Ухвала суду № 44549914, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/555/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області

про визнання протиправними та скасування вимог і рішення про застосування штрафних санкцій , -

В С Т А Н О В И В :

1.10.2013р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позов до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі Пенсійний фонд) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки від 22.05.2013р. №Ф-1313У в розмірі 5766,45грн., вимоги про сплату недоїмки від 8.08.2013р. №Ф1313 в розмірі 6960,48грн. та рішення від 9.08.2013р. №2192 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00грн. Вважаючи дії відповідача щодо нарахування заборгованості неправомірними та застосування штрафних санкцій, ОСОБА_3 просила задовольнити її позовні вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6.11.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р., позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Пенсійний фонд звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус фізичної особи-підприємця та знаходиться на спрощеній системі оподаткування та перебуває на обліку Пенсійного фонду, як платник страхових внесків. Одночасно ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача серії НОМЕР_1.

Відповідачем на адресу позивача направлено вимогу від 22.05.2013р. №Ф-1313У щодо оплати недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 5766,45грн., що виникла станом на 29.07.2013р.; вимогу від 8.08.2013р. №Ф1313 щодо оплати недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 6960,48грн., що виникла станом на 1.08.2013р. та рішення від 9.08.2013р. №2192 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в розмірі 170,00грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464-VI).

З 6.08.2011р. набрала чинності частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3, у відповідності до ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV), уклала з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що до ОСОБА_3 не може бути застосовано положення ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, оскільки, позивач не досяг 57-річного віку, тому, що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Відповідно до ст.1 Закон №1058-IV, пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 отримує довічну пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6.11.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз