Рішення № 44555723, 27.05.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/5703/14

Провадження № 2/243/1931/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Cлов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Дубановській А.Г.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

29 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 19 вересня 2014 року між ним та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 01/14-00198, згідно якого предметом лізингу є автомобіль марки Lifan X 60. Перед укладенням договору, на вимогу представника відповідача позивач сплатив на рахунок відповідача 59000 грн та 11800 грн. в якості переоплати. Після укладення договору, відповідач відмовився передати йому предмет лізингу, з тих підстав, що договором передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувача протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати авансового платежу, комісії за організацію та оформлення договору та комісії за передачу предмета лізингу, а сплачена сума в розмірі 11800 грн. є комісією за організацію та оформлення договору. Вважає, що умови договору в порушення норм ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливими., оскільки п. 8.2.1., 8.2 передбачає комісію за організацію пов'язану із підготовкою та укладанням договору фінансового лізингу, яка складає 11 800 грн., та яка встановлена без будь-якого обгрунтування її розміру, та виходить за межі переліку таких платежів, передбачених законом. Вказує, що у договорі нечітко визначені підстави зміни вартості платежів, розмір предмету лізингу, порядок перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально-правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору. Після підписання і вивчення змісту договору стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, та можливості розірвати договір немає, оскільки договір зовсім не передбачає можливості розірвання з ініціативи лізингоодержувача, що є порушенням його прав як споживача. Крім того зазначає, що його було введено в оману щодо умов договору при укладанні договору у зв'язку із нечесною підприємницькою практикою. Також, позивач у позові вказує, що спірний договір нотаріально посвідчений не був та укладений відповідачем без отримання довідки на право надання послуг з фінансового лізингу. У зв'язку з тим, договір фінансового лізингу містить у собі умови, які є несправедливим та які суперечать вимогам пунктів 1,3 -6,11,13 частини третьої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечить положенням ЦК України, в порушення вимог Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, був укладений відповідачем без отримання Довідки на право надання послуг з фінансового лізингу, в порушення вимог ст. 209, ч.2 ст. 799, ч.2 ст. 806 ЦК України не був нотаріально посвідчений, позивач просить визнати договір фінансового лізингу № 01/14-00198 від 19 вересня 2014 року недійсним, стягнути з відповідача сплачені платежі у розмірі 70800 грн., у тому числі понесені ним витрати по сплаті комісії за прийом платежів в банківській установі та комісію за прийом платежів у розмірі 708 грн., а судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, проти задоволення позову заперечив, про що подав до суду письмові заперечення, де зазначив наступне. ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» здійснює надання послуг з фінансового лізингу на підставі довідки про взяття на облік юридичної особи, до того зазначає з посиланням на чинне законодавство та практику ВССУ, що договір фінансового лізингу нотаріальному посвідченню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд у позові відмовляє, виходячи з наступного.

З договору фінансового лізингу № 01/14-00198 від 19 вересня 2014 року, вбачається, що 19 вересня 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" укладений договір фінансового лізингу. Договір підписаний сторонами, є реквізити сторін, однак нотаріально не посвідчений. Із додатку до договору 1,2 вбачається, що вартість предмета лізингу 118 000 грн., відсоток платежів 50%, сума виплат 59000 грн., щомісячний платіж 4916 грн., комісія за організацію (10%) - 11800 грн., комісія за предачу 3%) - 3540 грн. 00 коп. (а.с. 31-40).

З квитанції № N17NR50705 від 19 вересня 2014 року, вбачається, що ОСОБА_1 сплатив ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 59000 гривень. (а.с. 42)

З квитанції № N17NR50799 від 19 вересня 2014 року, вбачається, що ОСОБА_1 сплатив ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 11800 гривень. (а.с. 41)

Згідно п. 1.4 Договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Пунктом 1.7 визначено, що предмет Договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу), комісії за організацію оформлення даного договору (10% від вартості предмета лізингу), та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмета лізингу).

На підставі п.2.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами, але не більше 78 календарних місяців з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п.2.2 Договору, строк лізингу починається з дати передачі та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу і в останню дату платежу, зазначену у додатку №2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Пунктом 8.2.1 Договору визначено, що перший лізинговий платіж складається із:

а) Комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього Договору (надалі - «Комісія за Організацію»), яка розраховується як: Комісія за організацію, яка визначена у Додатку №1 до даного Договору та становить 10% від вартості предмету лізингу,

б) Авансу Ціни Предмета Лізингу, який розраховується: авансовий платіж, який визначений у Додатку №1 до даного Договору та становить 50% від вартості предмету лізингу,

в) Комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізинга визначений в Додатку №1 до даного договору та становить 3% від вартості предмету лізингу.

Згідно з п. 8.2.3 Договору ОСОБА_1зобов'язаний сплачувати «другий лізинговий платіж», який складається з: відшкодування вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу; сплати комісії за супроводження договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено право лізингоодержувача при обов'язковій умові сплати в повному обсязі заборгованості за лізинговими платежами, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків, придбати у власність (викупити) предмет лізингу по його залишковій вартості за окремо укладеним Договором купівлі-продажу.

Розділом 10 Договору «Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу» (пункти 10.1-10.12) встановлена відповідальність лізингоодержувача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору. Зокрема, у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Згідно п. 10.11 Договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізинговадець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору в сумі 30 % від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

З квитанції № N17NR50705 від 19 вересня 2014 року, вбачається, що ОСОБА_1 сплатив ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 59000 гривень. (а.с. 42)

З квитанції № N17NR50799 від 19 вересня 2014 року, вбачається, що ОСОБА_1 сплатив ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 11800 гривень. (а.с. 41)

Відповідно до умов ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм, (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Правовідносини, що виникають із договору лізингу, регулюються параграфом 6 глави 58 ЦК України, в якому відсутні положення щодо обов'язковості нотаріального посвідчення такого договору.

Згідно ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений в письмові формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, розмір лізингових платежів та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З врахуванням викладених норм чинного законодавства, нотаріальне посвідчення укладеного між сторонами договору фінансового лізингу, в силу положень Закону України «Про фінансовий лізинг» та параграфа 6 глави 58 ЦК України, не є обов'язковим, тому підстави для визнання його недійсним з цих підстав відсутні.

Суд відхиляє доводи позивача щодо обов'язкової наявності у договорі лізингу умови, яка вказує у кого саме буде придбано товар для лізингоодержувача, оскільки така умова не є істотною для договорів фінансового лізингу та не вимагається законодавством. Лізингодавець вправі обирати на свій власний розсуд продавця обраного товару. У визначеннях договору фінансового лізингу зазначено, що продавець означає юридичну чи фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, найменування, адресу та реквізити якої зазначено в акті приймання-передачі предмета лізингу, який є предметом даного договору. Крім того, лізиногодавець на момент укладення договору не може передбачити в якого саме продавця буде придбаний товар, оскільки саме від лізингоодержувача залежить коли саме товар буде придбано, де саме забажає отримати товар тощо.

Умовами договору чітко передбачено, що лізингодавець зобов'язаний придбати обраний клієнтом товар та здійснити всі необхідні дії щодо його реєстрації та страхування, та лише тоді передати його у право користування та розпорядження лізингоодержувачу.

Також суд відхиляє доводи позивача відносно відсутності у договорі конкретних визначень та розмірів лізингових платежів як підстави для визнання його недійсним, оскільки ст. 8 спірного договору чітко визначено поняття «Лізингові платежі» та вказані відповідні конкретні формули, на підставі яких були вираховані конкретні суми. Крім того, відповідно до п. 8.1 ст. 8 договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатках №№ 1, 2 до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договором фінансового лізингу чітко передбачено, в яких випадках встановлені суми можуть бути змінені, а саме з підстав, які не залежать від лізингодавця та чітко передбачено, що у разі такої зміни між сторонами має бути підписана обов'язкова додаткова угода до договору, а також акт коригування вартості предмета лізингу.

Наведена правова позиція також висловлена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалах від від 25 лютого 2015 року в справі № 6-408ск14.

З врахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 227, 236, 799, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 1, 4 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 10,58,60,88, 209, 213-215, 224-228 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 02 червня 2015 року.

Головуюча -суддя: О.В. Ільяшевич