Ухвала суду № 44548909, 27.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/383/15

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

27 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства "Принцип" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення і податкову вимогу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача № 8225-25 від 24.12.2014 року, та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 1524/10/22-25 від 27.01.2015 року про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 8225-25 від 24.12.2014 року в частині зобов'язання приватного малого підприємства «Принцип» м. Хмельницький сплатити податковий борг по нарахованій пені в сумі 93921,04 грн., (дев'яносто три тисячі дев'ятсот двадцять одна гривня ноль чотири копійки); скасовано рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 1524/10/22-25 від 27.01.2015 року про опис майна приватного малого підприємства «Принцип» м. Хмельницький у податкову заставу. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції.

Від представників позивача та відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі акту перевірки № 5071/22-25-22-01/22773797 від 13.12.2013 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0006042201/3027 від 25.12.2013 року, яким за порушення п. 187.1 ст. 187, пп. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України збільшила позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 468118 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 374494 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 93624 грн.

Відповідач прийняв податкову вимогу №8225-25 від 24.12.2014 року про сплату позивачем податкового боргу на загальну суму 561199,01 грн., в тому числі основного боргу в сумі 373653,97 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 93624 грн., та пені в сумі 93921,04 грн.

В послідуючому відповідач прийняв рішення про опис майна №1524/10/22-25 від 27.01.2015 року, що перебуває в податковій заставі.

Представники позивача визнали податковий борг згідно податкової вимоги в сумі 467277,97 грн., та сплатили вказану суму боргу платіжним дорученням № 64 від 27 лютого 2015 року.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови про часткове задоволення позову виходив з того, що позов є обгрунтований та частково доведений.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції.

Так, відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі № 822/1270/14 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства «Принцип» м. Хмельницький до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК Україним передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Водночас, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, з дня набрання судовим рішенням законної сили, тобто з 30 жовтня 2014 року грошове зобов'язання нараховане податковим повідомленням-рішенням № 0006042201/3027 від 25.12.2013 року вважається узгодженим.

Разом з тим, відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки позивач у вказаний термін суму грошового зобов'язання не сплатив, тому контролюючий орган цілком правомірно сформував і направив на його ім'я податкову вимогу якою відповідач вимагає від позивача сплатити податковий борг на загальну суму 561199,01 грн., в тому числі основний борг в сумі 373653,97 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 93624 грн., та пеню в сумі 93921,04 грн.

В свою чергу, відповідач крім застосування податковим повідомленням-рішенням № 0006042201/3027 від 25.12.2013 року штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 93624 грн., нарахував позивачу за вчинене податкове правопорушення пеню в розмірі 93921,04 грн., суму якої включив у податкову вимогу.

Як свідчать матеріали справи, нарахування пені відповідач розпочав з жовтня 2011 року на підставі п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Однак, відповідач при нарахуванні позивачу пені помилково застосував вказану норму ПК України, з огляду на наступне.

За змістом абз.у б) п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

В силу п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Положеннями п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Нормами п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, грошове зобов'язання платника податків це виражене в коштах податкове зобов'язання, крім того до грошового зобов'язання законодавець додатково відносить і суми нарахованих штрафних (фінансових) санкцій.

У розрізі наведених норм ПК України, так як податковим повідомленням-рішенням № 0006042201/3027 від 25.12.2013 року позивачу нараховано податкове зобов'язання-основний борг в сумі 373653,97 грн., та грошове зобов'язання-штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 93624 грн., в цілому податковим повідомленням-рішенням нараховано платнику податків грошове зобов'язання, тому нарахування пені відповідач повинен був провести за правилами абз. б) п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, а саме: розпочати нарахування пені після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу, в даному випадку з 30.10.2014 року, а не з жовтня 2011 року за правилами п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Також, слід зауважити, що згідно п. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, необхідно скасувати рішення відповідача № 1524/10/22-25 від 27.01.2015 року про опис майна у податкову заставу, з огляду на таке.

Пунктами 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Вимогами п.п. 89.1.2 п. 89.1, п. 89.3 ст. 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Так як, позивач не сплатив нараховану податковим повідомленням-рішенням № 0006042201/3027 від 25.12.2013 року суму грошового зобов'язання відповідач прийняв рішення про опис майна в податкову заставу № 1524/10/22-25 від 27.01.2015 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказане рішення є законним, тому що на дату його прийняття позивач не сплатив у встановлені строки податковий борг, нарахований повідомленням-рішенням № 0006042201/3027 від 25.12.2013 року.

Однак, на дату розгляду справи в суді першої інстанції позивач сплатив частково податковий борг в сумі 467277,97 грн., а частково податковий борг у вигляді нарахованої пені скасувався за рішенням суду, відтак необхідність у існуванні такого рішення про опис майна відпала, тому його необхідно скасувати.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Оскаржена постанова суду ґрунтується на об'єктивно встановлених обставинах у даній справі та ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

Смілянець Е. С.