Ухвала суду № 44548716, 03.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/44/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Сигма" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому, після збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби з проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем податкового законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.11 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.11 та складання акту перевірки від 11.07.2012 № 1345/22-1/14120788 (далі - акт від 11.07.12; скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) № 0003152205 від 05.09.2012, яким до ПАТ «Сигма» застосовані штрафні санкції в розмірі 9180 грн., № 0006652200 від 10.09.2012, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 157 418 грн.; № 0006642200 від 10.09.12, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у розмірі 845 141 грн.; № 0006632200 від 10.09.12, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 2 801 393 грн. за основним платежем та 243 564,75 грн. за штрафними санкціями. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії посадових осіб податкового органу з проведення планової виїзної перевірки і складання акту від 11.07.2012 №1345/22-1/14120788 є протиправними, а прийняті на підставі даного акту перевірки податкові повідомлення-рішення незаконними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки були порушені норми Порядку організації та проведення перевірок платників податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, визначеного Методичними рекомендаціями щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затвердженими наказом ДПАУ від 14.04.2011 року №213.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства "Сигма" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 05.09.2012 № 0003152205 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 8840 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби: від 10.09.2012 №0006652200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 157 418 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1 грн.; від 10.09.2012 № 0006642200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 845 141 грн.; від 10.09.2012 № 0006632200 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на 2 801 393 грн. та застосування 243 564,75 грн. штрафних санкцій. В решті позову відмовлено.

Відшкодовано з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Сигма" ( вул. Белінського, 15, м. Херсон, код ЄДРПОУ 14120788) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Сигма» зареєстроване в 1994 році, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Херсоні.

В період з 06.03.12 по 11.07.12 державними посадовими особами ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на підставі направлень від 29.02.2012, та від 26.06.2012 була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Сигма» за період 01.07.10 по 31.12.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 по 31.12.11.

За результатами перевірки було складено акт № 1345/22-1/14120788 від 11.07.2012 р., яким встановлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.257 п. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2801393 грн., у тому числі за період: ІІІ квартал 2010 р. - 839164 грн., ІV квартал 2010 р. - 135095 грн., ІІ квартал 2011 р. - 57251 грн., ІІІ квартал 2011 р. - 551594 грн., ІV квартал 2011 р. - 1218289 грн.;

- п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ПАТ «Сигма» завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 157418 грн., по декларації за: серпень 2010 року - 256 грн., вересень 2010 року - 5326 грн., жовтень 2010 року- 3959 грн., березень 2011 року - 53317 грн., травень 2011 року - 94560 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПКУ ПАТ «Сигма» завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на загальну суму 845141 грн. у т.ч. по деклараціям за: липень 2010 року - 131809 грн., серпень 2010 р. - 103868 грн., вересень 2010 р. - 297266 грн., жовтень 2010 р. - 71945 грн., червень 2011 р. - 37840 грн., серпень 2011 р. - 148728 грн., жовтень 2011 р. - 1717 грн., листопад 2011 р. - 1667 грн., грудень 2011 р. - 50301 грн.;

- ст. 24 Закону України «Про оплату праці» відповідно до якої встановлено несвоєчасну виплату заробітної плати у 2010-2011 роках;

- порушення п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не роздрукування фіскальних звітних чеків у кількості 27 шт.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.09.2012 №0006652200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 157 418 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) 1 грн.; №0006642200, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у розмірі 845 141 грн.; № 0006632200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 3044957,75 грн., з яких за основним платежем 2801393 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 243564,75 грн.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2012 № 0003152205, яким до ПАТ «Сигма» застосовані штрафні санкції в розмірі 9180 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 05.09.2012 р. № 0003152205 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 8840 грн., податкових повідомлень-рішень від 10.09.2012 р. № 0006652200, № 0006642200, № 0006632200.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно до п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01.01.21011 року) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України 14.1.257. фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення;

Згідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно до п. 150.1 ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно до п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, положеннями ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним до 01.04.2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»д до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судом першої інстанції встановлено, що планова виїзна перевірка ПАБ «Сигма» проводилась з 06.03.12 20 робочих днів, тобто до 03.04.12. Але з 13.04.12 термін перевірки продовжено на 10 робочих днів, з 17.04.12 перевірку зупинено на 30 робочих днів, тобто до 14.06.12, підстави зупинення та копію наказу суду не надано. В порушення п. 86.3. ст. 86 ПКУ, наказу ДПА України від 22.12.10 № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» акт документальної перевірки протягом п'яти робочих днів, що настає за днем закінчення строку, встановленого для перевірки, не був складений та зареєстрований в органі державної податкової служби, а зареєстрований тільки 11.07.12. Як свідчить зміст акту перевірки, в період зупинення перевірки первинні документи ПАТ «Сигма» за період 2010-2011 рр. та системні блоки комп'ютерів були вилучені слідчим прокуратури Херсонської області Лафіруком А.А. під час проведення обшуку офісного приміщення ПАТ «Сигма» за адресою: м. Херсон, вул. Белінського, 15, (т. 1 а.с. 142-145), без залишення копій документів, про що зазначено в протоколі обшуку головним бухгалтером ПАТ Агаєвою В.Г. і не були повернуті в повному обсязі на прохання підприємства. Позивач не мав можливість надати на перевірку всі первинні бухгалтерські та податкові документи - видаткові та податкові накладні, платіжні документи, головну книгу, договори, журнали-ордери та інші. До суду документи надані частково.

Згідно п. 85.9 ст. 85 ПКУ у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

В п. 2.7 акту перевірки вказано, що узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ПАТ «Сигма», наведено в додатку 4 до акту перевірки. Представники позивача стверджували, що такого додатку позивачу не було надано. На вимогу суду відповідач також не надав переліку використаних документів. Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що всі первинні документи, їх реквізити, вказані у змісті акту перевірки, а також, що слідчим прокуратури їй надавався доступ до вилучених документів.

В період, який був предметом перевірки, діяли норми Законів України "Про податок на додану вартість" (до 01.01.11) та "Про оподаткування підприємств" (до 01.04.11) та норми Податкового кодексу України. На підставі норм Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" та ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт та суму інших валових витрат платника податку, та суму амортизаційних відрахувань.

Порядок визнання доходів встановлено ст. 137 розділу III "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України. Даною нормою прямо зазначено, з якого моменту (дати) визнається дохід суб'єкта господарювання.

Застосування до відносин позивача та КП «Комунальне транспортне підприємство» приписів п. 137.10 ст. 137 ПКУ, який передбачає, що безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг), якщо інше не передбачено розділом ІІІ, суд першої інстанції вважає необґрунтованим і з ним погоджується колегія суддів, оскільки факту безоплатного отримання не доведено. Позивач не заперечує факт отримання металобрухту від розчищення полігону, за що позивач сплачував КП «Комунальне транспортне підприємство» 1500 грн. щомісячно. Як пояснили представники позивача в судовому засіданні, даних брухт був засмічений, тому тільки після обробки на ВАТ «Костянтинівський завод «Втормет» та проведення експертної оцінки на підставі договору про переробку від 27.09.2011 можливо було визначити дійсний зміст в брухті кольорових та інших металів та його дійсну вартість, після чого позивач мав можливість оприбуткувати брухт в грошовому виразі. Партію брухту було помилково відправлено на Ягодинську митницю, де ця партія брухту була затримана та оцінена Волинською торгово-промисловою палатою актами консультацій від 26.01.12, в подальшому передана на зберігання третій особі.

Згідно з п. 137.16 ст. 137 ПКУ датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу. Згідно п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 року N 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені (п.8). Таким чином, правильність відображення визнання доходу як у бухгалтерському, так і в податковому обліку платника податків може бути забезпечена у разі виконання наступних умов у їх сукупності: вірно визначена дата визнання доходу; вірно визначена сума визнаного доходу; забезпечене документальне підтвердження операції з визнання доходу.

Згідно наказу по АТ «Сигма» оприбуткування металобрухту, який було перевезено з Каховського сміттєзвалища, проводилося за вартістю фактичних витрат на їх видобуток, тобто, за первісною вартістю, про що складались відповідні акти. Іншим шляхом оприбуткувати відходи позивач не мав можливості, оскільки відходи мали значні засмічення. Таким чином, оприбуткування зазначеного в акті перевірки металобрухту проводилося за вартістю фактичних витрат на їх видобуток, яка є нижчою орієнтованої ринкової вартості, зазначеної в актах Волинської ТПП.

Посилання ДПІ на акти консультацій Волинської Торгово-промислової палати про експертну оцінку від 26.01.12, якими було визначено орієнтовну ринкову вартість брухту міді, нержавіючої сталі, латуні, є необгрунтованими, оскільки період, за який перевірялося дотримання ПАТ «Сигма» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, встановлений з 01.07.2010 по 31.12.2011. Тому керуватись при визначенні вартості безоплатно отриманих кольорових металів актами консультації ТПП, які складені в січні 2012 року (поза межами перевіряємого періоду), позивач не мав можливості. Вартість брухту була оприбуткована позивачем в грошовому виразі в 3-му кварталі 2012 року при отриманні відповідних документів про орієнтовну ринкову вартість брухту, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток та додатком 1Д як інші доходи.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку і з ним погоджується колегя суддів, що висновок податкового органу щодо порушення п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, а саме: не включення до складу валових витрат 4-го кварталу 2011 року безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2 554 863 грн., є неправомірним.

Що стосується факту заниження доходів за 4 квартал 2011 року на суму 290 304 грн. в результаті не включення до складу доходів списаної безнадійної заборгованості, то суд погоджується з доводами позивача, які підтверджені належними доказами (журнали-ордери), про те, що в акті допущена помилка. Суми по вказаним постачальникам ДП «Форест» - 90 000 грн., ТОВ «Консул» - 3 000 грн., ПП «Іонат» - 68 767 грн., ПП «Черепан» - 7 900 грн.. ТОВ «Сигма - Агро - Інвест» - 120 609,18 грн., ТОВ «Метро - Кеш» - 28 грн. рахувалися як дебіторська (а не кредиторська заборгованість). Це також підтверджується і номерами рахунків, які вказані в акті (631, 944). Для бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками використовується рахунок 631.

Щодо виявлених фактів завищення валових витрат, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" № 339/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару витрат до складу валових витрат є використання придбаних товарів у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплачених витрат. Слід зазначити, що п. 5.10 ст. 5 Закону N 334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Тобто, норми Закону N 334/94-ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі. Аналогічні приписи містить ПКУ. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" (далі - Закон № 996) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не здійснювалися, оскільки ці обставини спростовуються матеріалами справи (експортними контрактами, інвойсами, вантажно-митними деклараціями).

Висновок ДПІ у м. Херсоні про відсутність підстав для включення до складу витрат вартості придбаного горіху волоського 20 тн у ТОВ «Сигма-Агро-Інвест», по яким не встановлено фактичної поставки товару у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних, а також у зв'язку із відсутністю у такого придбання мети господарської діяльності, суд також вважає необґрунтованим.

Так, згідно накладної № 2 від 09.02.2011 і довіреності №1 від 09.02.2011 р. ПАТ «Сигма» отримало від ТОВ «Сигма-Агро-Інвест» товар - горіх волоський на суму 159 999,98 грн. (в т.ч. ПДВ 26666,66 грн.). Транспортування товару здійснювалося транспортом покупця (позивача), тому товарно-транспортні накладні не виписувалися. Крім того, Правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, не вимагається підтвердження витрат на придбання товарів товарно-транспортними документами про їх перевезення. Наявність правильно оформлених видаткових накладних, платіжних документів є достатньо для обліку факту придбання товару. Продавцем - ТОВ «Сигма-Агро-Інвест» було виписана податкова накладна №1 від 09.02.2011 р. на суму поставки - 159 999,98 грн. (в тому числі ПДВ), яка оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства. Придбаний товар був розміщений на складі ПАТ «Сигма», що розташований в м. Херсоні, пр-т Сенявіна, 11, та належить на праві власності позивачу, де зберігався до реалізації. Зазначені в акті перевірки перерахування грошових коштів були здійснені за іншими накладними (№ 18 від 21.12.12, № 19 від 24.12.12, № 20 від 25.12.12) і відношення до поставки за накладною від 09.02.11 не мають, підстав для віднесення сплачених у жовтні-грудні 2011 року грошових коштів до фінансової допомоги немає, це є припущенням податкової інспекції, яке не підтверджено ніякими доказами.

Згідно статистичних звітів ТОВ «Сигма-Агро-Інвест» за 2010 рік має земельну ділянку 50 га, площі насаджень горіху волоського 28,40 га, на якій одержано вражою 403 цтн. горіху, що також підтверджується статистичними звітами про врожай 403 ц горіху. Придбання горіху проводилось у зв'язку з господарською діяльністю ПАТ «Сигма», так як в Статуті ПАТ задекларовані, зокрема, види діяльності: оптова та роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Зап-Екостальтрейдинг» займається оптовою торгівлею відходами та брухтом. Позивач має ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту чорних та кольорових металів.

Відповідачем не надано до суду доказів, які свідчать про відсутність реальних поставок товарів, або актів перевірок (звірок) контрагентів ТОВ «Зап-Екостальтрейдинг», які значаться в базі даних системи співставлення податкових зобов'язань.

В матеріалах справи містяться копії первинних документів, які підтверджують реальне виконання поставок - видаткові та податкові накладні, посвідчення про вибухобезпечність та радіаційну безпечність металобрухту, посвідчення якості, акти про походження брухту та відходів, акти приймання брухту. Крім того, позивачем доведено, що придбані у ТОВ «Зап-Екостальтрейдинг» відходи ливарного виробництва були в подальшому реалізовані на експорт фірмі «FІRSТ INTERTRADE, S.A.» Панама, що підтверджується копіями вантажних митних декларацій. Згідно умов зовнішньоекономічного контракту з даною фірмою, умови поставки встановлено п. 4.1, згідно якого поставка товару здійснюється на умовах: СРТ - Франкфурт/Майн (Німеччина), або РСА - Запоріжжя (Україна), РСА - Херсон (Україна). Відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів (ІНКОТЕРМС 2000р.) РСА - франко-перевізник продавець передає товар, очищений від експортних митних пошлин, перевізнику, зазначеному покупцем, в узгодженому місці. Відходи ливарного виробництва, які ПАТ «Сигма» придбавало у ТОВ «Зап-Екостальтрейдинг», завантажувалися за місцем здійснення діяльності продавця або на місцях, які вказувалися продавцем, і перевозилися до м. Херсон на склади підприємства (пр-т Сенявіна, 11), де оформлювалися вантажні документи для подальшої реалізації на експорт. Про це керівництво ПАТ «Сигма» надавало пояснювальну записку посадовим особам ДПІ при проведенні перевірки (т. 1, арк. справи 29). Ліцензії на здійснення діяльності із заготівлі, переробки металобрухту чорних металів та переробки металобрухту кольорових металів в м. Запоріжжя по вул. Північне шосе, 20 е, ПАТ «Сигма» отримало в квітні 2011 року, тому в 2010 році не мало можливості завантажувати товар для відправки на експорт в м. Запоріжжі за вказаною адресою. ДПІ надало суду копію пояснення заст. директора ТОВ "Зап-Екостальтрейдинг" Мосейко В.А., який прийнятий на роботу з травня 2008 року, про те, що товариство є припиненим з серпня 2011 року, він не заперечує відносин з ПАТ «Сигма».

Суду не надано товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення відходів від ТОВ «Зап-Екостальтрейдінг» позивачу, тому посилання відповідача на те, що перевізником відходів було ТОВ «Експотранс», а замовником позивач, є недоведеним. Правилами ведення податкового обліку не вимагається підтвердження витрат на придбання товарів товарно-транспортними документами про їх перевезення. Товарно-транспортна накладна - це юридичний документ, що призначений для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, ТТН підтверджує транспортні витрати, а не факт придбання товару. Як стверджує ПАТ «Сигма», не мало стосунків з перевізниками і не оплачувало їх послуги, це твердження відповідачем не спростовано. Для обліку факту придбання товарів достатньо наявності правильно оформлених накладних, платіжних документів тощо.

У зв'язку із цим, порушень ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, що обумовлені ними та завищення валових витрат на суму 3 072 146 грн. у зв'язку із включенням ПАТ «Сигма» до складу валових витрат операцій з документування придбання відходів ливарного виробництва від ТОВ «Зап-Екостальтрейдинг», не доведено.

Аналогічним чином було придбано товар (відходи ливарного виробництва) з подальшою відправкою на експорт у постачальників ТОВ «Юкка-Трейд», ТОВ «Запорізький Вторчермет», ТОВ «Кор-Сервіс», ПП «Агросид». Ті обставини, на які відповідач посилається як на докази порушення ПАТ «Сигма» податкового законодавства, стосуються діяльності постачальників, за які позивач не має нести відповідальності, як-то: не декларування основних засобів у ТОВ «Юкка-Трейд», не надання декларації по податку на прибуток 2011 р., внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «Юкка-Трейд» за юридичною адресою у вересні 2011 року; не подання декларації з податку на прибуток та розрахунку форми 1 ДФ ПП «Агросид», недоліки видаткових накладних ПП «Агросид». Крім того, всі ці обставини повинні підтверджуватись документально, але відповідач не надав суду ні актів перевірок цих постачальників, ні інші докази. Та обставина, що ТОВ "Юкка-Трейд" та ПП "Агросид" не подали декларації з податку на прибуток не є доказом відсутності у них основних фондів. Разом з тим така відсутність основних засобів не є перепоною для здійснення господарської діяльності, обов'язкової наявності основних фондів для здійснення підприємницької діяльності чинне законодавство не вимагає.

Що стосується поставок шлакоподібних відходів від ТОВ «Кор-Сервіс», м. Запоріжжя, то суду надані копії видаткових та податкових накладних, які підтверджують придбання позивачем відходів ливарного виробництва, ці документи підписані зі сторони ТОВ "Кор- Сервіс" директором Князєвим О.Ю. ДПІ надано письмові пояснення керівника Князєва О.Ю., в яких він не заперечує, що є директором, вказує на те, що підприємство торгувало відходами ливарного виробництва, не заперечує відносин з позивачем. Посилання відповідача на акт перевірки ПАТ "Сигма" від 30.03.12 № 308/15-0/14120788, як на доказ вчинення порушення, суд не приймає до уваги, оскільки даний акт суду не надано, крім того сторони не заперечують тієї обставини, що висновки акту оскаржуються, про що зазначено в акті перевірки (п. 2.5 акту, т. 1 арк. справи 11).

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб ПАТ «Сигма» на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Також відсутнє посилання на вирок відносно керівників ПАТ «Сигма» або керівників його постачальників. Тому правочини між ПАТ «Сигма» та його постачальниками є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Необґрунтоване включення до складу витрат суми від'ємного значення за 2009 рік у сумі 409907 грн., що призвело до завищення валових витрат за 1 півріччя 2010 року, податкова інспекція підтверджує матеріалами попередньої перевірки - це акт ДПІ у м. Херсоні від 01.11.10 №4583/23-4/14120788 та податкові повідомлення-рішення №0004282301/0 від 12.11.2010 і №0001411702/0 від 08.11.2010. Суд вважає таке посилання неправомірним, оскільки податкові повідомлення були оскаржені ПАТ «Сигма» до суду, скасовані постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 по справі №2-а-7145/10/2170, залишеного без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України віл 17.12.2012.

Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про таке порушення, як не врахування платником у податковій декларації за 2-4 квартали 2011 року результатів камеральної перевірки за 2-й квартал 2011 року про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 327900 грн. (т. 1 арк. справи 53). ДПІ посилається на податкове повідомлення-рішення від 30.11.2011 №0004491501, яким підприємству було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком за 2 квартал 2011 року на 327 926 грн. Вказане повідомлення-рішення було предметом розгляду справи №2а-857/12/2170 і скасовано постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.07.2009, яка набрала законної сили 04.10.12.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 10.09.2012 № 0006632200 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на 2 801 393 грн. та застосування 243 564,75 грн. штрафних санкцій, як прийняте з порушенням законодавства та фактичних обставин справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасовання податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 10.09.2012 №0006652200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 157 418 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1 грн.; від 10.09.2012 № 0006642200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 845 141 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон про РРО) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема: 9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки та забезпечувати їх зберігання у книгах обліку розрахункових операцій.

У разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку (Z-звіту) або його незберігання до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 4 ст. 17 Закону про РРО), тобто 340 грн.

На думку податкового органу, у разі встановлення факту незабезпечення зберігання 27 фіскальних звітних чеків у книзі обліку розрахункових операцій (що позивач не заперечує) до суб'єкта господарювання застосовується штрафна (фінансова) санкція на суму 340 грн. х 27 = 9180 грн.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язку щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче. Враховуючи, що згідно зістаттею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз. Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій. Такий висновок викладено у рішенні Верховного суду України № 21-89а13 від 16.04.2013 р.

Таким чином, штраф за п. 4 ст. 17 Закону про РРО повинен нараховуватися у розмірі 340 грн. незалежно від кількості незбережених Z-звітів.

В зв`язку з цим, податкове повідомлення-рішення від 05.09.2012 № 0003152205 підлягає скасуванню в частині застосування 8840 грн. штрафу (9180 грн. - 340 грн.).

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у позовній вимозі щодо визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби з проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем податкового законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.11 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.11 та складання акту перевірки від 11.07.2012 № 1345/22-1/14120788. Колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції з огляду на наступне.

Акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Висновки, викладені в акті, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків для платника податків. Акт перевірки є підставою для прийняття рішення про застосування санкцій у разі виявлення правопорушення, яке і породжує для позивача відповідні негативні наслідки та може бути оскаржено.

Колегія суддів зазначає, що оскільки дії зі складення акта не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, то позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сигма" в частині визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби з проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем податкового законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.11 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.11, не підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сигма" в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 05.09.2012 року № 0003152205 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 8840 грн., податкових повідомлень-рішень від 10.09.2012 р. № 0006652200, № 0006642200, № 0006632200 є доведеними, обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик