Ухвала суду № 44549442, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/20071/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року

у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська (далі - УПФУ в Артемівському районі м. Луганська) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську (далі - ВВД Фонду ССНВ ВПЗ України в м. Луганську) про визнання дій неправомірними, стягнення витрат на виплату пенсії,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року УПФУ в Артемівському районі м. Луганська звернулося до суду з позовом про стягнення з ВВД Фонду ССНВ ВПЗ України в м. Луганську витрат з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з травня по грудень 2012 року в сумі 947,24 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року позовні вимоги за період з травня по липень 2012 року в сумі 484,72 грн залишено без розгляду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ВВД Фонду ССНВ ВПЗ України в м. Луганську на користь УПФУ в Артемівському районі м. Луганська витрати на виплату пенсії ОСОБА_4 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з серпня по грудень 2012 року в розмірі 462,52 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ВВД Фонду ССНВ ВПЗ України в м. Луганську просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Вказує, що надані ОСОБА_4 документи для призначення пенсії, зокрема виписка МСЕК, не відповідають вимогам, які пред'являються Фондом до відповідних документів. Зазначає, що потерпілий за призначенням пенсії до Фонду не звертався.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно з актами звірки за період з травня по грудень 2012 року відповідач не прийняв до заліку виплачені позивачем суми в розмірі 974,24 грн, що складались з витрат на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_4, поштових витрат на виплату цієї пенсії та щомісячної цільової виплати.

Підставою такого рішення стало те, що документи ОСОБА_4, надані ним УПФУ в Артемівському районі м. Луганська для призначення пенсії по інвалідності не відповідають діючому законодавству.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, наведено у статті 21 Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV). Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Статтею 81 Закону № 1788-ХІІ визначено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами ПФУ. Механізм відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону № 1105-XIV, Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така допомога надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат ПФУ з виплати і доставки зазначених пенсій.

Отже, згідно з приписами наведених норм закону, Фонд зобов'язаний відшкодувати органу Пенсійного фонду витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладену в постанові від 20 листопада 2012 року № 21-361а12, яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Водночас, такі страхові виплати Фонд здійснює у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на їх одержання. У разі якщо особі безпідставно призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду у зв'язку з виплатою та доставкою такої пенсії, не підлягають відшкодуванню Фондом.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 08 липня 2014 року № 21-240а14, яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Як встановлено судами, звернувшись до УПФУ в Артемівському районі м. Луганська для призначення пенсії ОСОБА_4 надав усі необхідні документи, зокрема, акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 та виписку із акту огляду МСЕК.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні відомості про недостовірність зазначених документів, в установленому законом порядку відповідач питання щодо їх недійсності не вирішував і в матеріалах справи така інформація відсутня, суди дійшли обґрунтованого висновку, що доводи відповідача про неправомірність призначення пенсії ОСОБА_4 не відповідають обставинам справи, а тому ВВД Фонду ССНВ ВПЗ України в м. Луганську зобов'язане відшкодувати позивачу, понесені ним витрати.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, якщо визнає, що судами не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак