тому, що підозрюваний має можливість знищити документи що мають значення для справи. В той же час, як пояснив ОСОБА_1 він має намір співпрацювати зі слідством, щоб доказати свою невинуватість.

Відсутні в матеріалах клопотання і докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 має можливість перешкодити встановленню істини у справі шляхом впливу на учасників кримінального провадження. За таких обставин, не зрозуміло: яким чином та у який спосіб ОСОБА_1 може впливати на свідків.

Доводячи недостатність застосування в даному випадку більш м»яких заходів для запобігання ризику, прокурор вказав на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі.

Проте, вказані твердження не може бути прийнято до уваги, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої 04 листопада 1950 року та ратифікованої Україною 17 липня1997 року, а також практики Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року у справі «Мамедова проти Росії», визначено, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (рішення Суду у справі «Вемгофф проти Німеччини).

З огляду на зазначене, суд вважає недоведеною прокурором та слідчим ту обставину, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні слідчий та прокурор не заперечили проти того, що процесуальна поведінка підозрюваного була належною.

Враховуючи вищенаведені обставини, доведеність обставин, регламентованих п.1, п.2 ч.1 ст.194 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Також, на виконання вимог ч.5 ст.194 КПК України, підозрюваного слід зобов'язати прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю.

Враховуючи, що перебіг строку досудового розслідування починається з моменту повідомлення особі про підозру, а підозру ОСОБА_1 вручено 12.05.2015 року, то строк дії запобіжного заходу слід встановити в межах строку досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, 193-199 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого СУ УМВС України в Сумській області Терещенко О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - відмовити. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обовязки:

- прибувати в рамках кримінального провадження №12015200000000089 за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- носити електронний засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обовязків - до 10.07. 2015 року.

Розяснити ОСОБА_1, що в разі невиконання покладеного на нього обовязку, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Копію ухвали для виконання направити слідчому СУ УМВС України в Сумській області Терещенко О.В.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.Б. Капкін