Рішення № 44561521, 28.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 330/287/15Головуючий у 1-й інстанції Гусарова В.В.№22-ц/778/3077/15Суддя-доповідач Гончар М.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Стрелець Л.Г.

суддів Каракуші К.В., Гончар М.С.

при секретарі Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 10 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" (надалі - ТОВ "АЛЛО") про стягнення неустойки за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк

ВСТАНОВИЛА:

17.02.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача неустойку за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк у сумі 9 545,83 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 30.08.2013 року в магазині ТОВ "АЛЛО" (код ЄДРПОУ 30012848), що розташований за адресою: пр. Б.Хмельницького, 22 м. Мелітополь Запорізької області ним було придбано мобільний телефон Lenovo К 900 за ціною 4 399,0 грн.

Згідно із умовами договору купівлі - продажу гарантійний строк був встановлений в 1 (один) рік.

15.07.2014 року, тобто в межах гарантійного строку експлуатації вказаного товару, він звернувся до вищевказаного магазину, оскільки телефон вийшов з ладу, а саме: не включався, виявилися недоліки екрану. Цього ж дня вказаний телефон було прийнято співробітником магазину для проведення гарантійного ремонту. На його клопотання надати йому аналогічний телефон для тимчасового користування, співробітниками магазину було відмовлено, та останні повідомили, що всі спірні питання будуть вирішені після повернення телефону з ремонту.

10.09.2014 року співробітниками магазину ТОВ "АЛЛО" йому було повідомлено, що телефон має істотний недолік, який не може бути усунений та було повернено грошові кошти в сумі 4 399,0 грн., сплачені за товар.

На вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з тим, що продавцем було відмовлено в наданні в тимчасове користування аналогічного телефону, співробітником магазину було йому запропоновано написати заяву про виплату неустойки в розмірі 2 507,43 грн. (на фірмовому бланку магазину), передбаченої вимогами ст.8 ч.9 ЗУ "Про захист прав споживачів". Таку заяву було подано ним того ж дня 10.09.2014 року. Співробітники магазину пообіцяли йому провести відповідну виплату неустойки не пізніше, ніж після 14 днів з дня подання відповідної заяви.

Однак, станом на 17 лютого 2015 року відповідач не вчинив будь-яких дій по виплаті неустойки за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 10 березня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "АЛЛО" на користь ОСОБА_2 пеню за час затримки ремонту товару та ненадання аналогічного товару у розмірі 1187,73 грн.

Стягнуто з ТОВ "АЛЛО" на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

Позивач ОСОБА_2 із зазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції частково, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ТОВ "АЛЛО" у своїй апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача) скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі; судові витрати віднести за рахунок держави.

У судове засідання 28.05.2015 року належним чином, з додержанням вимог ст. ст. 74-77 ЦПК України, повідомлений апеляційним судом про час та місце розгляду цієї справи (а.с.15, 68, 72) позивач ОСОБА_2 не з'явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта - відповідача ТОВ "АЛЛО" за довіреністю (а.с.62) Савчук Р.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині в межах доводів апеляційної скарги відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "АЛЛО" підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати і ухвалити нове рішення по суті.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_2 частково в частині стягнення з ТОВ "АЛЛО" на користь останнього пені за час затримки ремонту товару та ненадання аналогічного товару з 12.08.2014 року по 07.09.2014 року включно у розмірі 1187,73 грн., керувався ст. ст. 4, 8 ч.ч. 1, 3, 9 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 700 ЦК України, постановою КМУ від 19.03.1994 року № 172, постановою Пленуму ВСУ від 12.04.1996 року, ст. ст. 10-11, 215-218 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доказаності позовних вимог позивача у цій частині.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованим та незаконним рішення суду першої інстанції у цій справі в оскаржуємій частині - в частині стягнення з ТОВ "АЛЛО" на користь ОСОБА_2 пені за час затримки ремонту товару та ненадання аналогічного товару з 12.08.2014 року по 07.09.2014 року включно у розмірі 1187,73 грн., таким, що прийнято з порушенням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Оскільки, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог позивача при вирішенні цієї справи, має місце недоведеність обставин у цій частині позовних вимог позивача, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають обставинам справи; мають місце порушення та неправильне застосування норм матеріального права; внаслідок чого, в цій частині, суд першої інстанції неправильно вирішив спір.

Так, встановлено, що 30.08.2013 року між ТОВ "АЛЛО" та ОСОБА_2, як споживачем, був укладений договір купівлі-продажу терміналу моделі Lenovo К 900 вартістю 4 399,0 грн. (а.с.7).

15.07.2014 року в межах гарантійного строку ОСОБА_2 звернувся до ТОВ "АЛЛО", як продавця, із заявою про здійснення діагностики та обслуговування його товару у зв'язку з тим, що в процесі користування позивачем було виявлено недолік терміналу.

На виконання законних вимог ОСОБА_2 ТОВ "АЛЛО" прийняло даний товар, що підтверджується актом приймання товару для оцінки якості та обслуговування від 15.07.2014 року (а.с.9).

ОСОБА_2 письмово просив відповідача видати йому на час проведення ремонту термінал саме моделі, що здана в ремонт (а.с.10-11).

ТОВ "АЛЛО" пропонувало ОСОБА_2 отримати на час проведення ремонту аналогічний товар, проте останній від його отримання відмовився (а.с.30).

Згідно із п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів" споживачеві, який звернувся із заявою про безоплатне усунення недоліків товару, на його вимогу надається (з доставкою) на час ремонту аналогічний товар (але без урахування моделі). Перелік таких товарів наведено у додатку № 2 до постанови КМУ від 19.03.1994 року № 172. За кожний день затримки виконання вимоги про надання в користування на час ремонту зазначеного у згаданому переліку товару та за кожний день затримки усунення недоліків понад чотирандцятиденний або встановлений за домовленістю сторін строк споживачеві сплачується неустойка в розмірі 1 % вартості товару на час пред'явлення вимоги.

При вищевикладених обставинах, ТОВ "АЛЛО" не було порушено прав ОСОБА_2, як споживача, щодо ненадання на вимогу споживача на час ремонту аналогічного товару.

Підтвердженням тому також є те, що ОСОБА_2 у своєму позові згідно його резолютивної частини (а.с.2) не просив стягнути з відповідача у цій справі неустойку саме за час ненадання такого товару, а лише за час затримки усунення недоліків понад установлений строк.

Проте, суд першої інстанції не звернув на це належної уваги та розглянув дану справу в цій частині вимог позивача з порушенням вимог ст.11 ч. 1 ЦПК України.

Так, в силу вимог ст. 11 ч. 1 ЦПК України суд першої інстанції мав розглядати дану справу не інакше як за зверненням позивача, поданим відповідного до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

08.09.2014 року ОСОБА_2, як споживач, взагалі змінив свою первісну вимогу про проведення ремонту товару на вимогу про розірвання договору.

ТОВ "АЛЛО" розглянуло дану заяву ОСОБА_2 та, враховуючи, що за результатами діагностики усунути виявлений істотний недолік товару виявилося неможливим, повернуло ОСОБА_2 кошти за товар у сумі 4 399,0 грн.

Розрахунки зі споживачем за придбаний термінал було проведено відповідачем через два дні після заявлення останнім відповідної вимоги, тобто 10.09.2014 року.

Докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Підстави для звільнення ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі в оскаржуємій частині рішення суду першої інстанції відсутні.

Однак, не зважаючи на вищезазначені встановлені судом обставини, ОСОБА_2, як споживач, просив у цій справі стягнути з відповідача на його користь неустойку за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк.

За п. 20 вищезазначеної постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду справ за позовами про захист прав споживачів" при вирішенні питання про відповідальність та про наявність і розмір збитків, заподіяних споживачеві у зв'язку з недоліками товару (робіт, послуг), суду належить виходити як із загальних положень Закону України "Про захист прав споживачів" або статей ЦК України, так і зі спеціальних норм законодавства, а також з умов укладеного сторонами договору.

Судам слід мати на увазі, що неустойка стягується тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом.

Згідно із ч. 9 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів із дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації), незалежно від моделі. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк споживачеві виплачується неустойка в розмірі 1% вартості товару.

Однак, при вирішенні питання про стягнення неустойки в порядку ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" суд першої інстанції у цій справі не з'ясував належним чином того факту, що ОСОБА_2, як споживачем, були змінені вимоги з тих, за якими передбачено стягнення неустойки (усунення недоліків товару), на ті, якими це не передбачено (розірвання договору купівлі-продажу та повернення коштів).

Тому, суд першої інстанції безпідставно стягнув з ТОВ "АЛЛО" у цій справі на користь ОСОБА_2 неустойку за затримку під час усунення недоліків товару та неправильно застосував до правовідносин між останніми ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів"

Враховуючи, що телефон був прийнятий на гарантійний ремонт через суттєві недоліки, які не дозволяли використовувати його за призначенням (а.с.30), ОСОБА_2 змінив вимоги до продавця і просив розірвати договір купівлі-продажу. Оскільки розірвання договору купівлі-продажу має наслідком повернення продавцем сплаченої за товар суми, а покупцем - товару, то вимога про стягнення неустойки за порушення строку гарантійного ремонту задоволенню не підлягає.

При вищевикладених обставинах, з додержанням вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України, колегія судів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ "АЛЛО" задовольнити, оскільки остання ґрунтується на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи; рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 10 березня 2015 року у цій справі в оскаржуємій частині в частині стягнення з ТОВ "АЛЛО" на користь ОСОБА_2 пені за час затримки ремонту товару та ненадання аналогічного товару у розмірі 1187,73 грн., стягнення з ТОВ "АЛЛО" на користь держави судового збору у сумі 243,60 грн., скасувати; ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні вказаних позовних вимог позивача відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ч.ч. 1,5 ЦПК України судові витрати апелянта - відповідача ТОВ "АЛЛО" у вигляді судового збору 121,80 грн. (а.с.48), понесені останнім при подачі до суду апеляційної інстанції зазначеної вище апеляційної скарги, слід компенсувати за рахунок держави, так як позивач ОСОБА_2, як споживач, є звільненим від їх сплати в силу вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303 ч. 1, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" задовольнити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 10 березня 2015 року у цій справі в оскаржуємій частині в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" на користь ОСОБА_2 пені за час затримки ремонту товару та ненадання аналогічного товару у розмірі 1187,73 грн., стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" на користь держави судового збору у сумі 243,60 грн. скасувати.

Ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні вказаних позовних вимог позивача відмовити.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у цій справі у розмірі 121,80 грн. (сто двадцять одна гривня вісімдесят копійок) компенсувати за рахунок держави.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяСтрелець Л.Г.Каракуша К.В.Гончар М.С.