Ухвала суду № 44561503, 27.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 235/588/14-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/129/15Головуючий у 1-й інстанції Стоілова Т.В.Категорія - ст. 164 ч. 2 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції Дутов О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Дутова О.М.

суддів Білоконева В.М., Гончара О.С.

при секретарі Воронько С.Г.

за участю прокурора Мотренко М.В.

розглянула в м. Запоріжжя у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2, на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноармійськ, Донецької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1., раніше судимого:

- 10.01.2013 року Красноармійським міськрайонним судом за ст. 164 ч. 1 КК України до покарання у вигляді 100 (ста) годин громадських робіт;

- 21.05.2013 року Красноармійським міськрайонним судом за ст. 382 ч. 2 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки,

засуджено:

- за ч.2 ст.164 КК України до 2 років обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання призначеного вироком Красноармійського міськрайонного суду від 21 травня 2013 року за ст. 382 ч.1 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у вигляді 2 років і 3 місяців позбавлення волі з поміщенням засудженого до кримінально - виконавчої установи закритого типу.

Термін покарання засудженому ОСОБА_2 рахується з дня набрання виром суду законної сили та взяття під варту обвинуваченого.

Згідно вироку суду, рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.09.2001 року та на підставі виконавчого листа № 2-2269 від 10.09.2001 року обвинувачений ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3, на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі ? частини всіх видів доходів, але не менш ніж ? частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 30.08.2001 року до повноліття дитини.

ОСОБА_2, у проміжок часу з 11.01.2013 року по 30.11.2013 року, будучи фізично здоровим, з метою злісного ухилення від сплати аліментів, умисно, тривалий час ніде не працює, заходів до працевлаштування не приймає, в центрі зайнятості з питання працевлаштування на обліку не перебуває, не дивлячись на те, що 25.03.2013 року та 08.04.2013 року був попереджений державним виконавцем Красноармійського відділу виконавчої служби Донецької області про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів за ст. 164 КК України.

Так, з січня по жовтень 2013 року аліменти ОСОБА_2 не виплачував.

У листопаді 2013 року на підставі ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що він ніде не працював ОСОБА_2 було нараховані аліменти на суму 1318,00 гривень, з яких він виплатив 100,00 гривень, що значно менше суми встановленої йому державною виконавчою службою до виплати.

У грудні 2013 року та січні 2014 року аліменти не сплачував. Іншу добровільну матеріальну допомогу на користь сина не надає, у вихованні участі не приймає, аліменти на користь ОСОБА_3, на утримання сина ОСОБА_4 не виплачує, тобто злісно ухиляється від сплати аліментів, внаслідок чого у нього з 11.01.2013 року по 30.11.2013 року утворилася заборгованість за 10 місяців 27 днів, що в грошовому вираженні складає 13949 (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 26 коп.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 не погоджуючись з вироком суду щодо нього, вважає, що суд, розглядаючи кримінальне провадження, надав неправильну оцінку добутим доказам, у зв'язку з чим судове провадження проведено неповно та однобічно, висновки викладені судом у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать дослідженим доказам по справі та матеріалам кримінального провадження.

Вказує, що провадження було розглянуто за відсутністю потерпілої ОСОБА_3, яка мешкає за межами України, а їхній син ОСОБА_4 проживає у бабусі та у нього.

Вважає, що до нього можливо застосувати Закон України "Про амністію у 2014 році" та звільнити його від кримінальної відповідальності.

У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просить скасувати вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2014 року щодо нього та закрити провадження на підставі ч.2 ст.284 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши кримінальне провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до норм, передбачених ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються матеріалами провадження.

Дії ОСОБА_2 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ст. 164 ч. 2 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, та призначив обвинуваченому зазначене у вироку покарання, яке, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 й попередження нових злочинів.

За таких обставин, доводи обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим, як вважає колегія суддів, вони не підлягають задоволенню.

Також у скарзі обвинувачений зазначив, що кримінальне провадження було розглянуто за відсутністю потерпілої ОСОБА_3, проте, у даному випадку це не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, оскільки у матеріалах провадження міститься розписка потерпілої ОСОБА_3, згідно з якою вона була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання /а.п. 94/, що не перешкоджало суду, відповідно до положень ст. 412 ч. 2 п. 5 КПК України, розглянути провадження за відсутності потерпілої.

Крім того, обвинувачений у скарзі вважає можливим застосувати щодо нього, як до особи, що має неповнолітнього сина ОСОБА_4, Закон України "Про амністію у 2014 році" та звільнити його від кримінальної відповідальності.

Проте, згідно з п. "г" ст. 8 Закону України "Про амністію у 2014 році" N 1185-VII, від 08.04.2014 року, амністія не застосовується до осіб, які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.

Як вбачається з матеріалів провадження, хоча обвинувачений ОСОБА_2 і має неповнолітнього сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4, однак він вчинив злочин, передбачений ст. 164 ч. 2 КК України, що посягає на охоронювані законом права та інтереси свого сина.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 Закону України "Про амністію у 2014 році".

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2014 року в цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Дутов О.М.Білоконев В.М. Гончар О.С.