Постанова № 44562966, 15.05.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4043/15-а

Провадження № 2а/461/259/15

Категорія 3

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2015

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді - Мисько Х.М.,

при секретарі - Коружинець Н.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Матвійчук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова, в якому просить зобов'язати відповідача зарахувати йомудо трудового стажу період з 24 серпня 1973 року по 01 жовтня 1991 року та зобов'язати відповідача внести корективи щодо індивідуального коефіцієнту заробітку та здійснити перерахунок його пенсії.

В обґрунтування внесеного позову покликається на те, що в серпні 2008 року на підставі його заяви з доданою до неї копією трудової книжки, йому було призначено пенсію за віком. Проте, до його трудового стажу зарахували спочатку тільки 18 років 8 місяців, пізніше було враховано час навчання в Ленінградській Духовній Академії з 01 вересня 1970 року по 09 червня 1973 року. На даний час його трудовий стаж на думку відповідача становить 27 років і 6 місяців. При нарахуванні пенсії відбулось цифрове маніпулювання показника індивідуального коефіцієнту заробітку. Вважає, що йому безпідставно не зараховано трудовий період з 24 серпня 1973 року по 01 жовтня 1991 року, не враховано довідки Департаменту фінансової політики ЛМР, де вказано про отриманий прибуток та сплату податків за цей період в сумі 25182,60 крб. Таким чином, вважає, що відповідачем було неправильно обчислено стаж роботи та індивідуальний коефіцієнт заробітку.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні до викладених у адміністративному позові та просив такий задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, подала письмові заперечення, в яких вказує, що відповідач з 24 серпня 1973 року по 27 травня 1991 року працював священиком Св. Юрського кафедрального собору та з 28 травня 1991 року священиком Свято-Покровського кафедрального собору, тобто позивач протягом зазначеного періоду на підставі трудового договору не працював. За раніше чинним законодавством колишнього СРСР священнослужителі не підлягали державному соціальному страхуванню. Крім цього, особи, які здійснювали богослужіння не були передбаченими Переліком осіб, договори про роботу яких в релігійних організаціях в якості робітників і службовців укладались за участю профспілкових органів, затвердженого постановою ЦК профспілки працівники місцевої промисловості і комунального господарства від 13 вересня 1961 року і трудовий договір з якими був укладений за участю профспілкових органів та Переліком осіб, договори про роботу яких в релігійних організаціях в якості робітників і службовців укладались за участю профспілкових органів, затвердженого постановою ЦК профспілки працівників місцевої промисловості і комунального господарства від 21 серпня 1962 року і трудовий договір з якими був укладений за участю профспілкового органу.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши інші матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 24 серпня 1973 року на підставі Наказу №1041 від 24 серпня 1973 року призначений священиком Св.Юрського кафедрального собору м. Львова, що підтверджується записом у трудовій книжці; з 28 травня 1991 року на підставі Наказу №183 від 28 травня 1991 року призначений священиком Свято-Покровського кафедрального собору м. Львова (а.с.2-6).

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який діяв до дії вищевказаного Закону, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( 637-93-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із довідки Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради від 26 березня 2010 року №2202-76, видана про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно працював священиком Собору Св. Юра у м. Львові з 01 вересня 1973 року по 31 грудня 1990 року і його сукупні доходи з відправлення релігійного культу за цей час склали 63400,00 крб., з яких сплачено податків - 25182,60 крб. (а.с.14).

Згідно п. «а» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також : будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Згідно ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи те, що відповідачем у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів не доведено правомірність дій по не зарахуванню ОСОБА_1 до трудового стажу періоду з 24 серпня 1973 року по 01 жовтня 1991 року та, відповідно, визначення, індивідуального коефіцієнту заробітку, а відтак, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 3, 4, 17, 18, 19, 69, 70, 71, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд -

п о с т а н о в и в :

позов задоволити.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м. Львова зарахувати ОСОБА_1до трудового стажу період з 24 серпня 1973 року по 01 жовтня 1991 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м. Львова внести корективи щодо індивідуального коефіцієнту заробітку та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10-ти днів після її проголошення. Постанова набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Мисько Х.М.