Ухвала суду № 44548936, 28.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/57/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

28 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

Представника позивача: Бурма С.В.

Представника відповідача: Фуштей М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення №0005422201 від 25.12.2014 р. в частині визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 563184, 00 грн., в т.ч. 375456, 00 грн. основного платежу та 187728, 00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005422201 від 25.12.2014 р. в частині донарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 563184 (п'ятсот шістдесят три тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп., в т.ч. основного платежу 375456 (триста сімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 00 коп., штрафних санкцій 187728 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

В судовому засідання представник відповідача повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної інстанції скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року- без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що ДПІ проведено планову документальну перевірку ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат", яка задокументована актом від 31.10.2014 р., №2131/24-12-22-01/03293304. Не погоджуючись із змістом та висновками викладеними в акті позивач надав відповідачу письмові заперечення. У зв'язку з зазначеними запереченнями, відповідачем проведено позапланову перевірку з тих самих питань, яка задокументована актом від 12.12.2014 р. № 2459/24-12-22-01/03293304. За наслідками розгляду акту перевірки ДПІ прийнято в тому числі податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 р., 0005422201 в частині, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 563184, 00 грн.

Так, відповідно до акту перевірки порушення вимог податкового законодавства з боку позивача полягали в тому, що ним не включено до складу податкових зобов'язань декларацій з ПДВ сум податку з двох автомобілів марки PORSCHE CAYENNE, які були придбані позивачем у фінансовий лізинг із включенням сум ПДВ в їх ціні до складу податкового кредиту та, за твердженням ДПІ, не використання їх у господарській діяльності платника податку.

Також позивач зазначив, що згідно договорів фінансового лізингу з ТОВ "УніКредит Лізинг" № 4414L13/00-LD від 19.03.2013 р. та № 4753L13/00-LD від 31.07.2013 р. позивач отримав у фінансовий лізинг легкові автомобілі PORSCHE CAYENNE, що підтверджується видатковими накладними. Оприбуткування даних транспортних засобів позивач здійснив по обліку, що не заперечується відповідачем та відображений в акті перевірки. Під час передачі предметів лізингу та нарахування комісійних платежів ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" отримав від ТОВ "Уні Кредит Лізинг" належним чином оформлені податкові накладні.

Внаслідок вище вказаних господарський операцій позивач відніс до складу власного податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 375456 грн. 00 коп.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за рахунок господарських операцій з ТОВ "УніКредит Лізинг" щодо придбання транспортних засобів PORSCHE CAYENNE, а також на підставі належно оформлених податкових накладних, правомірно сформований податковий кредит, а тому податкове повідомлення-рішення №0005422201 в частині від 25.12.2014 р. є протиправним та підлягає скасуванню

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних, оформлених за результатами фактично здійсненої господарської операції

Власне, згідно матеріалів справи у т.ч. акту перевірки (який є джерелом доказової інформації), ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" є юридичною особою, яка перебуває на обліку у ДПІ з 29.09.1992 р. за № 4401 як платник податків. Згідно акту перевірки в період з 24.11.2014 р. по 05.12.2014 р. позивач знаходився на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ. Позивач здійснює діяльність за КВЕД у т.ч. з виробництва хліба, хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання. Мажоритарними акціонерами ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" є суб'єкти господарювання та фізичні особи, які знаходяться у м. Києві.

Тобто, з вищевикладеного слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" володіло належною податковою правосуб'єктністю, а саме було платником ПДВ, що надавало йому право формувати за рахунок господарських операцій податковий кредит.

Аналогічною правосуб'єктністю на момент здійснення господарських операцій із позивачем володіло і ТОВ "УніКредит Лізинг", а тому позивач, будучи покупцем в господарських операціях по придбанню автомобілів PORSCHE CAYENNE, мав право за рахунок цих операцій формувати податковий кредит.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.198.3 ст.198 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цій, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з ПДВ є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Так, згідно договору фінансового лізингу №4414L13/00-LD від 19.03.2013 р. між позивачем та ТОВ "УніКредит Лізинг", додаткової угоди № 1 від 28.03.2013 р., додатку до договору №4414L13/00 від 28.03.2013 р., ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" отримав у фінансовий лізинг легковий автомобіль PORSCHE CAYENNE, 4134 куб.см., номер шасі WP1ZZZZ92ZDLA96274, ціною 161055, 05 дол. США, що на день передачі становить 1287313, 0 грн.

Крім цього, згідно договору фінансового лізингу №4753L13/00-LD від 31.07.2013 р. між позивачем та ТОВ "УніКредит Лізинг", додатку до договору № 4753L13/00 від 31.07.2013 р., ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" отримало 08.08.2013 р. від ТОВ " УніКредит Лізинг" у фінансовий лізинг легковий автомобіль PORSCHE CAYENNE, 2967 куб.см., номер шасі - НОМЕР_1, ціною 116567, 12 дол. США, що на день передачі становить 931721, 00 грн.

Згідно змісту вищезазначених договорів позивач придбав у ТОВ "УніКредит Лізинг" у фінансовий лізинг транспортні засоби.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За нормою п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Господарські операції по придбанню транспортних засобів документовані наступними первинним документами, які дослідженні у судовому засіданні:

- видатковими накладними № РН - 0000167 від 28.03.2013 р., № РН - 0000912

- податковими накладними № 3006 від 28.03.2013 р., № 2213 від 25.03.2013 р., № 713 від 08.08.2013 р., № 150 від 05.08.2013 р., № 2412 від 24.10.2013 р.

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0061532, № А-4735L13/00/01, № А-4735L13/60/02, №OУ- 0072888, № А-4735L13/00/03, № А-4735L13/00/04

Дослідженням змісту зазначених первинних документів встановлено, що вони оформленні відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88 та спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р., №488/346.

Щодо податкових накладних, якими документувались господарські операції між позивачем та ТОВ "УніКредит Лізинг" встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог ст.201 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної". При цьому суд зазначає, що представники ДПІ у судовому засіданні визнали відповідність податкової накладної по формі вимогам чинного законодавства.

Розрахунок по дослідженим господарським операціям здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями № 3293 від 05.08.2013 р., № 3879 від 09.09.2013 р., № 3945 від 12.09.2013 р., № 4725 від 24.10.2013 р., № 4726 від 24.10.2013 р., № 4759 від 25.10 2013 р., № 5045 від 08.11.2013 р., № 5213 від 15.11.2013 р., № 5652 від 10.12.2013 р., № 5693 від 12.12.2013 р.

Отже, реальність проведення вище досліджених господарських операцій повністю підтверджена наявними матеріалами справи.

Натомість, відповідно до ч.1 ст.42 Господарського кодексу України від 06.01.2003 р., №436-IV підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України під господарською діяльністю розуміють, діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, а відтак, господарська діяльність підприємства не обмежується виключно процесом виробництвом та реалізацією виробленої продукції. Господарська діяльність це багатоаспектне явище, яке включає в себе і діяльність підприємства спрямовану на забезпечення його стабільного фінансового стану, представницьку та іміджеву діяльність, які у т.ч. полягають у придбанні та подальшому використанні автомобілів представницького класу для перевезеннях керівників та партнерів товариства на ділові зустрічі, конференції, тощо.

Отже, враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що придбані ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" легкові автомобілі PORSCHE CAYENNE використовувались в його господарській діяльності, а тому за рахунок цих операцій позивач мав право формувати податковий кредит з ПДВ.

Що стосується посилання ДПІ на те, що судом першої інстанції проігноровано допит в якості свідка ОСОБА_5 , який працював на посаді водія в ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" та отримував відповідну за це грошову винагороду, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що отримання ОСОБА_5 доходу також від іншого податкового агенту, розташованого у м. Києві, не спростовує факт його працевлаштування в ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат".

Також суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилання апелянта щодо посисистемного перебування автомобілів PORSCHE CAYENNE за межами м. Чернівців, оскільки по своїй правовій природі інформація, яка отримуються в результаті діяльності системи відеоконтролю "Рубіж", носить допоміжний характер в діяльності ДАІ та не є безумовним підтвердженням фіксації місцезнаходження того чи іншого автомобіля, а відтак, будь-якого порушення вимог податкового законодавства, які зазначені в акті перевірки, при використанні автомобілів PORSCHE CAYENNE позивач не допускав, а відтак, зазначена позиція ДПІ у цій справі ґрунтується на нормативно не обґрунтованому припущенні.

Наявна у справі інформація з системи відеоконтролю "Рубіж", не є офіційним документуванням місця перебування автомобілів PORSCHE CAYENNE та не може свідчити про невикористання автомобілів в господарській діяльності товариства.

Натомість, в спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11.Власне, як зазначив суд першої інстанції, шляховий лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей та не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПК України, а тому його відсутність чи невірність в оформленні не свідчить про порушення вимог податкового законодавства. Це внутрішній документ товариства, які необхідний для здійснення внутрішнього контролю, і його недоліки свідчать про недоліки в діяльності внутрішньої організації роботи товариства і не впливають на його податковий облік.

Отже, позивачем придбавались транспортні засоби, які пов'язані з його господарською діяльністю, то наявність у нього отриманих від контрагента податкових накладних, є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відтак, позивачем за рахунок господарських операцій з ТОВ "УніКредит Лізинг" щодо придбання транспортних засобів PORSCHE CAYENNE, а також на підставі належно оформлених податкових накладних, правомірно сформований податковий кредит, а тому податкове повідомлення-рішення №0005422201 в частині від 25.12.2014 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з урахуванням обставин, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.