Ухвала суду № 44554167, 06.03.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа № 2-49/2011 Головуючий 1-ої інст.: Штих Т.В.

Провадження № 22ц/2090/320/2012

Категорія: інші Доповідач: Маміна О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Маміної О.В.

суддів Крилової Т.Г., Цвірюка В.О.,

при секретарі Хромовій Н.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт Біолік»на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 11 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт Біолік»про виплату винагородження за використання винаходу, та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт Біолік»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що між ними, як співавторами винаходів та відповідачем були укладені договори про надання виключних ліцензій на використання винаходів, використання яких підтверджується відповідними актами щодо впровадження в виробництво. В порушення вимог вищевказаних договорів, відповідач не сплатив їм винагороду (роялті) за використання прав інтелектуальної власності на винаходи за 2005 і 2006 рік. Під час розгляду справи позивачі декілька разів збільшували суму позовних вимог. Просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 суму у розмірі 272 472,64 гривень (110 809,70 гривень - сума основного боргу; 148 988,24 гривень - сума інфляційних збитків; 12 674,70 гривень - три проценти річних та судові витрати); на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 235 144,96 гривень (103 296,18 гривень - сума основного боргу; 120 317.62 гривень - сума інфляційних збитків; 11 531,16 гривень - три проценти річних та судові витрати), на користь ОСОБА_5 суму у розмірі 34 182,00 гривень - (14 269,78 гривень - сума основного боргу; 18 293,88 гривень - сума інфляційних збитків; 1 618,41 гривень - три проценти річних та судові витрати), на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 6 236,18 гривень - (3 359,44 гривень - сума основного боргу; 2 523,00 гривень - сума інфляційних збитків; 353,74 гривень - три проценти річних та судові витрати), на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 25 100,00 гривень (13 521,52 гривень - сума основного боргу; 10 154,66 гривень - сума інфляційних збитків; 1 432,82 гривен ь- три проценти річних та судові витрати), що в загальній сумі складає 573 135,78 гривень.

До суду звернувся з зустрічним позовом відповідач по справі, в якому він заперечує проти задоволення позову первинних позивачів, просить визнати недійсними договори № 1407 від 27.05.2002 року, №1518 від 12.08.2002 року, № 2261 від 16.08.2006 року, №1852 від 18.02.2004 року, №1/95 від 04.08.1995 року, №6/93 від 02.03.1993 року, №1/03 від 17.09.2003 року, №1/92 від 28.01.1992 року, № 2/92 від 28.01.1992 року, №4/96 від 05.06.1996 року, №2/97 від 11.04.1997 року, тобто спростувати використання винаходів позивачами, скасувавши договори, а також встановити безоплатне використання ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" зазначених винаходів.

Відповідач обґрунтував свій позов тим, що позивачами були порушені умови даних договорів щодо передачі технічної документації, ноу-хау патентів співпадає з технологічною інструкцією (договір №1/95) ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК", виробництво препаратів є відомою відкритою інформацією (договір № 1407), а договір № 1518 взагалі припинив дію. При цьому відповідач зазначав, що ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" виробляло лікарські препарати по вищевказаним договорам ще до отримання патентів на винаходи, за власні кошти придбало обладнання і речовину, отже має право, у відповідності до ч.1 ст.31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»на безоплатне використання зазначених винаходів. Крім того, відповідач підкреслив, що його волевиявлення не було вільним та суперечило економічним інтересам діяльності підприємства.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 11 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»( ідентифікаційний код юридичної особи 01973452) задоволено в повному обсязі. В задоволенні позовних вимог ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" просить рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 11 липня 2011 року скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі, позовні вимоги ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ БІОЛІК" задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співавторами винаходів: «Спосіб одержання ліпосомального препарату», «Спосіб одержання ліпосомального гепатопротекторного засобу», «Спосіб отримання ліпосомального засобу, що містить кверцитин», «Спосіб отримання ліпосомальної форми протипухлинного антибіотику», «Спосіб одержання лецитину», «Спосіб отримання гелю гідроокису алюмінія», «Спосіб отримання ектерициду», «Спосіб отримання рибонуклетидів», «Спосіб отримання гіалуронідази», «Спосіб отримання дифтерийного анатоксину», «Спосіб отримання препарату для діагностики туберкульозу».

Позивач ОСОБА_6 у відповідності до деклараційних патентів №5654, №46528А, №76393, №64591А, №24504, №66706, №6702, №17642, №19697, №21470. Позивач ОСОБА_2 у відповідності до деклараційних патентів №5654, №46528А, №64591 А, №24504, №778, №66706, №6702, №17642, №19697, №21470. Позивач ОСОБА_4 у відповідності до деклараційних патентів №778. Позивач ОСОБА_3 у відповідності до деклараційних патентів №6702, №19697, №64591А. Позивач ОСОБА_5 у відповідності до деклараційних патентів №66706, №6702, №19697.

Будучи власниками патентів, оформлених згідно чинного законодавства, зазначені особи мають всі права, передбачені ст.41 Конституції України, нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

За ліцензійним договором на надання виключної ліцензії на використання винаходу «Спосіб одержання ліпосомальної форми протипухлинного антибіотика»по деклараційному патенту України №64591А на території України ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" виступає як ліцензіат, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 ОСОБА_3 є ліцензіарами, тобто власниками інтелектуальної власності, а саме деклараційного патенту з пріоритетом 03.07.2003 року з терміном дії виключних прав до 03.07.2009 року.

Порядок розрахунків за договором передбачено у розділі 8, а саме: ліцензіат виплачує ліцензіару щорічно поточні відрахування (роялті) у розмірі 5% від обсягу реалізації продукції, виплата роялті здійснюється протягом 60 днів, наступних за звітним періодом, виплата роялті здійснюється шляхом виплати винагороди кожному співвласнику патенту, згідно з угодою про розподіл винагороди.

Між власниками патенту укладено угоду про розподіл винагороди, а саме: ОСОБА_6 - 25% від загальної суми винагороди, ОСОБА_2 - 25% від загальної суми винагороди, ОСОБА_5 - 15% від загальної суми винагороди, ОСОБА_3 - 15% від загальної суми винагороди.

30.01.2006 року між ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" та ліцензіарами укладено додаткову угоду до наведеного ліцензійного договору, щодо продовження терміну його дії на строк дії патенту України №64591А-до 03.07.2023 року.

За рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 05.07.2004 року на підставі заяв власників патенту, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 патент №64591А видається ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік". На підставі ліцензійного договору на передачу виключної ліцензії на використання винаходу від 16.08.2009 року, укладеного між Інститутом фармакології та токсикології АМН України, іншими лецінзиарами, зокрема ОСОБА_6 та ліцензіатом - ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік", останньому надаються права на виробництво, використання, застосування, продаж та інше, на патент України №76393 пріоритет від 27.04.2006 року «Спосіб отримання ліпосомального засобу, що містить кверцитин»на строк дії патенту, а саме до 27.04.2024 року.

Порядок розрахунків за договором передбачено у розділі 8, а саме: ліцензіат виплачує ліцензіару кожне півріччя 5% від обсягу реалізації продукції, виплата роялті здійснюється протягом 30 днів, наступних за звітним періодом, виплата роялті здійснюється шляхом виплати винагороди кожному співвласнику патенту, згідно з угодою про розподіл винагороди. Згідно угоди про розподілення винагороди до даного договору, роялті, яке належить ОСОБА_6 становить 20%.

За рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 08.12.2006 року на підставі заяв власників патенту, зокрема ОСОБА_6, патент №76393, видається ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

У відповідності до ліцензійного договору на надання виключної ліцензії на використання винаходу, укладеним між лецінзіарами, зокрема ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ліцензіатом - ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік", останньому надаються права на виробництво, використання, застосування, продаж та інше, на патент України №5654 з пріоритетом від 14.01.1993 року «Спосіб одержання ліпосомального препарату», (з терміном дії виключних прав до 14.01.2013 року), на строк дії патенту, а саме до 14.01,2013 року.

Порядок розрахунків за договором передбачено у розділі 8, а саме: ліцензіат виплачує ліцензіару щорічно поточні відрахування (Роялті) у розмірі 5% від обсягу реалізації продукції, виплата роялті здійснюється протягом 60 днів, наступних за звітним періодом, виплата роялті здійснюється шляхом виплати винагороди кожному співвласнику патенту, згідно з угодою про розподіл винагороди.

Між власниками патенту укладено угоду про розподіл винагороди, а саме: ОСОБА_6 - 33,33% від загальної суми винагороди, ОСОБА_2 - 33,33% від загальної суми винагороди.

За рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 30.08.2002 року на підставі заяв власників патенту, зокрема ОСОБА_2., ОСОБА_6, патент №5654 видається ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

За умовами ліцензійного договору на надання виключної ліцензії на використання винаходу, укладеним між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ліцензіатом - ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік", останньому надаються права на виробництво, використання, застосування, продаж та інше, на патент України №46258А з пріоритетом від 07.08.2001 року «Спосіб отримання ліпосомального гепатопротекторного засобу»(з терміном дії виключних прав до 07.08.2007 року), на строк дії патенту, а саме до 07.08.2007 року.

Порядок розрахунків за договором передбачено у розділі 8, а саме: ліцензіат виплачує ліцензіару щорічно поточні відрахування (Роялті) у розмірі 4% від обсягу реалізації продукції, виплата роялті здійснюється протягом 60 днів, наступних за звітним періодом, виплата роялті здійснюється шляхом виплати винагороди кожному співвласнику патенту, згідно з угодою про розподіл винагороди.

30.07.2004 року між ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" та ліцензіарами укладено додаткову угоду до наведеного ліцензійного договору, щодо продовження терміну його дії на строк дії патенту України №46528А - до 07.08.2021 року. Внести зміни до тексту пункту 8.1. договору щодо виплати ліцензіару щорічно поточні відрахування (роялті) у розмірі 4% від обсягу реалізації продукції за ліцензією за відпускною ціною підприємства.

Між власниками патенту укладено угоду про розподіл винагороди, а саме: ОСОБА_6 - 15% від загальної суми винагороди, ОСОБА_2 - 15% від загальної суми винагороди.

За рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 26.02.2003 року на підставі заяв власників патенту, зокрема ОСОБА_2., ОСОБА_6, патент №46528А видається ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Згідно до п.3.1. договорів ліцензіар надає ліцензіату виключну ліцензію на використання винаходу на термін дії даного договору за винагороду.

У розділі 9 договорів, передбачено надання на адресу ліцензіара даних щодо ціни, обсягу виробленої і проданої продукції.

Вимогами розділу 10 договорів передбачено право ліцензіара щодо перевірки виробництва і збуту продукції на підприємстві ліцензіата.

Також, у відповідності до умов договорів (п. 11.1, п.12.1.), протягом усього строку дії даних договорів ліцензіат визнає дійсність прав, що випливають з патенту ліцензіару.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано досліджені у судовому засіданні письмові докази по справі, а саме:

Договір від 28.01.1992 року про встановлення права володіння патентом на винахід Спосіб отримання лецитину», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ліцензіатом - «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Додатково укладений договір між ліцензіарами щодо розподілу винагороди у частках: ОСОБА_5 - 10% від загальної суми винагороди, ОСОБА_3 - 15% від загальної суми винагороди, ОСОБА_2 - 15% від загальної суми винагороди, ОСОБА_6. - 15% від загальної суми винагороди,

Договір від 28.01.1992 року про встановлення права володіння патентом на винахід Спосіб отримання гіалуронідази», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ліцензіатом - «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір №3 від 28.01.1992 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб втримання гіалуронідази»(відповідно до патента України №6702), укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ліцензіатом - Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік". Договір від 02.03.1993 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання препарату для діагностики туберкульозу», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ліцензіатом - «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір №2 від 24.01.1996 року про порядок виплати винагороди авторам винаходу Спосіб отримання ектерициду»за патентом України №77, укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ліцензіатом - «Харківське орендне підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір №3 від 28.01.1997 року про порядок виплати винагороди авторам винаходу «Спосіб отримання ектерициду»за патентом України №77, укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ліцензіатом - «Харківське орендне підприємство по виробництву мунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір від 05.06.1996 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання дифтерійного анатоксина», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ліцензіатом - «Арендним підприємством по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір від 11.04.1997 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання геля гідроокисі алюмінія», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ліцензіатом -ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік".

Договір від 17.09.2003 року про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання рибонуклеотидів», укладений між ліцензіарами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_1,ОСОБА_5 та ліцензіатом - ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік". Додатково укладено договір між ліцензіарами щодо розподілу винагороди у однакових частках.

Відповідно до зазначених ліцензійних договорів, ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" виступає як ліцензіат, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є ліцензіарами, тобто власниками інтелектуальної власності, які мають право на надання виключної ліцензії на використання винаходу за винагороду.

При цьому умови договорів про надання прав містять положення щодо сплати такої винагороди щорічно, у відсотках від обсягів надходжень від реалізації продукції, виробленої за ліцензією, за відповідний рік.

За таких обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що всі наведені договори передбачають зобов'язання відповідача про сплату винагороди за використання винаходу на користь авторів, якими є позивачі за первісним позовом.

Відповідно до ч.7 ст.28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено, що власник патенту надає будь-якій особі дозвіл (видає ліцензію) на використання винаходу на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну ліцензію. За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання винаходу ліцензіату в певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений строк, залишаючи за собою право використовувати винахід в частині, що не передається ліцензіату.

Згідно ч.1 ст.420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, належать винаходи.

У статті 421 ЦК України визначено, що до суб'єктів права інтелектуальної власності відносяться творці об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Нормами ст.424 ЦК України та ст.28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке

Відповідно до ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором.

Відповідно до ст.427 України, майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Згідно норм ч.1 ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі зокрема ліцензійних договорів.

Вимогами ст. 1109 ЦК України передбачено, що за ліцензійним договором одно сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частиною першою ст. 1113 ЦК передбачено, що за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, яка має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Зі змісту наведених норм вбачається, що особи, які є володарями об'єктів певної інтелектуальної власності (в даному випадку - автори винаходу), можуть передавати виключні майнові права іншим особам за винагороду згідно чинного законодавства України.

Доводи відповідача щодо невикористання винаходів, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції, оскільки з листа ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" від 16.10.2007 року на адресу Інституту фармакології і токсикології Академії медичних наук України вбачається, що за ліцензійними договорами рег. №1407 від 04.09.2002 р. (27.04.2002р.), №1518 від 05.03.2003р. (12.08.2002р.), №2261 від 15.01.2007р. (16.08.2006р.), ведеться робота, препарати виготовляються і реалізуються, а отже відповідач в повному обсязі використовує всі зазначені в ліцензійних договорах винаходи.

Зазначене також підтверджується актами про використання винаходів, актами про використання об'єктів техніки, актами здачі-приймання науково-технічної документації, актами про використання об'єктів права інтелектуальної власності, актами відповідності використаних об'єктів формулі винаходу.

Доказів сплати позивачам роялтів за використання патенту за 2005 і 2006 рік в обсязі, передбаченому укладеними між сторонами договорами, матеріали справи не містять.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивачів винагороди (роялті) з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних у звязку із простроченням виконання грошового зобовязання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України

Судом першої інстанції також правильно встановлені фактичні обставини справи щодо зустрічних позовних вимог.

Як зазначено вище між сторонами було укладено оспорювані договори № 1407 від 27.05.2002 року, №1518 від 12.08.2002 року, № 2261 від 16.08.2006 року, №1852 від 18.02.2004 року, №1/95 від 04.08.1995 року, №6/93 від 02.03.1993 року, №1/03 від 17.09.2003 року, №1/92 від 28.01.1992 року, № 2/92 від 28.01.1992 року, №4/96 від 05.06.1996 року, №2/97 від 11.04.1997 року, які за формою і змістом відповідають законодавству, чинному на час їх укладення.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач за зустрічним позовом не подав до суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав вважати оспорювані правочини недійсними з моменту їх укладення.

Разом з тим як свідчать матеріали справи, протягом тривалого часу умови договорів виконувались сторонами за взаємною згодою, питання про їх розірвання або визнання їх недійсними до серпня 2008 року ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" (правонаступником якого є ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК") не ставило.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи і дана вірна оцінка доводам позивача за зустрічним позовом, а саме: відсутності даних про укладення правочинів укладені поза його вільним волевиявленням, відсутності доказів фінансових затрат підприємства на придбання обладнання та речовини та внесення змін в технологію виробництва зазначених у договорах препаратів.

Суд дав правильну оцінку актам від 28.09.2007 року, щодо невідповідності використованого об'єкту формулі винаходу («Спосіб одержання ліпосомального препарату», «Спосіб одержання ліпосомального гепатопротекторного засобу», «Спосіб отримання ліпосомального засобу, що містить кверцитин», «Спосіб отримання ліпосомальної форми протипухлинного антибіотику», «Спосіб одержання лецитину», «Спосіб отримання гелю гідроокису алюмінія», «Спосіб отримання ектерициду», «Спосіб отримання рибонуклетидів», «Спосіб отримання гіалуронідази», «Спосіб отримання дифтерийного анатоксину», «Спосіб отримання препарату для діагностики туберкульозу»), на які посилається позивач за зустрічним позовом, оскільки зміст цих актів суперечить його ж листам за №2280/10 від 16.10.2007 року та №2281/10 від 16.10.2007 року на адресу Інституту фармакології і токсикології Академії медичних наук України. З яких вбачається, що відповідач має певні зобов'язання перед останнім, підтверджує факт використання патентів на виробництво препаратів, вказує конкретні суми роялті.

Також вірно зазначено, що за умовами ліцензійних договорів, сторони зобов'язані негайно інформувати про проведені ними вдосконалення технології препарату. Проте сторони не надали суду підтвердження вдосконалення технології, як того потребують вимоги ліцензійних договорів.

Таким чином доводи відповідача і в цій частині обгрунтовано не прийняті судом, оскільки з довідки Патентного повіреного України та пояснень позивачів, вбачається, що всі патенти оформлені згідно чинного законодавства, нових патентів по даним способам на даний час не існує, препарати оригінальні по своїй формулі і не мають світових аналогів.

За таких обставин, суд правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову щодо продовження використання патентів безоплатно, оскільки відсутні підстави, передбачені ч.1 ст.31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Наявні в матеріалах документи про сплату відповідачем роялтів на користь інших осіб, які є співвласниками зазначених патентів, і між якими є зобов'язання, як між сторонами за ліцензійними договорами, суд вірно оцінив як визнаний відповідачем факт дійсності спірних договорів.

Таким чином висновок суду щодо відсутності правових підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, відповідає закону та фактичним обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги виводи суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт Біолік»відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 11 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя -

Судді -