Постанова № 44567801, 04.06.2015, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 520/4686/15-а

Провадження № 2-а/520/152/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого суді ОСОБА_1

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про поновлення строку на звернення до суду, визнання рішення посадової особи державної виконавчої служби протиправним та його скасування,

В С Т А Н О В И В:

02.04.2015 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить суд поновити строк звернення до суду; визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 неправомірними; визнати протиправною та скасувати постанову по закінчення виконавчого провадження старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 від 26.02.2015 року.

Свої вимоги мотивував тим, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, не виконавши свої службові обовязки безпідставно виніс 26.02.2015 року постанову про закінчення виконавчого провадження, чим грубо порушив його право на отримання заборгованості по пенсійним виплатам, встановленої рішенням суду

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.

Позивач у судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив, надали письмові заперечення.

Вислухавши пояснення позивача, на підставі ст.86 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є (проступок) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КУпАП України.

У судовому засіданні встановлено, що Постановою Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2011 року позов ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області неправомірною, про зобовязання негайно провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з урахуванням надбавки за особливі умови служби в розмірі 15% від посадового окладу з 01 січня 2008 року задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 строк на звернення до суду з адміністративним позовом. Визнано неправомірною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату, щодо не направлення у Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідної довідки, підтверджуючий право на 15% надбавку до посадового окладу за особливі умови службі оперуючого лікаря-хірурга. Зобовязано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії за вислугу років та виплатити з урахуванням надбавки за особливі умови служби в розмірі 15 % від посадового окладу на місяць з 01 січня 2008 року ОСОБА_2.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, згідно якої просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Постановою Колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задоволено. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області неправомірною, про зобовязання негайно провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з урахуванням надбавки за особливі умови служби в розмірі 15% від посадового окладу з 01 січня 2008 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

ОСОБА_5 з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Постановою Колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2012 року скасовано. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2011 року змінено, та абзац третій резолютивної частини наступним реченням: « Зобовязати Одеський обласний військовий комісаріат направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про підтвердження права на отримання ОСОБА_2 15 % надбавки від посадового окладу на місяць за особливі умови служби». В іншій частині постанову Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2011 року залишено без змін.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. При цьому зміст ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України не містить жодних застережень, які б надавали можливість за тих чи інших умов не виконувати судове рішення, яке набрало законної сили. Зазначена норма Закону має імперативний характер і довільному та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 1 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця. При цьому вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Виходячи із засад адміністративного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Проте, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 26 лютого 2015 року винесено постанову № 4527479, якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-4455/11, виданого 08.10.2014 року Київським районним судом м. Одеси про «зобовязання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії за вислугу років та виплатити з урахуванням надбавки за особливі умови служби в розмірі 15 % від посадового окладу на місяць з 01 січня 2008 року ОСОБА_2» було закрито з посиланням на недостатність фінансування.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України „Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що відповідає конституційному положенню щодо обов'язковості виконання судових рішень на всій території України (ст. 124 Конституції України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів у підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови та вчинення всіх заходів щодо примусового виконання виконавчого документа у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Підставою для закриття провадження стало те, що відповідно до листа Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області управлінням проведено перерахунок. Доплата до перерахунку у сумі 7451, 64 гривень буде виплачена за умови надходження коштів на ці цілі, тобто у звязку з відсутністю бюджетного фінансування.

Однак суд звертає увагу на те, що оскільки питання виконання виконавчого документа щодо проведення виплати позивачу надбавки до пенсії виконано не було, відсутні правові підстави для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Так п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З урахуванням зазначеного державним виконавцем було передчасно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, а тому суд приходить до висновку про протиправність дій виконавця саме щодо прийняття даної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року № 14, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання по суті, суд бере до уваги, що відповідачем не надано письмових заперечень проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, не надано матеріалів виконавчого провадження ВП №45027479, доказів щодо фактичного повного виконання рішення суду боржником, рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про перерахунок пенсії та її виплату, що свідчить про не доведення відповідачем у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України правомірності своїх дій по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження та правомірності зазначеної постанови, якщо вони заперечують проти позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо протиправності бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області щодо проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа №2-а-4455/11, який виданий 08.10.2014 року Київський районний суд м. Одеси, а також протиправності та необхідності скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №45027479 від 26 лютого 2014 року, в зв'язку з не доведенням всупереч ч.2 ст.71 КАС України правомірності вчинених дій та винесеної постанови, ненадання належних та допустимих доказів щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та наявності підстав для закінчення виконавчого провадження у відповідності до ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з тим судом встановлено, що позивач отримав лист старшого державного виконавця 10.03.2015 року, до якого додана копія постанови про закінчення виконавчого провадження №45027 479 від 26.02.2015 року, а від так вважає доцільним поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 11, 21, 49 Закону України «Про виконавче провадження», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14, ст. ст. 1, 2, 3, 4, 11, 14, 122, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про поновлення строку на звернення до суду, визнання рішення посадової особи державної виконавчої служби протиправним та його скасування задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 неправомірними.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 від 26.02.2015 року.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення, або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куриленко О. М.