Ухвала суду № 44549503, 26.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/17998/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Чернігівської міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за касаційною скаргою Чернігівської міської ради на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2014 року апеляційну скаргу Чернігівської міської ради - залишено без руху.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, Чернігівська міська рада звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, дійшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення без руху апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції застосовані правила статті 108 КАС України, так як апеляційна скарга Чернігівської міської ради не була оформлена відповідно до вимог встановлених ст. 187 КАС України. Всупереч нормам п.5 ч.6 ст. 187 КАС України апелянтом не додано документу про сплату судового збору.

При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем не надано доказів того, що він належить до осіб, визначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», які звільняються від сплати судового збору.

Адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень суб'єктів владних повноважень, які можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Оскільки постанова відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про накладання штрафу є такою, що може призвести до зміни майнового стану позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Чернігівської міської ради носять майновий характер.

Виходячи з розміру судового збору, встановленого у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком, виходячи з такого.

Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 № 3674-VI визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону, встановлено, що ставка судового збору визначається, виходячи з адміністративного позову майнового або немайнового характеру.

Вимога майнового характеру полягає в тому, що особа, яка звертається до суду, вимагає визнати за нею майнове право, присудити річ або стягнути певну грошову суму.

Оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення та визнання дій протиправними, допущені при притягненні винної особи до відповідальності (адміністративної, кримінальної) не відноситься до спорів майнового характеру.

У даній справі позивач фактично оскаржує склад правопорушення, що встановлене в постанові державного виконавця, а не розмір штрафу за його вчинення, тому цей спір не є майновим.

Відтак, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суддя апеляційного суду дійшов помилкового висновку, вважаючи, що позовні вимоги Чернігівської міської ради носять майновий характер.

Приймаючи до уваги викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов до висновку, що ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2014 року, підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської міської ради на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2014 року - задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2014 року - скасувати. Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець