Ухвала суду № 44549406, 25.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2015 р. м. Київ К/800/44986/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно»

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2014 року

у справі № 819/2504/13-а

за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно»

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про стягнення заборгованості.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2014 року, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» шляхом стягнення коштів з рахунків у обслуговуючих банках та за рахунок готівки заборгованість по земельному податку в сумі 904 857, 19 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в загальному розмірі 904 857, 19 грн., яка виникала у зв'язку із несплатою узгоджених податкових зобов'язань за деклараціями з плати за землю, що відповідачем не заперечується.

Спір у даній справі виник на підставі заперечень відповідача з приводу законності стягнення заборгованості у зв'язку із ненадсиланням податковим органом податкової вимоги у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, оскільки ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2003 року у справі №1/Б-294 порушено провадження у справі про його банкрутство.

В матеріалах справи наявні перша податкова вимога № 1/4 від 08.10.2001 року та друга податкова вимога № 2/529 від 08.11.2001 року, які ВАТ «ТО «Текстерно» отримано 09.10.2001 року та 22.11.2001 року відповідно.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказані податкові вимоги можуть розглядатись як належний доказ вжиття податковим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій необґрунтованими, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі та не підтверджених доказами, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Отже, суду для правильного вирішення спору слід з'ясувати, чи зменшувався податковий борг відповідача в період з 22.11.2001 року (вручення товариству другої податкової вимоги № 2/529 від 08.11.2001 року) по 28.10.2013 року (звернення податкового органу з позовом до суду) до нуля.

Крім того, колегія суддів констатує порушення судами при вирішенні даного спору положень статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адже, задовольняючи позовні вимоги по суті, резолютивна частина рішень не містить висновків суду про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2014 року у справі № 819/2504/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.І.Бившева

Н.Г.Пилипчук