Ухвала суду № 44548467, 02.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р. Справа № 876/4296/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галмод» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010511503 від 17.10.2014 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення є протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Застосування до нього штрафних санкцій відповідно до ч. 1 ст. 126 Податкового кодексу України вважає безпідставним, оскільки товариство у повному обсязі та своєчасно сплатило усі авансові платежі з податку на прибуток підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0010511503 від 17.10.2014 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено камеральну перевірку відповідача з питань своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у податковій декларації з податку на прибуток підприємства, дотримання вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення правил сплати податку на прибуток підприємства за період 2013 рік, а саме підприємством сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства із затримкою до 30 календарних днів в сумі 19752,21 грн., оскільки граничний термін сплати узгодженого грошового зобов'язання - 11.03.2014 року, а задекларована сума сплачена тільки 25.03.2014 року, тобто з запізненням на 14 календарних днів.

За результатами перевірки складено акт № 2292/15-03/22344384 від 23.09.2014 року, та прийняте податкове повідомлення-рішення.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 50.1 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень визначених цією статтею) він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За умови відсутності уточнюючого розрахунку узгодженою є та сума грошового зобов'язання, яка вказана у податковій декларації, однак коли такий розрахунок подано, то узгодженою буде сума грошового зобов'язання, яка вказана вже в уточнюючому розрахунку, оскільки з моменту подання уточнюючого розрахунку відповідні дані викладені у звітній податковій декларації вважаються помилковими.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річий звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з подтку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку попередній (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно платіжних доручень долучених до матеріалів справи, встановлено, що остання сплата позивачем здійснена 28.02.2014 року у розмірі 48952,00 грн. з призначенням платежу авансові внески з податку на прибуток.

Відтак, судова колегія вважає, що позивачем вчасно сплачено суму авансових платежів з податку на прибуток, а подання уточнюючого розрахунку мало на меті усунення помилки, що полягала у не відображенні показника уже попередньо сплачених коштів, та не впливала на показники грошового зобов'язання з податку на прибуток та жодним чином не спричинило порушення податкового обов'язку платника податків.

Апеляційний суд також зазначає, що юридичною природою санкції передбаченої п. 126.1 ст. 126 є штраф визначений у процентному відношенні до несплаченої суми узгодженого податкового зобов'язання за несплату чи несвоєчасну сплату авансових внесків з податку на прибуток. Оскільки ж згідно з уточнюючою податковою декларацією позивач не мав обов'язку сплачувати авансових внесків в іншому розмірі (тобто узгодженою є сума авансових внесків, визначена у податковій декларації, а не уточнюючому розрахунку), то й штраф за його несвоєчасну сплату не мав бути визначений відповідачем.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року у справі №813/7431/14 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич