Постанова № 445607, 31.01.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31.01.07 Справа № 3/410ад.

Судова колегія у складі суддів Доманської М.Л. –головуючої, Зюбанової Н.М., Батюк Г.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

до Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода", м. Луганськ

про стягнення 761891 грн. 90 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Федоренко О.А. (дов. від 20.09.06 № 03/01/1447),

від відповідача –Бугаєнко О.М. (дов. від 16.10.06 № 47),

Шевченко О.В. (дов. від 16.10.06 № 178),

в с т а н о в и в:

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь держбюджету України суми несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році в розмірі про стягнення 761891 грн. 90 коп.

Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу , яке судом розглянуто та підлягає до задоволення.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості позивача виступає суб'єкт владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі порушене за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач відзивом на позовну заяву від 25.09.06 № 20/242, зданим до суду 26.09.06, проти позову заперечує з наступних підстав:

- звіти управління та департаменти відповідача направляють за місцем свого

розташування, а ОКП «Компанія «Луганськвода»загальний звіт направляє до позивача;

- створення робочих місць проводиться по місту розташування управлінь та

департаментів відповідача;

- обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується

його обов'язком здійснювати працевлаштування інвалідів,

- відповідач не має прибутку.

Листом від 16.11.06 № 20/262, зданим до суду 16.11.06, відповідач повідомив про неможливість надання додаткових пояснень за позовом, посилаючись на відсутність обґрунтованих розрахунків позивача (позовна заява ґрунтується на даних Луганського міського центру зайнятості та Управління праці та соцзахисту населення Ленінського району м. Луганська), та на те, що позовна заява від 29.08.06 № 03-01/3957 не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 106 КАС України.

У поясненні від 05.12.06 № 20/248 відповідач проти позову заперечує з наступних підстав:

- вимога про стягнення адміністративно-госдарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць обгрунтована тим, що ОКП „Компанія „Луганськвода" не працевлаштувало інвалідів, та несе відповідальність за порушення норм чинного законодавства згідно зі ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875 із змінами (далі - Закон № 875); зазначені норми відповідальність" за не працевлаштування не встановлюють, будь-якої інформації щодо предмету доказування не містять і судом прийматися до уваги не повинні, викладені позивачем обставини не обґрунтовують заявлені ним вимоги;

- будь-яка відповідальність за невиконання нормативу робочих місць законодавством не встановлена, а тому заявлені вимоги не підлягають задоволенню;

- розрахунок загальної суми позову повинен складатися з розміру санкцій кожного окремого структурного підрозділу позивача із зазначенням середньої заробітної плати у цьому підрозділі, позивачем же зроблено усереднений розрахунок в цілому по підприємству;

- чітке визначення, яких саме - звичайних чи спеціалізованих - робочих місць та яких саме категорій інвалідів, що повинні займати відповідні місця стосується заявлена вимога, у позові відсутнє;

- обставини, які б за суттю та належним чином обґрунтовували вимогу про стягнення адміністративно-господарських санкцій, у позові відсутні;

- працевлаштування інвалідів зобов’язані здійснювати відповідні органи соціального

захисту і громадські організації інвалідів;

- відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 875 фінансування заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється Фондом соціального захисту інвалідів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів; створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів є одним із соціальних заходів, який, відповідно до наведеної норми, мусить бути профінансованим; ні від Фонду, ні від органів місцевого самоврядування будь-яки кошти не надходили; відповідно до ч.2. ст. 17 Закону № 875 підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда; зазначені рішення не приймались, а тому обов'язок створення таких робочих місць за власний рахунок у відповідача відсутній, будь-які кошти від позивача для виконання нормативу робочих місць не надходили;

- органи МСЕК ніяких рекомендацій відповідачу не надавали, центри зайнятості з метою пошуку робочих місць не звертались, інвалідів для працевлаштування не направляли;

- Фонд не виконував зобов'язань, передбачених п.п.1, 6, 8 п. 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджених постановою КМУ від 26.09.02 № 1434, що є умовою виконання відповідачем встановленого нормативу робочих місць;

- інваліди до підприємства відповідача не звертались;

- відповідно до п. 10 Постанови № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК; доказів виконання покладених на зазначені державні органи завдань позивачем не надано;

- відповідно до ч.6 ст. 193 ГК зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання; відповідач має право відмовитись від виконання нормативу, встановленого ст.19 Закону № 875;

- право інвалідів на працевлаштування може бути порушено відповідачем тільки у тому випадку, коли певній кількості інвалідів (відповідно до ч.1 ст. 19 закону № 875), які виявили бажання працювати на підприємстві відповідача згідно стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК та яких було направлено, чи таких, які звернулися безпосередньо до підприємства, відмовлено у прийнятті на оплачувану роботу; таким чином, якщо лише з зазначених причин інваліди не працюють на підприємстві або чисельність працюючих інвалідів нижче встановленої, до порушника права інвалідів на оплачувану роботу застосовуються адміністративно-господарські санкції відповідно до ч.1 ст. 20 Закону № 875;

- відповідно до ч. 1. ст. 549 ЦК штрафні санкції сплачуються тільки у разі порушення зобов'язання; оскільки інваліди безпосередньо до відповідача не звертались, будь-яких пропозицій або вимог з прийому на оплачувану роботу певної кількості та категорії інвалідів від центрів зайнятості не надходило та інвалідів з метою працевлаштування ними на підприємство направлено не було, то ОКП „Компанія „Луганськвода" ніяким чином право інвалідів на оплачувану роботу не порушило, а відповідно до цього - підстави для заявлення санкцій відсутні;

- позивач цілком безпідставно і необґрунтовано звинувачує відповідача з метою перекласти на нього відповідальність за власну бездіяльність;

- позивачем заявлено вимогу про стягнення адміністративно-господарських санкцій у порядку провадження справ за Кодексом адміністративного судочинства України; відповідно до п..3 ч.2. ст.17 КАСУ компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень; відповідно до п.1. ч.1 ст. 157 КАСУ суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; зазначена норма не позбавляє позивача права, якщо він дійсно вважає свої вимоги законними і обґрунтованими, звернутися до суду відповідної юрисдикції;

- в позові конкретно не визначений період, в якому, на думку позивача, відбулося порушення, і за який він вимагає стягнення адміністративно-господарських санкцій та відсутня дата порушення;

- наявність вільних вакансій (у випадку відмови інвалідам, що звернулися безпосередньо або через центри зайнятості для здійснення свого права на оплачувану роботу) у січні 2005року є підставою для застосування санкцій, встановлених ст. 20 Закону № 875; позивач повинен був виявити порушення вимог ст.19 Закону № 875 вже в січні 2005; відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; відповідно до п.1. ч.2. ст.258 ЦК позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені); відповідно до ч.І. ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;

- відповідно до ст. 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення;

- відповідно до ч.2. ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється ріпний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- наведене свідчить, що перебіг строку застосування адміністративно-господарських санкцій починається з січня 2005 і позивачу надано право для звернення до суду у строк з січня 2005 по січень 2006; позовну заяву подано до суду по закінчені цього строку - у серпні 2006, і у зв'язку з цим у задоволенні заявлених вимог позивачу слід відмовити на підставі ч.1 сті. 100 КАСУ, відповідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

- в наданих позивачем поясненнях зазначено, що підставою позову є зведений звіт форми 10-ПІ за 2005рік, також, позивач зменшує суму позову, однак при цьому не враховує дані, які надавалися структурними підрозділами відповідача відповідним відділенням позивача.

У поясненні від 25.11.06 № 03-01/6153 (а.с.70-71 том ІV) позивач уточнив, що підставою позову є зведений звіт форми 10-ПІ за 2005 рік, наданий позивачеві відповідачем, частково відмовився від позову та надав уточнений розрахунок суми позову (а.с.73-74 том ІV), зазначивши, що остаточна сума позову складає 685702 грн. 71 коп.

У запереченні від 13.01.07 № 03-01/35 позивач наполягає на обґрунтованості заявлених позовних вимог та заперечує проти доводів відповідача.

Заявою від 16.01.07 № 03-01/123 (а.с.20 том V) позивач підтвердив, що відмовляється від позову в частині стягнення суми 76189 грн. 19 коп., зазначивши, що з наслідками часткової відмови від позову ознайомлений, уточнений розрахунок позовних вимог на суму 685702 грн. 71 коп. наданий із поясненнями позивача від 25.11.06 № 03-01/6153.

Сторони не досягли примирення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив "Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з п.3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача у справі про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна) за 2005 рік (а.с.15 том І) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу –5754 особи, фонд оплати праці штатних працівників –39853,9 тис. грн., фактично на підприємстві відповідача працевлаштовано у 2005 році 131 інваліда, відповідач повинен був працевлаштувати у 2005 році 230 інвалідів. За уточненим розрахунком позивача (а.с.73 том ІV), підприємство відповідача мало перерахувати штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік у сумі 685702 грн. 71 коп.

Пункт 4 Порядку сплати підприємствами ( об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі - Порядок), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

Відповідач вищевказані штрафні санкції не перерахував, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України суму несплачених адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році - 685702 грн. 71 коп ..

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві та поясненні по справі.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи. Підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не інформував зазначені органи про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З довідок позивача (а.с. 6, 7 том І, а.с. 71 -73,77,79,80,90,91,97,98,102,103,111,112,117,118,122,123,128,129,133,134,139,140 том ІІ, а.с.2,3,6,7,13,14,18,19,24,25,33,34,138,139 том ІІІ, а.с.3,4,21,22,26,27 том ІV) вбачається, що у 2005 році підприємство відповідача (його відповідні структурні підрозділи) не надавало інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та атестацію відповідних робочих місць не проводило.

З довідок Луганського міського центру зайнятості від 22.09.06 № 1/07-4703, від 16.10.06 № 1/07-5190 (а.с.35, 70 том І), Слов"яносербського районного центру зайнятості від 10.04.06 № 26/03-597 (а.с.41 том І), Алчевського міського центру зайнятості від 24.10.06 № 02/7-1569 (а.с. 98 том І), від 08.11.06 № 02/7-1651 (а.с.87, 132 том ІІІ), від 30.11.06 № 02/7-1766 (а.с.109 том ІV), вбачається, що підприємство відповідача не надавало інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

З довідок Первомайського міського центру зайнятості від 06.10.06 № 9/03-2050 (а.с.43 том І), від 27.10.06 № 9/03-2258 (а.с. 37 том ІІ), Міловського районного центру зайнятості від 12.10.06 № 20/6-1051, № 20/03 (а.с.45, 126 том І), від 06.11.06 № 20/3-1124 (а.с.59 том ІІІ), Старобільського районного центру зайнятості від 13.10.06 № 28/4-1896 (а.с.49 том І), від 25.10.06 № 28/6-1956 (а.с.32 том ІІ), від 12.10.06 № 1571 (а.с.27 том ІІІ), 13.11.06 № 28/6-2077 (а.с.31 том ІV), Попаснянського районного центру зайнятості від 11.10.06 № 24/6-1421, № 24/6-1420, від 26.10.06 № 24/3-1467 (а.с.9 том ІІ), (а.с.50, 51 том І), від 13.11.06 № 24/3 (а.с.119 том ІІІ), від 25.01.07 № 24/2-120 (томVІ), Антрацитівського міськрайцентру зайнятості від 24.10.06 № 3/03-2129 (а.с.75 том І), від 13.10.06 № 3/03-2061 (а.с.109 том ІІ), від 29.11.06 № 3/03-2454 (а.с.106 том ІV), Сватівського районного центру зайнятості від 24.10.06 № 25/5-1578 (а.с.89 том І), від 10.11.06 № 25/5-1637 (а.с.105 том ІІІ), від 10.11.06 № 3/03-2225 (а.с.107 том ІІІ), 27.11.06 № 25/5-1689 (а.с.103 том ІV), Станично-Луганського районного центру зайнятості від 26.10.06 № 27/04-1388 (а.с.96 том І), від 17.10.06 № 27/04-1352 (а.с.78 том ІІ), Слов"яносербського районного центру зайнятості від 25.10.06 № 26/03-1717 (а.с.100 том І), Свердловського міськрайцентра зайнятості від 25.10.06 № 12/3-2333, від 18.10.06 № 12/3-2786 (а.с.134 том І, а.с.96 том ІІ), Кіровського міського центру зайнятості від 24.10.06 № 5/3-1696 (а.с.143 том І), Ровеньківського міського центру зайнятості від 27.10.06 № 10/1-1353, від 20.10.06 № 10/3-1377 (а.с.7, 89 том ІІ), 13.11.06 № 10/3-1421 (а.с.39 том ІV),від 10.01.07 № 10/3-49 (а.с.10 том V), Перевальського районного центру зайнятості від 17.10.06 (а.с.11 том ІІ), від 23.10.06 № 23/3-2158 (а.с.142 том ІІІ), Лисичанського міського центру зайнятості від 26.10.06 № 8/08-3134 (а.с.35 том ІІ), Лутугинського районного центру зайнятості від 11.10.06 № 18/4-1804 (а.с.85 том ІІ), Луганського міського центру зайнятості від 15.11.06 № 1/07 (а.с.124 том ІІІ), від 08.11.06 № 1/07-5882 (а.с.56 том ІV), вбачається, що Світлічанське регіональне виробниче управління, Міловський департамент Старобільського регіонального виробничого управління (а.с.60-72 том ІІІ), Старобільське регіональне виробниче управління (а.с.33-37 том ІV), Попаснянський департамент Світлічанського регіонального виробничого управління(а.с.37-47 том V), Регіональне виробниче управління по експлуатації західної фільтрувальної станції, Антрацитівський департамент Алчевського регіонального виробничого управління (а.с.108-118 том ІІІ), Сватівський департамент, Станично-Луганський департамент (а.с.90-101 том ІІІ), Слов"яносербський департамент (а.с.134-141 том ІV), Свердловський департамент (а.с.135-141 том І), Кіровський департамент (а.с.144 том І –2 том ІІ, а.с.148 том ІV –6 том V), Перевальський департамент (а.с.48-59 том V), Ровеньківський департамент, Перевальський департамент (а.с.12-23 том ІІ), Південне регіональне виробниче управління, Луганський департамент ОКП «Компанія «Луганськвода»(структурні підрозділи відповідача у справі) не надавали інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

З довідок Стахановського міського центру зайнятості від 09.10.06 № 14/2073 (а.с.52 том І), від 26.10.06 № 14/1-2228 (а.с.25, 127 том ІІ), від 08.11.06 № 14/2308 (а.с.76 том ІІІ), Брянківського міського центру зайнятості від 27.10.06 № 04/6-1931 (а.с.111 том І), Лутугинського районного центру зайнятості від 26.10.06 № 18/6-1879 (а.с.130 том І), від 01.12.06 № 18/6-2037 (а.с.111 том ІV), Первомайського міського центру зайнятості від 27.10.06 № 9/03-2258 (а.с. 37 том ІІ), Краснолуцького міського центру зайнятості від 27.10.06 № 07/06-2481 (а.с.49 том ІІ), від 05.12.06 № 07/06-2844 (а.с. 128 том ІV), Луганського міського центру зайнятості від 08.11.06 (а.с.11,56-57 том ІV), вбачається, що у 2005 році Стахановський департамент Світлічанського регіонального виробничого управління надавав звіти за формою 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда лише у червні-жовтні 2005 (а.с.53-57 том І, 26-30 том ІІ), при цьому за період січень-травень, листопад-грудень 2005 –не надавав; Брянківський департамент Світлічанського регіонального виробничого управління надавав звіти за формою 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда лише у січні-червні 2005 та з серпня по грудень –не надавав (а.с.112-123 том І); Лутугинський департамент надавав звіт за формою 3-ПН з інформацією про вільне робоче місце та вакантну посаду, на якої може використовуватись праця інваліда лише у жовтні 2005 (а.с.132 том І, а.с.112 том ІV), в решті місяців 2005 –не надавав; Первомайський департамент надавав звіти за формою 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда лише у червні та вересні 2005 (а.с.38-44 том ІІ), Краснолуцький департамент надавав звіти за формою 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда лише на січень-червень, серпень-грудень 2005 (а.с.51-62 том ІІ), при цьому у звіті форми З-ПН у червні (станом на 28.06.05), тобто на липень 2005 –такої інформації не надавав; Луганське регіональне виробниче управління (а.с.58-61 том ІV), надавало звіти за формою 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда лише у березні-червні 2005, при цьому в решті місяців 2005 –не надавав ;

З довідок Управлінь праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради від 19.09.06 № 09/1978, від 27.10.06 № 03/2355-2 (а.с.18 том І, а.с.48 том ІІ), від 10.11.06 № 03/2492 (а.с.40 том ІV), Слов"яносербської райдержадміністрації від 10.04.06 № 491 (а.с.42 том І), виконкому Свердловської міської ради від 26.10.06 № 01/18-2845 (а.с.4 том ІІ), Жовтневої районної у місті Луганську ради від 31.10.06 № 5344 (а.с.52 том ІІІ), Лисичанської міської ради від 27.10.06 № 4931, від 08.11.06 № 5280 (а.с.54,85 том ІІІ), вбачається, що у 2005 році підприємство відповідача не надавало інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів,

З довідок Управлінь праці та соціального захисту населення Міловської райдержадміністрації від 12.10.06 № 08-04/2311, від 23.10.06 № 08-04/2371 (а.с.46, 93 том І), Старобільської райдержадміністрації від 12.10.06 № 1571, 20.10.06 № 1627 (а.с.48, 72 том І), виконкому Краснолуцької міської ради від 24.10.06 № 3861 (а.с.87 том І), від 10.10.06 № 3644 (а.с.134 том ІІІ), Станично-Луганської райдержадміністрації від 25.10.06 № 2286 (а.с.91 том І), Перевальської райдержадміністрації від 25.10.06 № 1477 (а.с.102 том І), від 17.10.06 (а.с.115 том ІІ), Слов"яносербської райдержадміністрації від 26.10.06 № 1499 (а.с.107 том І), Антрацитівської міської ради від 25.10.06 № 1-1821 (а.с.124 том І), від 18.10.06 № 1-1767 (а.с.110 том ІІ), Сватівської райдержадміністрації від 27.10.06 № 30/894 (а.с.128 том І), від 15.11.06 № 30/950 (а.с.45 том ІV),Алчевської міської ради від 27.10.06 № 4156 (а.с.46 том ІІ), виконкому Ровеньківської міської ради від 25.10.06 № 7558/11-08/07 (а.с.47 том ІІ), від 17.10.06 № 7373/07-12 (а.с.126 том ІІІ), виконкому Свердловської міської ради від 13.10.06 № 01/18-2699 (а.с.95 том ІІ), виконкому Кіровської міської ради від 12.10.06 № 4206 (а.с.138 том ІІ), Попаснянської райдержадміністрації від 30.10.06 № 2299 (а.с.50 том ІІІ), від 24.10.06 № 2272 (а.с.7 том ІV), від 24.10.06 № 2271 (а.с.15 том ІV), від 14.11.06 № 2432 (а.с.54 том ІV), 22.11.06 № 2516 (а.с.63 том ІV), Брянківської міської ради від 25.10.06 № 3569, від 10.11.06 № 3666 (а.с.57,103 том ІІІ), Ленінської районної у місті Луганську ради від 14.11.06 № 09/2522 (а.с.14 том ІV), від 28.11.06 № 03/2664 (а.с.105 том ІV), Жовтневої районної у місті Луганську ради від 16.11.06 № 5742 (а.с.44 том ІV), вбачається, що у 2005 році Міловський департамент Старобільського регіонального виробничого управління, Старобільське регіональне виробниче управління, Краснолуцький департамент, Станично-Луганський департамент, Перевальський департамент, Слов"яносербський департамент, Антрацитівський департамент, Сватівський департамент, Алчевське регіональне виробниче управління (а.с.105 том ІІ), Ровеньківський департамент, Свердловський департамент, Кіровський департамент, Попаснянський департамент, Регіональне виробниче управління по експлуатації західної фільтрувальної станції, Брянківській департамент, Луганське регіональне виробниче управління, Південне регіональне виробниче управління ОКП «Компані «Луганськвода»(структурні підрозділи відповідача) не надавали інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів,

З довідок Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради від 26.10.06 № 143 (а.с.46 том ІІІ), від 12.10.06 № 2313 (а.с.1 том ІV), від 21.12.06 № 2428 (а.с.142 том ІV), від 25.01.07 № 471 (том VІ) вбачається, що Стахановський департамент відповідача не надавав інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, але надавав списки з переліком вільних робочих місць, на які можуть працевлаштуватись інваліди (а.с.143-144 том ІV).

Крім того, п.п.1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (із змінами та доповненнями), зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності із ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих та виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 4.Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Пунктом 4 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Крім того, відповідно до п.32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов’язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом цього "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", інших норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов’язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ; на підприємства покладено обов’язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Матеріали справи свідчать про не виконання відповідачем обов’язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: відповідач не довів суду, що у 2005 році підприємством розроблялись всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносились в колективний договір (відповідний колективний договір не наданий до суду ), відповідач та його структурні підрозділи протягом 2005 належним чином не інформували відповідні місцеві центри зайнятості, та місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів; інформація про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів надавалась нерегулярно та лише деякими структурними підрозділами підприємства відповідача. Жоден із структурних підрозділів відповідача протягом 2005 року не надавав звіти форми 3-ПН до відповідних місцевих центрів зайнятості щомісячно, як це передбачено чинним законодавством. До суду не надано належних доказів того, що відповідні вільні місця, про які зазначено у вищевказаних звітах форми 3-ПН відповідних структурних підрозділів відповідача, були пристосовані для працевлаштування інвалідів; відповідач не надав навіть доказів того, що ці робочі місця були заброньовані на підприємстві для працевлаштування інвалідів. Це стосується й тих робочих місць, про які зазначено у вищевказаних інформаціях Стахановського департаменту відповідача (списки з переліком вільних робочих місць, на які можуть працевлаштуватись інваліди (а.с.143-144 том ІV). В зазначених звітах та інформаціях відсутні відомості саме про створення (пристосування) цих вільних робочих місць для працюючих інвалідів.

За довідками Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради від 26.10.06 № 04-2835 (а.с.109 том І), від 11.10.06 № 10-2676 (а.с.148 том ІІІ), від 23.11.06 № 09-3457 (а.с.65 том ІV) Первомайський департамент Світлічанського регіонального виробничого управління та Світлічанське регіональне виробниче управління ОКП «Компанія «Луганськвода»надавало інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування 3-х інвалідів, але як вбачається з матеріалів справи, ці відомості документально не підтверджені. Відповідна інформація станом на 01.10.05 (а.с.65а том ІV) надіслана до управління праці та соціального захисту населення Первомайським міським центром зайнятості із листом від 05.10.05 № 9/03-2021 (а.с.66 том ІV), та не є інформацією про створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів, тим більше, ця інформація надіслана до управління праці та соціального захисту населення не відповідачем (відповідним структурним підрозділом відповідача), а місцевим центром зайнятості.

За довідками Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської райдержадміністрації від 12.10.06 № 4853 (а.с.84 том ІІ), від 27.10.06 № 5140 від 07.11.06 № 5338 (а.с.48,74 том ІІІ), 28.11.06 № 5756 (а.с.98 том ІV) Лутугинський департамент Південного регіонального виробничого управління надавало інформацію про те, що у І, ІІ, ІV кварталах 2005 року на підприємстві працювало 3 інваліда, тобто підприємство створило ці 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів, та інформувало про посаду (робоче місце), де може бути в подальшому використана праця інвалідів при наявності вакансій та фінансування (тобто під умовою) –оператор пульта дистанційного керування 0,5 ставки, повідомляло, що в цілому підприємство не може використовувати працю інвалідів по основних професіях, оскільки вони віднесені до професій зі шкідливими умовами (а.с.99-101 том ІV); за ІІІ квартал така інформація не надавалась. Вказана інформація не є інформацією про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач надав до суду копії з копій звітів форми 3-ПН за 2005 рік, підписаних Світлічанським регіональним виробничим управлінням ОКП «Компанія «Луганськвода»(а.с.23-36,83,84 том V), із зазначенням у звітах станом на січень-лютий, квітень, червень-вересень 2005 про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів, але доказів направлення чи вручення місцевому центру зайнятості цих звітів до суду не надано, не надані для огляду оригінали цих звітів. При цьому, як зазначалось вище, Первомайський міський центр зайнятості (довідки від 06.10.06 № 9/03-2050 (а.с.43 том І), від 27.10.06 № 9/03-2258 (а.с. 37 том ІІ), повідомив, що Світлічанським регіональним виробничим управлінням ОКП «Компанія «Луганськвода» у 2005 році не надавалась інформація про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Первомайський міський центр зайнятості надав до суду 7 звітів Первомайського департаменту відповідача , з яких вбачається, що останній надавав звіти за формою 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда у червні та вересні 2005 (а.с.38-44 том ІІ). Відповідач надав до суду звіти Первомайського департаменту відповідача із відмітками про отримання їх Первомайським центром зайнятості, з яких вбачається, що відповідач надавав звіти за формою 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда у серпні та вересні 2005 (а.с.101-116 том V).

Відповідач не надав суду жодних доказів того, що на підприємстві відповідача підписаний наказ, яким затверджено провести атестацію відповідних вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, проведена атестація таких робочих місць. Як вбачається з матеріалів справи, атестація відповідних робочих місць у 2005 році не відбулася. Тобто суду не надано доказів того, що відповідні робочі місця для інвалідів були створені у 2005 році.

З аналізу норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що відсутність прибутку не звільняє відповідача від зобов’язання по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій; виключень щодо порядку розрахунку 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів залежно від специфіки підприємства чинним законодавством не передбачено.

Позивач у наданій до суду інформації відзначає, що Луганським департаментом відповідача (якщо розраховувати 4% норматив саме для цього структурного підрозділу відповідача окремо) такий норматив виконаний, але у розрахунку суми позову це не приймається позивачем до уваги обґрунтовано та правомірно. Так, згідно з п.1.2 Інструкцією щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, затвердженої Наказом Міністерства праці України 29.12.04 № 338 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.12.04 за № 1671/10270 підприємство, що має філії (структурні підрозділи) подає централізований звіт (що і було здійснено відповідачем) та централізовано сплачує штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів . З цих же підстав суд не бере до уваги заперечення відповідача відносно того, що сума штрафу в даному випадку повинна розраховуватись із врахуванням відповідних звітів форми 10-ПІ структурних підрозділів відповідача. До того ж ці звіти надані позивачеві після пред'явлення позову до суду, та пізніше строку, передбаченого Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, за яким підприємства щороку не пізніше 1 лютого повинні надавати до відділень Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Посилання відповідача на те, що відповідно до ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів створюються у разі необхідності за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів і лише за рішенням місцевої ради за рахунок коштів підприємства є безпідставним, оскільки відповідні зміни до вказаного Закону внесені у 2006 році, тоді як за позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь держбюджету України суми несплачених штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік.

Відповідно до припису пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

З викладених приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи випливає наступне: оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2005 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2006 року. Відповідно до змісту статті 250 Господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (на час виникнення спірних правовідносин сторін), можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Позов подано до суду 30.08.06, про що свідчить відмітка на позовній заяві (а.с.3 том І). З матеріалів справи вбачається, що звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна) за 2005 рік отриманий позивачем 24.01.06 (відмітка відповідача на звіті –а.с.15 та відмітка позивача на розрахунку суми позову –а.с.12 том І, а.с.73 том ІV) та позов про стягнення штрафних санкцій подано відділенням Фонду не пізніш як через шість місяців з дня виявлення порушення - 17.04.06. (Шість місяців з дня виявлення порушення сплинули 17.10.06.) Відповідно до чинного законодавства штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним; підприємство відповідача за даним позовом повинно було сплатити штрафні санкції не пізніше 15.04.06, але самостійно не сплатило; датою виявлення порушення слід вважати 17.04.06, оскільки 15.04.06 та 16.04.06 були вихідними днями.

Статтею 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, починається зі дня, коли особа дозналася чи повинна була дознатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову , за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Відповідач безпідставно та необґрунтовано заявив про застосування при розгляді даної справи ст.99 КАС України, посилаючись на те, що позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 КАС України, оскільки цей строк позивачем не пропущений із врахуванням вищевикладеного.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивач пропустив строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, щодо стягнення штрафної санкції відхиляються господарським судом за необґрунтованістю. До того ж, відносини, які регулюються Законом України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», за своєю правовою природою не є цивільно-правовим.

Із врахуванням вищевикладеного, заперечення відповідача відхиляються судом за необґрунтованістю.

Таким чином, позивачем доведено суду виникнення зобов’язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій у сумі 685702 грн. 71 коп., позовні вимоги в цій частині документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, відповідачем не спростовані, тому підлягають до задоволення .

Провадження у справі щодо решти позовних вимог слід закрити з огляду на наступне.

У поясненні від 25.11.06 № 03-01/6153 (а.с.70-71 том ІV) позивач частково відмовився від позову та надав уточнений розрахунок суми позову (а.с.73-74 том ІV), зазначивши, що остаточна сума позову складає 685702 грн. 71 коп.

Заявою від 16.01.07 № 03-01/123 (а.с.20 том V) позивач підтвердив, що відмовляється від позову в частині стягнення суми 76189 грн. 19 коп., зазначивши, що з наслідками часткової відмови від позову ознайомлений.

Згідно зі ст.ст. 51, 136 КАС України позивач вправі відмовитись від адміністративного позову, а суд прийняти відмову від адміністративного позову за умови, що ці дії не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. Позивач ознайомлений з правовими наслідками часткової відмови від позову. З огляду на наведене, вказана часткова відмова позивача від адміністративного позову прийнята судом, за таких обставин, провадження у справі щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за 2005 рік у сумі 76189 грн. 19 коп. слід закрити відповідно до п. 2 ч.1 ст. 157 КАС України.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, віднесення судових витрат на відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, у даному випадку не передбачено чинним законодавством, у тому числі ст. 94 КАС України.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 157, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода», м. Луганськ, вул. Пролетаріату Донбасу, 166, код 32538783,

на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, код 13396264, Одержувач: Державний бюджет України, р/р 31211230600006 в УДК в м. Луганська у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код бюджетної класифікації 50070000, адміністративно-господарські санкції у сумі 685702 грн. 71 коп.

3.Закрити провадження у справі щодо решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 02.02.07 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.Л. Доманська

Суддя Н.М. Зюбанова

Суддя Г.М. Батюк